Ухвала суду № 24086020, 12.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2012 р. м. Київ К-57622/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „СОММАС" на постанову господарського суду Київської області від 23.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009

у справі № А4/119-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства „СОММАС"

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „СОММАС" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001812301/0 від 21.08.2007.

Постановою господарського суду Київської області від 23.10.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 постанову господарського суду Київської області від 23.10.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та складено акт № 242/23-1/20594929 від 15.08.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001812301/0 від 21.08.2007, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 198816 грн.: 132544 грн. основний платіж, 66272 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем завищено валові витрати у розмірі 598028, 06 грн., порушення п. 1.32 ст. 1; пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валовий доход у розмірі 746048,85 грн.

У зв'язку з невиконанням товариством вимог пп. 4.1 пп. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", встановлено заниження платником податку податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 149209, 76 грн., пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманим послугам, оскільки вони використані в його господарській діяльності, в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 74034, 83 грн.

Позивач згідно укладених договорів здійснював продаж продукції власного виробництва пов'язаним особам: ЗАТ „Фінансова компанія „АгроПак", ТОВ „Будград", ВАТ „Канівський маслосирзавод".

Відповідачем встановлено, що продаж відбувався за цінами які були нижче собівартості, в результаті чого підприємством занижено валовий дохід у розмірі 746048, 85 грн., у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 149209,76 грн.

Відповідно до пп. 1.20.1 ст. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп. 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Отже, виходячи з приписів наведеної норми законодавства, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Підпунктом 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено: у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Крім того, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Під час проведення перевірки, податковий орган має право звернутись з запитом, а платник податків зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норму абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

На адресу позивача було направлено відповідачем запит про надання обґрунтування ціни реалізації пов'язаним особам та на час підписання акта перевірки відповідь отримана не була.

Судами правомірно встановлено, що відповідачем доведено, що позивач здійснював продаж продукції власного виробництва пов'язаним особам за цінами нижчими собівартості.

Стосовно віднесення до складу валових витрат вартості наданих послуг у розмірі 263300 грн. та включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманих послугах у розмірі 52660 грн.

ВАТ „СОММАС" (Замовник) та ЗАТ „Клуб Сиру" (Виконавець), уклали договір доручення з організації надання аудиторських послуг № 24 від 29.12.2005, предметом якого відповідно до пп. 1.1. п. є виконання доручення Замовника щодо пошуку установи з метою організації проведення аудиту господарської діяльності Замовника.

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 Договору № 24 Виконавець здійснює пошук відповідної ліцензованої установи для проведення аудиторської перевірки господарської діяльності Замовника та сплачує вартість таких послуг за Згодою замовника.

Згідно акту приймання-передачі послуг за вищезазначеним Договором № 24 від 31.08.2006 вартість таких робіт склала 117000 грн., податок на додану вартість 19500 грн.

З акту приймання-передачі послуг вбачається, що за Договором № 24 від 31.05.2006 вартість таких робіт склала 193800 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 32300 грн.

Винагорода виконавцю складає 5160 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 860 грн., розрахунок за виконані роботи із ЗАТ „Клуб Сиру" проведено в березні 2007 року.

Всього по Договору в податковому обліку віднесено до валових витрат суму в розмірі 263300 грн. та виписано податкові накладні від № 000001131.05.2006; № 0000012 від 31.05.2006; № 0000023 від 31.07.2006 у розмірі 52660 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у наданих позивачем актах здачі-приймання наданих йому послуг не зазначено обсягів та конкретних видів робіт, та не розкрито зміст проведених господарських операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, оскільки не підтверджено факт використання у власній господарській діяльності отриманих по спірним господарським операціям послуг.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „СОММАС" на постанову господарського суду Київської області від 23.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 у справі № А4/119-08 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „СОММАС" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської області від 23.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 у справі № А4/119-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович Т.М. Шипуліна

Суддя М.О. Федоров