Постанова № 24084147, 12.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 14:48 № 2а-17250/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Падалюка В. М.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2011 року № 0000220720/0, № 0000210720/0,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Акціонерне товариство закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»(далі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2011 року № 0000220720/0, № 0000210720/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 12.04.2012 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 2 024 047,00 грн., оскільки податковий кредит у червні 2010 року було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер»та ТОВ «ТД «Макротрейд», які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Також позивач вказував на те, що у представників ДПІ відсутні підстави для проведення документальної позапланової перевірки, оскільки всупереч п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України не було вручено направлення на проведення перевірки. Крім того, відповідачем не надано копії наказу про проведення вказаної перевірки та направлення на перевірку, як це передбачено статтею 78 Податкового Кодексу України. Ненадання вказаних документів є підставою недопущення представників контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2011 року № 0000220720/0, № 0000210720/0, на переконання позивача, суперечать положенням Податкового кодексу України та прийняті на підставі незаконного акту перевірки, тому такі рішення підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що посадові особи позивача за адресою м. Київ, вул. Боженка, 31 не знаходяться, про що складено відповідний акт, у зв'язку з чим вручення наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку виявилось неможливим. Враховуючи ненадання позивачем документів для підтвердження правомірності формування спірних сум бюджетного відшкодування, перевіркою встановлено порушення вимог діючого законодавства, яке полягало у завищенні заявленої до відшкодування суми ПДВ за липень 2010 року. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи неприбуття представника відповідача - суб'єкта владних повноважень в судове засідання 12.04.2012 року з причин, визнаних судом неповажними, судом на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що АТЗТ «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»(ідентифікаційний код 00302385) зареєстроване як юридична особа 19.02.1996 року, місцезнаходження: м. Київ, вул. Боженка, 31. Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У період з 06.04.2011 р. по 19.04.2010 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 380/1-07-20-00302385 від 21.04.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -а.с. 8-12.

13 травня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення -рішення:

- № 0000220720, яким позивачу за порушення пп. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі у розмірі 282 917,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70 729,25 грн. (а.с. 6);

- № 0000210720, яким позивачу за порушення пп. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі п. 54.3.2 п. 54.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 013 405,00 грн. (а.с. 7).

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як вбачається в Акту перевірки та наданих відповідачем документів, у зв`язку з виявленням посадовими особами податкового органу відсутності підприємства за податковою адресою (м. Київ, вул. Боженка 31), Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва складено акт від 21.04.2011 № 17/3-07-20 про неможливість проведення виїзної перевірки АТЗТ «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Перевіркою також було встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацією з ПДВ за липень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, складає 2 013 405,00 грн.

Зважаючи на ненадання позивачем документального підтвердження правомірності декларування бюджетного відшкодування (не надано податкових накладних, платіжних документів, видаткових накладних, актів приймання-передачі тощо), податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із діями податкового органу, пов`язаними з проведенням перевірки, та висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 01.01.2011 року обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 1) ведення обліку платників податків; 2) інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; 3) перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 75.1.2 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї із таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно п. 78.4 Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Крім того, статтею 81 Податкового кодексу України встановлено перелік документів, на підставі яких проводиться документальна виїзна перевірка.

Згідно статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відтак, суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом.

Окружний адміністративний суд міста Києва враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року про те, що для можливості судового захисту законом не вимагається наявність негативних наслідків перевірки, а право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2011 року Наказом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 1004 вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку АТЗТ «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»з 01.06.2011 року по 18.04.2011 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року. Згідно змісту вказаного Наказу підставою для проведення документальної позапланової перевірки позивача було визначено пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто подання останнім декларації з ПДВ за липень 2010 року з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

На підставі зазначеного наказу, 06 квітня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва видано направлення на перевірку № 763/07-20.

В той же час, судом встановлено, що всупереч вимогам п. 78.4. ст. 78, п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не було надіслано та не вручено позивачу копію наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки.

Судом не береться до уваги позиція відповідача щодо відсутності позивача за його зареєстрованим місцезнаходженням з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Позивачем надано Витягу та Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в якому місцезнаходження АТЗТ «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»станом як на момент проведення перевірки, так на момент розгляду даної справи зазначено: 03680, м. Київ, вул. Боженка, 31.

Крім того, як вбачається з свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2005 року, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) будівля, розташована в м. Києві по вул. Боженка 31 (літери В, Д, Г) належать АТЗТ «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»на праві колективної власності (а.с. 22).

Крім того, позивачем отримувалась за вказаною адресою поштова кореспонденція як від відповідача (спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження), так і безпосередньо від суду.

Відтак, доводи відповідача про відсутність позивача за його місцезнаходженням не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються наявними у справі доказами.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що позивач не був належним чином повідомлений як про проведення перевірки, так і про дату початку та місце її проведення, оскільки він не отримував наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позапланова перевірка була проведена відповідачем протиправно та з порушенням правил, процедури її проведення, встановлених законом.

Щодо акту, складеного за результатами даної протиправної перевірки судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що викладений в Акті перевірки висновок був зроблений лише на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року. Даний факт свідчить про те, що висновок не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням законодавства, згідно якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи те, що наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку не були направлені позивачу у встановленому законом порядку, позивач був позбавлений можливості надати податковому органу документи, якими підтверджується правомірність формування спірних сум бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними та документально непідтвердженими висновки акту перевірки про ненадання позивачем документального підтвердження правомірності декларування бюджетного відшкодування (податкових накладних, платіжних документів, видаткових накладних, актів приймання-передачі тощо) та порушення позивачем пп. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для надання бюджетного відшкодування.

Так, згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент подання податкової декларації за липень 2010 року) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 1.5, 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звітний (податковий період) - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, а податковим зобов'язанням є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому періоді), що визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.8.1, п. 7.8, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням певних обставин за цим же Законом.

Відповідно до п.п. 4.1.1, 4.1.4, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених п. п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті, та зобов'язаний протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подати податкову декларацію за базовий податковий (звітний) період, у разі якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Підпунктом 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування виникає у разі наявності різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи дану норму Закону, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно складена податкова накладна, видана особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Маючи від'ємне значення суми за різницею між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду платник податку має право на бюджетне відшкодування суми податку, фактично сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Також визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді є фактична оплата сум податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

За звітний період, тобто за липень 2010 року, позивач подав податкову декларацію від 19.11.2010 року (вх. № 332894) по податку на додану вартість, у рядку 25.2 якої зазначив суму 2 013 405,00 грн., по податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, згідно із правилами п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено із пояснень сторін та матеріалів справи, позивачем було сформовано вказану суму бюджетного відшкодування внаслідок формування у червні 2010 року податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ «ТД «Макротрейд»та ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер».

Матеріали справи свідчать, що 03 червня 2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Макротрейд»(Продавець) було укладено Попередній договір № 29, згідно якого сторони зобов'язуються укласти до 31 грудня 2010 року включно Договір купівлі-продажу нежилого будинку (літ. «Б»), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 9, загальною площею 1056,10 кв. м. Вартість предмета купівлі-продажу становить 2 500 000,00 гривень, яку покупець зобов'язаний сплати протягом 20 календарних днів з дня підписання попереднього договору перерахувати на користь продавця.

Крім того, 07 червня 2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Текстиль-Полімер»(Продавець) було укладено Попередній договір № 11/6, згідно якого сторони зобов'язуються до 31 грудня 2010 року включно Договори купівлі-продажу: нежитлової будівлі літ. «Г/2-1»площею 145,80 кв. м.; нежитлових приміщень літ. «К-1», площею 1006,4 кв. м., літ. «Л-1»площею 91,1 кв. м., літ. «Я-1» площею 180,8 кв. м., літ. «Т-1»площею 27,8 кв. м., літ. «Р-1» площею 868,9 кв. м., літ. «П-1»площею 1192,4 кв. м., літ. «О-2»площею 225,2 кв. м., літ. «У-1»площею 687,2 кв. м. що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Шевченка 24. Вартість предмету купівлі-продажу становить 9 910 000,00 грн., яку покупець зобов'язаний протягом 20 календарних днів з дня підписання попереднього договору перерахувати на користь продавця.

У відповідності до умов зазначених договорів позивач перерахував на користь продавців 12 410 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

ТОВ «ТД «Макротрейд»виписало позивачу податкову накладну № 18 від 24.06.2010 року на суму 2 500 000,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у розмірі 411 666,67 грн.

ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер»виписало позивачу податкову накладну № 227 від 24.06.2010 року на суму 9 910 000,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у розмірі 1 651 666,67 грн.

Перерахований позивачем на користь відповідачів податок на додану вартість було відображено позивачем в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року та заявлено до бюджетного відшкодування в наступному податковому періоді, тобто в липні 2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової декларації з податку на додану вартість та розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Суми, сплачені позивачем постачальникам товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжним документами. При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер»та ТОВ «ТД «Макротрейд»- були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (Свідоцтва № 200038161 від 13.05.2009р., № 100273814 від 30.08.2007р., відповідно), а тому мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг); в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копія яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно витягів з офіційного сайту Державної податкової служби України, свідоцтва платників ПДВ вказаних підприємств не були анульовані у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13476237 від 02.04.2012 року, № 13505306 від 04.04.2012р. підтверджують, що ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер»та ТОВ «ТД «Макротрейд»зареєстровані як юридичні особи та станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з вказаних довідок, контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту відносяться суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи наведені норми, суд проходить до висновку, що позивач мав право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості приміщень (основних фондів), які прибавалась з метою використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер»та ТОВ «ТД «Макротрейд»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а попередні договори купівлі-продажу нерухомості придбавались з метою використання позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, позивач правомірно сформував собі податковий кредит та заявив до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість 2 013 405 грн. 00 коп., оскільки вони були фактично ним оплачені у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) (факт оплати постачальникам підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами).

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про непідтвердженість первинними документами спірних сум бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, вимоги позивача є підставні та обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011 року № 0000220720/0, № 0000210720/0, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий спосіб застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 28 грн. 23 коп. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України від 13 травня 2011 року № 0000220720/0, № 0000210720/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»судові витрати у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 23 квітня 2012 року.