Постанова № 24083619, 11.05.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 р. Справа № 2-а-1416/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області (далі по тексту - позивач або УПФУ) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту -відповідач або ФОП ОСОБА_1.) недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2981,50 грн.

У судове засідання сторони не з'явились. Представник позивача надав клопотання, відповідно до змісту якого просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Відповідач надіслала заперечення проти позову, а також просила розглянути справу без її участі. Враховуючи вищевикладене та на підставі ч. 4, ст. 122 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до змісту позову, вимоги позивача обґрунтовуються наступними обставинами. Згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту -Закон № 2464-VI) ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок). Відповідно до ч.6, ст.9 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. ФОП ОСОБА_1 надано звіт за 2011 р., згідно якого її зобов'язання по єдиному внеску до Пенсійного фонду складає 4010,30 грн. Відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 1028,80 грн., виходячи з чого сума боргу, що залишається непогашеною на момент позову, складає 2981,50 грн. Таким чином, зобов'язання ФОП ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску за 2011 р. визнається недоїмкою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач надала письмові заперечення проти позову. Відповідно до їх змісту стверджує, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, звернувся в інтересах неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд. Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07. 2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058) позивач здійснює функції зазначеної організації. Однак, сама організація не суб'єктом владних повноважень, а є самоврядною некомерційною організацією, що здійснює управління у сфері загальнообов'язкового державного страхування. Таким чином, дії позивача є неприпустимими виходячи із вимог ст. 104 КАС України. Крім того, з точки зору позивача, Пенсійний фонду України не має права примушувати її до сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки вони є добровільними по своїй правовій природі. Виходячи з цього, примушування її до участі у Пенсійному фонді України є протиправним та суперечить принципам здійснення особою своїх цивільних прав. До того ж, страхові внески не входять до системи оподаткування, а тому до них не можна застосовувати ст. 67 Конституції України щодо обов'язку громадян сплачувати податки та збори. Враховуючи вищевикладене, відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із положеннями Закону № 2464-VI та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів. Відповідно до ст. 25 зазначеного закону, недоїмка по єдиному внеску може стягуватись у судовому порядку. Таким чином, управлінню Пенсійного фонду України у Цюрупинському районі Херсонської області надано право звертатись до адміністративного суду з позовом про стягнення недоїмки по єдиному внеску.

Згідно із п. 2, ч. 1, ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464-VI. Зокрема, до них відносяться фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Тобто, платниками є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім того, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Виходячи із змісту ч. 4, ст. 5 Закону № 2464-VI обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI). Крім цього, відповідно до ч. 9, ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований. Таким чином, до обов'язків фізичних осіб осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.11.2001. Згідно наданого ФОП ОСОБА_1 звіту про нарахування єдиного внеску фізичними-особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за базовий звітний період 2011 р., відповідач є платником єдиного податку. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 зобов'язана нараховувати та сплачувати до Пенсійного фонду суми єдиного внеску, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначаються нею самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні нею підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до змісту вищевказаного звіту ФОП ОСОБА_1 за 2011 р. нараховано 4010,30 грн. сум єдиного внеску. Звіт поданий за підписом від імені відповідача та датований 02.04.2012. Згідно із змістом копії картки особового рахунку відповідача протягом 2011 р. нею здійснено часткову сплату сум єдиного внеску у розмірі 1028,80 грн. Таким чином, станом на момент подачі позову сума боргу по сплаті єдиного внеску, що залишається непогашеною відповідачем, складає 2981,50 грн.

Згідно із п. 1, ч. 2, ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, ч. 8, ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців -календарний рік. Відповідно до ч. 8, ст. 9 цього ж Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Однак, всупереч положенням вищевказаних норм, відповідач вчасно не сплатив у повному обсязі суму єдиного внеску за базовий звітний період 2011 р., про що свідчить копія картки особового рахунку платника єдиного внеску у матеріалах справи, а також розрахунок заборгованості відповідача. Виходячи з цього та на підставі п. 6, ст.1 Закону № 2464-VI несплачена відповідачем вчасно сума єдиного внеску визнається недоїмкою.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому разі, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.

Вимогу про сплату боргу № Ф-16 від 02.04.2012 вручено ФОП ОСОБА_1 02.04.2011, про що свідчить її підпис на даній вимозі, копія якої є у матеріалах справи. Однак, як випливає зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, відповідач не вчинив жодну з дій, передбачену ст. 25 Закону № 2464-VI. Виходячи з цього, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за базовий звітний період 2011 р. підлягає стягненню у судовому порядку.

Стосовно доводів, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступних підстав.

Перш за все, суд звертає увагу, що спірні правовідносини врегульовуються Законом № 1058 лише в частині визначення правового статусу Пенсійного фонду України, разом з тим, в іншій частині, зокрема щодо нарахування, сплати та стягнення єдиного внеску, вони врегульовані Законом № 2464-VI. Правовий інститут єдиного внеску запроваджено у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2011 Закону № 2464-VI. По своїй суті сплатою єдиного внеску як єдиного консолідованого платежу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було замінено сплату страхових внесків щодо всіх видів державного соціального страхування. Таким чином, в обґрунтування свої заперечень щодо сплати єдиного внеску позивач посилається на норми, що регулювали сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та які втратили чинність на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо правового статусу Пенсійного фонду України, то відповідно абз. 3 п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058 у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 6 п. 1 Прикінцевих положень цього ж Закону встановлено перелік правових норм, що стосуються діяльності Пенсійного фонду саме як самоврядної організації, та які набирають чинності після перетворення Пенсійного фонду у таку самоврядну організацію. Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку. Виходячи з цього, на даний момент Пенсійний фонду України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, який є чинним. При цьому, суд зазначає, що повноваження Президента України затверджувати таке Положення безпосередньо вказане у Прикінцевих положеннях Закону № 1058. Виходячи з цього, суд не приймає доводи ФОП ОСОБА_1 щодо примушування її до участі у самоврядній організації Пенсійний фонд, оскільки така організація на даний момент навіть не створена, а норми, що врегульовують її діяльність, не набрали у зв'язку із цим чинності.

Щодо добровільності участі у загальнообов'язковому державному страхуванні, суд зазначає, що виходячи лише з назви такого страхування, яке містить слово «загальнообов'язкове», можна дійти висновку, що законодавець встановив участь у ньому не як право громадян, а як їх юридичний обов'язок. Це відображено, зокрема, відповідно до змісту всіх законів України, що регулюють правовідносини щодо кожного виду загальнообов'язкового державного соціального страхування, де встановлено, однак, можливість існування соціального добровільного страхування, внески по якому особа сплачує понад обов'язкові. Такий висновок випливає і з законодавчого визначення єдиного внеску як консолідованого обов'язкового платежу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке суд навів вище по тексту постанови. Відповідно до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Одними із принципів загальнообов'язкового державного страхування згідно із ст. 5 Основ є принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. А тому посилання відповідача на добровільність загальнообов'язкового державного соціального страхування є безпідставними.

Як вже було зазначено, фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та якою є відповідач, самостійно для себе визначає суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. Сам факт подачі відповідачем звіту про нарахування нею сум єдиного внеску за 2011 р. свідчить, що вона самостійно для себе визначила суму єдиного внеску. При цьому, частина визначеного нею зобов'язання нею погашено самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, надав достатньо доказів щодо обґрунтування своєї правової позиції. Водночас, заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на доводах, які не відповідають чинному законодавству.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2981 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одна) гривня 50 коп. на р/р 37197076002121 в УДК служби України в Цюрупинському районі, код банку 38045231, МФО 852010, код ЗКПО 21294916.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.1