Постанова № 24084161, 17.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2012 року № 2а-1588/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого - судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»простягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11 078,46 гривень за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,-ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11 078,46 гривень за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч вимог статей 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не забезпечив виконання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не подав своєчасно звіт про наявність робочих місць для інвалідів, не працевлаштував одного інваліда та не сплатив адміністративно-господарські санкції і пеню за порушення термінів сплати зазначених санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 29 лютого 2012 року.

Уповноважений представник позивача у судовому засіданні заявлений позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві

Відповідач проти позову заперечував та звертав увагу суду на те, що протягом 2010 року ним щомісячно подавалась звітність за формою № 3-ПН, а на підприємстві було виділено одне робоче місце для працевлаштування інваліда згідно встановленого законом нормативу робочих місць. З огляду на це відповідач вважає, що ним було вжито всіх заходів для працевлаштування інваліда, а тому він не може нести господарсько-правову відповідальність за невиконання вказаного нормативу.

У судове засідання 12 квітня 2011 року уповноважений представник відповідача не з'явився; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Також, відповідно до п.п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Позивач Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»(код ЄДРПОУ 32668060) зареєстровано як юридична особа 17 листопада 2003 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та физічних осіб-підприємців № 13167744 від 27.02.2012 року.

23 лютого 2011 року відповідачем у відповідності до зазначеного Закону і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, подано до позивача Звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 32 особи, кількість штатних працівників-інвалідів, які повинні працювати в штаті відповідно до 4-х відсоткового нормативу -1 особа.

Враховуючи відсутність згідно поданого звіту даних про створення робочих місць для інвалідів протягом 2010 року, позивачем було подано позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі середньої річної плати на підприємстві.

За проведеними позивачем підрахунками адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 10 225,00 грн.

Вказану суму відповідачем не сплачено. На суму заборгованості станом на 18 січня 2011 року нарахована пеня в розмірі 853,46 грн.

Загальна сума заборгованості за розрахунком позивача становить 11 078,46 грн.

Судом також встановлено, що протягом 2010 року відповідач щомісячно подавав до Київського міського центру зайнятості щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць.

Однак відповідна кількість інвалідів для працевлаштування направлена не була.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.

Так, ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.

Відповідно до рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування»при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Обов'язок щомісячно інформувати Державний центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць встановлено ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення»(зі змінами та доповненнями). Так, відповідно до частини 3 зазначеної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 відповідно до статей 19 і 20 вказаного Закону затверджено нормативно-правові акти: Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (зі змінами та доповненнями), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Порядок подання інформації про наявність робочих місць для інвалідів визначено в Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 № 420 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814).

Як встановлено судом, на виконання наведених вимог законодавства відповідачем вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів: зокрема, протягом 2010 року до відповідного центру зайнятості подавалися щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць.

Подання ТОВ «Брізпорт»вказаних звітів підтверджується також відповіддю Печерського районного центру зайнятості № 04-3332 від 17.06.2011 року, з якої вбачається, що відповідачем протягом 2010 року подавались звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (а.с. 52-55).

Як вбачається із поданих відповідачем звітів до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів форми № 10-ПІ за 2010 рік, в 2010 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у нього складала 32 особи, а тому відповідно до законодавчо закріплених нормативів повинно бути створено 1 робоче місце для інваліда (32 * 0,04 = 1,28).

В той же час,обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Обов'язок по організації працевлаштування інвалідів та пошуку підходящої роботи для них згідно ст. 9 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»та ст. 18-1 Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, державну службу зайнятості.

Як зазначено в п. 4.4 рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування»якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Отже, враховуючи те, що відповідачем вжито можливі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В даному випадку позивачем не доведено вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.