Постанова № 24084417, 27.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2012 року 14:44 № 2а-4451/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.

за участю представників сторін:

від позивача -Гаха Д.В.,

від відповідача -Шуневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц Стандарт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерц Стандарт»(далі -позивач, ТОВ «Комерц Стандарт») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання незаконними дій, які пов'язані з проведенням зустрічної звірки; визнання незаконними дій щодо визнання в Акті № 1379/3-23-30-3730926 від 16.11.2011 року нікчемними правочинів; зобов'язання відкликати Акт № 1379/3-23-30-37309926 від 16.11.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, на тому що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час проведення зустрічної звірки порушені приписи Податкового кодексу України та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ № 1232 від 27.12.2010 р. У порушення приписів вищевказаних нормативно-правових актів у податкового органу були відсутні підстави для проведення зустрічної звірки, за результатами проведення зустрічної звірки складена не довідка, а акт, що є порушенням Податкового кодексу України. Окрім того, запит на адресу позивача податковим органом не направлявся, первинні документи позивача не досліджувалися, що є порушенням діючого порядку.

Вказуючи на протиправність дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання та визначення у акті № 1379/3-23-30-37309926 від 16.11.2011 року нікчемними правочинів, укладених з контрагентами, позивач зазначав, що вказані висновки викладені з перевищенням повноважень, наданих податковому органу, є необґрунтованими, оскільки зроблені без урахування фактичних обставин справи, не підтверджуються жодними доказами.

Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, що діяв за довіреністю, у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення до матеріалів справи, в яких зазначив, що на виконання завдань, покладених на податковий орган, було проведено зустрічну звірку ТОВ «Комерц Стандарт»з приводу своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ДП «Трейд Лайн Хмельницький». Вручення позивачу інформаційного запиту виявилось неможливим у зв'язку з відсутністю останнього за його місцезнаходженням, про що складено акт від 01.09.2010 року № 984/3/23-40.

Факт нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів, про які зазначено у акті № 1379/3-23-30-37309926 від 16.11.2011 року, відповідач вважає доведеним та обґрунтованим. Також відповідач вказує на те, що акт перевірки не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень, а тому відсутні порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку зі складанням даного акту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні встановлено, що 16.11.2011р. посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комерц Стандарт»(код ЄДРПОУ 37309926) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд Лайн Хмельницький»за липень 2011 року № 1379/3-23-30-37309926 (далі по тексу - Акт про неможливість проведення зустрічної звірки). Згідно із вступною частиною вказаного Акту він складений у зв'язку з відсутністю ТОВ «Комерц Стандарт»за юридичною адресою, що підтверджується актом про не встановлення за юридичною (фактичною) адресою від 01.09.2010 року № 984/3/23-40.

У відповідності до висновків, які наведені у Акті про неможливість проведення зустрічної звірки, за результатами перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників до позивача за липень 2011 року та у зв'язку з цим -встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість в розумінні п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Також, в ході перевірки не встановлено факту передачі товару від ТОВ «Комерц Стандарт»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. За таких обставин в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки вказано, що правочини між ТОВ «Комерц Стандарт»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, що відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України свідчить про їх нікчемність.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження.

Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом.

Окружний адміністративний суд міста Києва враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року про те, що для можливості судового захисту законом не вимагається наявність негативних наслідків перевірки, а право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю такої перевірки.

Отже, дії податкового органу по проведенню перевірки мають вплив на права, свободи та інтереси позивача, а тому можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Тому спір за участю ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, як суб'єкта владних повноважень, з проводу дій останнього по проведенню зустрічної звірки підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року 509-XII, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV, Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245.

Надаючи правову оцінку діям відповідача по проведенню зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд Лайн Хмельницький»за липень 2011 року, що оформлено Актом № 1379/3-23-30-37309926 від 16.11.2011 року суд зазначає наступне.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) був визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), пунктом 3 якого передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1232 зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Отже, аналізуючи вище наведені норми податкового законодавства, суд приходить до висновку, що зустрічна звірка проводиться лише у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, а отже й висновки в тому числі для з'ясування реальності господарських відносин та повноти відображення в обліку платника податків можуть бути зроблені та викладені у довідці за результатами проведення зустрічної звірки лише у випадку співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання.

Вимоги щодо оформлення запиту визначені п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Вказана норма кореспондується з положеннями п.6 Порядку № 1232 від 27.12.2010 року а саме, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що у разі відсутності у податкового органу інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів такий орган зобов'язаний направити суб'єкту господарювання письмовий запит про подання пояснень та їх документального підтвердження.

Як встановлено судом, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на адресу позивача письмовий запит не направлявся, а Акт про неможливість проведення зустрічної звірки складено на основі інформації з акту про невстановлення позивача за юридичною (фактичною) адресою від 01.09.2010 року № 984/3/23-40.

Натомість, в матеріалах справи міститься лист ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.09.2011 року № 15147/10/23-4011 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», адресований ТОВ «Комерц Стандарт», в якому податковий орган пропонує платнику податків у 10-денний строк надати письмові пояснення та документи стосовно взаємовідносин з ДП «Трейд Лайн Хмельницький».

Однак, на вимогу суду Відповідачем не було надано доказів направлення вказаного запиту на адресу Позивача рекомендованим листом, рівно як і доказів отримання вищевказаного запиту Позивачем.

При цьому, в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки вказано про те, що з метою вручення запиту від 19.08.2011 року № 13587/10/23-4011 про надання пояснень та їх документального підтвердження посадовими особами ДПІ було здійснено виїзд на юридичну адресу ТОВ «Комерц Стандарт», а саме м. Київ, вул. Горького, 97, та встановлено, що дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що складено Акт не встановлення за юридичною адресою від 01.09.2010 року № 984/3/23-40.

З наведених документів вбачається, що при проведенні зустрічної звірки ТОВ «Комерц Стандарт»податковим органом було використано Акт невстановлення Позивача за його юридичною адресою, складений 01.09.2010 року, тобто більше ніж за рік до проведення зустрічної звірки Позивача.

Даказів направлення або вручення Позивачу інформаційного запиту безпосередньо перед проведенням зустрічної звірки Відповідач суду не надав.

Враховуючи вищезазначене, фактичні обставини справи та докази надані сторонами, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено порушення вимог чинного законодавства, які визначають процедуру проведення зустрічної звірки, оскільки відповідач не виконав встановленого законодавством обов'язку щодо надіслання запиту про подання інформації та її документального підтвердження до позивача за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, особисто не вручив суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку такого запиту.

Твердження відповідача про те, що запит не був надісланий до позивача, оскільки у розпорядженні ДПІ був акт про невстановлення позивача за юридичною (фактичною) адресою від 01.09.2010 року № 984/3/23-40, не визнано судом обґрунтованим, оскільки чинним законодавством не передбачено звільнення ДПІ від виконання обов'язку з надіслання запиту з підстав наявності у податкового органу інформації про незнаходження суб'єкта господарювання, діяльність якого перевіряється, за зареєстрованим місцезнаходженням.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що на момент здійснення зустрічної звірки юридична адреса відповідно до даних ЄДРПОУ товариства була наступна: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 901, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЗ № 029896 (а.с. 54).

В судовому засіданні представником позивача також надано копію договору суборенди приміщення ТР-1105115 від 11.05.2011 року, відповідно до умов якого позивач (суборендар) прийняв, а ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Територіальні ресурси»(орендар) передало в тимчасове користування приміщення, розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26. Згідно п. 1.2 вказаного договору, термін оренди складає три роки з моменту його підписання. (а.с. 66-68).

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином при проведенні зустрічної звірки відповідач повинен був використовувати офіційні дані ЄДРПОУ щодо підтвердження місцезнаходження юридичної особи, а не використовувати акт про невстановлення позивача за юридичною (фактичною) адресою.

Крім того, як зазначалось вище, зазначений акт складено 01.09.2010 року, в той час коли перевірка проведена 16.11.2011 року (більше ніж через рік після складання акту), що додатково підтверджує протиправність його використання як підстави для складання та формулювання висновків Акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та Порядком №1232 від 27.12.2010 року.

Слід також зазначити, що визначені чинним законодавством заходи, які здійснюються податковим органом з метою проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання, мають на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації.

Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи, зокрема, Акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що діяльність позивача підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання; відсутність у нього адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань; відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та як, наслідок, відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. У зв'язку з зазначеним, податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції ТОВ «Комерц Стандарт»не мають реального товарного характеру, а угоди підприємства мають ознаки нікчемності.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1999 № 2657-XII податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

З огляду на зазначене вище, зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, відображені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 16.11.2011 року № 1379/3-23-30-37309926 висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва стосовно відсутності у позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Спірні дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги про визнання незаконними дій, які пов'язані з проведенням зустрічної звірки, обґрунтовані, доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо змісту викладених у Акті № 1379/3-23-30-37309926 від 16.11.2011 року висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у Акті податковим органом зроблені висновки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у перевіряємому періоді та про безтоварність господарських операцій, в тому числі здійснених з ДП «Трейд Лайн Хмельницький».

Такі висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені із перевищенням повноважень податкового органу.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.211 № 34/18772 (далі - Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд вважає, що інформація, викладена у Акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 655, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також про нікчемність укладених ним правочинів в силу статтей 203, 215, 216 названого Кодексу.

Так, у відповідності до ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, та представником відповідача не заперечується факт, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, а тому суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином, а тому і висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм інформації.

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Так, під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт того, що під час перевірки відповідна первинна бухгалтерська документація не досліджувалась, а висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі аналізу інформаційних баз та податкових звітностей. Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки без дослідження та аналізу, проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Комерц Стандарт»є недоведеними, проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, Акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обовязковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, викладені у Акті, хоча є недоведеними та необґрунтованими, проте не впливають на права та обов'язки позивача. Відповідне рішення за результатами перевірки не приймалося, тому у задоволенні адміністративного позову в даній частині належить відмовити.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір відповідно до задоволених вимог, що становить 16 грн. 10 коп.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц Стандарт», за результатами якої було складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 16 листопада 2011 року № 1379/3-23-30-37309926.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц Стандарт»судові витрати у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 08 травня 2012 року.