Постанова № 24084455, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 10:50 № 2а-4573/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЗБІ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києвапро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622250 від 12.03.12р. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -довіреність № 07/131 від 11.01.2012р.Від відповідачаОСОБА_2 -довіреність № 37/10-021 від 30.03.2012р.На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 26.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622250 від 12.03.12р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 13.04.12р.

У судовому засіданні 13.04.12р. оголошувалось перерву до 26.04.12р. у зв'язку із необхідністю отримання доказів по справі та у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позовні заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗБІ»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпроект GMBN»у період з 01.08.11р. по 31.08.11р. та по взаємовідносинах з ТОВ «АБС»за період з 01.09.11р. по 30.09.11р. За результатами перевірки складено акт від 21.02.12р. за № 56/23-60/32049047 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 181, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме встановлено безпідставне формування податкового кредиту за серпень 2011року за результатами взаємовідносин з ТОВ «АБС»що призвело до заниження податку на додану вартість у вказаний період на 65 630,89грн.

У зв'язку із встановленням зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва 12.03.12р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000622250 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82 0383,61грн. втому числі 65 630,89грн. -основний платіж та штрафні санкції у розмірі 16 407,72грн.

Позивач з таким рішенням податкового органу не погоджується у зв'язку із чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Статтею 198 Податкового кодексу України , визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки проведеної працівниками відповідача, висновки щодо безпідставного формування податкового кредиту позивачем у серпні 2011року ґрунтуються на визначені правочинів укладених позивачем з ТОВ «АБС»нікчемними.

З наявних матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АБС»укладено ряд правочинів, а саме:

- Договір підрядних робіт № 08-07/11 від 08.07.11р. укладений між ТОВ «АЗБІ»та ТОВ «АБС»на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Будівництво м'ясопереробного цеху»по вул. Окружна, 25-Б в с Глибоке, Бориспільського району, Київської обл. ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 62 606,12грн. в тому числі ПДВ в сумі 10 434,35грн.;

- Додаток № 1 від 01.08.11р. до Договору підрядних робіт № 30-05/11 від 30.05.11р. укладеного між ТОВ «АЗБІ»та ТОВ «АБС»на виконання додаткових робіт по влаштуванню тимчасової під'їзної дороги до земельної ділянки ТОВ «Бауміт Україна», ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 2 055,89грн. в тому числі ПДВ в сумі 342,65грн.;

- Договір підрядних робіт № 22-08/11 від 22 серпня 2011 року укладений між ТОВ «АЗБІ»та ТОВ «АБС»на виконання будівельно-монтажних робіт за адресою:Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 1, ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 83 769,63грн. в тому числі ПДВ в сумі 13 961,61грн.;

Договір підряду № 01-09/11 від 01 вересня 2011 року укладений між ТОВ «АЗБІ»та ТОВ «АБС»на виконання будівельних робіт пов'язаних з будівництвом об'єкта «Завод з виробництва сухих будівельних та рідких продуктів ТОВ «Бауміт Україна», ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 245 353,43грн. в тому числі ПДВ в сумі 40 892,29грн.

Уся підтверджуюча бухгалтерська документація була предметом дослідження перевіряючи, однак не розцінена як первинна оскільки Державною податковою інспекцією у Святошинському району 06.01.2012р. складено акт перевірки ТОВ «АБС»за № 7/23-20/32773863, щодо підтвердження господарських відносин з позивачем за вересень 2011року яким не підтверджено правомірність формування ТОВ «АБС»податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з позивачем в вересні 2011року.

Вказаний акт перевірки в повній мірі досліджений судом під час розгляду справи по суті, ат відповідно копія такого наявна в матеріалах справи (а.с. 103-105 ).

Відповідно до відомостей викладених у акту перевірки від 06.01.12р. за № 7/23-20/32773863 провести зустрічну звірку ТОВ «АБС»не виявилось можливим оскільки підприємство має стан 9 -а саме направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Крім того з акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що ТОВ «АБС»належним чином зареєстроване, є платником податку на додану вартість та подає податкову звітність, однак з акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 02.12.2011р. за № 7974/7/07-020/36192653 складеного Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податковим органом встановлено, що контрагент ТОВ «АБС», ТОВ «Будівельна компанія 26»було створене без мети зайняття підприємницькою діяльністю невідомими особами та відповідно усі укладені таким товариством правочини є нікчемними, що в свою чергу на переконання податкового органу підтверджується поясненнями директора ТОВ «Будівельна компанія 26» гр. Темченка А.С..

Саме у зв'язку із наведеними обставинами податковим органом зроблено висновки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ «АБС», оцінюючи такі доводи відповідача суд приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах Цивільного кодексу України.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час правовідносин), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Натомість дана обставина відповідачем досліджена не була, будь яких доказів щодо наявності обвинувальних вироків ні стосовно контрагентів позивача ні стосовно контрагентів останніх за ланцюгом.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем правочини є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України.

Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України. Натомість доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів відповідачем не надано.

Також слід зауважити, що фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена ні підставі формальних обставин, взято до уваги лише акти проведених перевірок та дані баз співставлення, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Так з метою встановлення настання реальних наслідків за правочинами укладеними саме між позивачем та ТОВ «АБС»судом встановлено, що як позивач так і контрагент правочини з яким визнано податковим органом недійсними, є будівельними компаніями, при цьому така діяльність відповідно до вимог Закону підлягає ліцензуванню. Позивачем до матеріалів справи додано копії Ліцензій на здійснення будівельної діяльності як позивачем так і ТОВ «АБС»(а.с. 77,78).

Також судом встановлено, що укладені з ТОВ «АБС»правочини є договорами субпідряду, при цьому передумовою укладення таких були договори Генерального підряду укладені позивачем з ТОВ «Солом'янський МПЗ», ТОВ «Бауміт Україна»та ТОВ «УКАР-ПАЙП», копії таких договорів наявні в матеріалах справи та в повній мірі досліджені судом, при цьому умовами договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, підрядник(позивач) не позбавлений права залучати за власним вибором до виконання даного договору третіх осіб (субпідрядників).

Крім того з наявних матеріалів справи та наданих письмових пояснень керівника позивача судом встановлено, що як засновником ТОВ «АЗБІ»так і ТОВ «АБС»є ОСОБА_4 Обидва Товариства зареєстровані за адресою: 03142, м. Київ, Проспект Академіка Палладіна, 32. ТОВ «АЗБІ» - офіс 402. ТОВ «АБС»- Офіс - 405. Приміщення, в яких ведеться підприємницька діяльність названих товариств, орендуються у Інституту геофізики ім.І.С.Суботіна НАН України за договорами оренди.

Аналіз усіх наведених доказів та фактичних обставин справи дозволяє зробити висновки щодо реальності настання наслідків за укладеними між позивачем та ТОВ «АБС», а тому надані до перевірки документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно належними підставами для формування податкового кредиту.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0000622250 від 12.03.12р. підлягає скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0000622250 від 12.03.12р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.