Постанова № 24083530, 16.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2012 р. № 2а- 1304/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Леонової Т.О.,

представника відповідача - Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова № 0000932307 від 11.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 120001,0 грн., з яких: 120000,0 грн. - за основним платежем, 1,0 грн. - штрафна санкція.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року замінено неналежного позивача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова, на належного позивача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Самай-10», оскільки за даними операціями послуги були надані у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, окрім того, позивач зазначив, що податковим органом у порушенні приписів діючого законодавства України поза межами своєї компетенції у акті перевірки встановлено порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ТОВ «Дім полімерів»порушено вимоги ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, абз. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме до складу податкового кредиту включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ТОВ «Самай-10»послуг на суму ПДВ 120000,0 грн., які не повязані з власною господарською діяльністю та в результаті встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 120000,0 грн. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

З матерів справи судом встановлено, що позивач ТОВ «Дім полімерів», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 37365252, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, зареєстрований платником податку на додану вартість з 23.04.2010 року за № 100280984.

ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС на підставі направлень від 26.09.2011 року № 1366 та №1367 та наказу від 26.09.2011 року №2137 та згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дім полімерів»код ЄДРПОУ 36989357 з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Самай-10», код ЄДРПОУ 37365252 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складений акт від 30.09.2011 року № 3472/233/36989357.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі висновків вказаного акту перевірки 11.10.2011 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000932307 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 120001,0 грн. ( в т.ч. за основним платежем 120000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.).

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім полімерів», суд зазначає наступне.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача були відсутні.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображення в акті від 30.09.2011 року № 3472/233/36989357 судження субєкта владних повноважень про порушення ТОВ «Дім полімерів»вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в частині ненодерження вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямованні на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Дім полімерів»з підприємством ТОВ «Самай-10»код ЄДРПОУ 37365252 по договору на надання інформаційно-маркетингових послуг №142011 від 01.04.2011 року та абз. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у червні 2011 року на суму 120000,0 грн.

За матеріалами справи судом встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що мотивом, на підставі якого субєкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки довідки № 1559/18-011 від 12.09.2011 року про результати зустрічної звірки ТОВ «Самай-10»код 37365252 щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Самай-10»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України у перевіряємому періоді та дефективність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) підприємством ТОВ «Самай-10»у ТОВ «Кубера плюс»та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до кінцевого споживача. Окрім того, відповідачем у акті перевірки зазначено, що внаслідок недодержання вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по договору про надання інформаційно-маркетингових послуг, укладеного між ТОВ «Дім полімерів»і ТОВ «Самай-10», не спричиняє реального настання правових наслідків, порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Жодних інших мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті від 30.09.2011 року № 3472/233/36989357, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.04.2011 року між ТОВ «Дім полімерів» (Замовник) та ТОВ «Самай-10»(Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-маркетингових послуг № 142011.

Відповідно до п.1.1 даного договору Виконавець зобовязується надати Замовнику інформацію про можливих постачальників поліетилену в первинних формах, що повязана з фінансово-господарською діяльністю Замовника, а Замовник приймає та оплачує надані послуги відповідно до умов даного Договору.

На підтвердження доводу про реальність господарської операції, що була проведена в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Самай-10»податкова накладна № 3016 від 30.06.2011 року на загальну суму 720000,0 грн.( у т.ч. ПДВ 120000,0 грн.), рахунок фактура від 30.06.2011 року, сторонами правочину складений та підписаний акт здачі-прийняття наданих послуг по договору № 142011 про надання інформаційно-маркетингових послуг від 01.04.2011 року, якими підтверджено факт отримання ТОВ «Дім Полімерів»послуг, що є предметом вищевказаного договору.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Слід зазначити, що необхідність укладання договору від 01.04.2011 року № 142011 між ТОВ «Дім полімерів»з ТОВ «Самай-10»не протирічить основному виду господарської діяльності позивача оптова торгівля хімічними продуктами, та, відповідно, виникає необхідність пошуку економічно більш привабливих пропозицій на ринку постачальників поліетилену у первинних формах порівняно з існуючими постачальниками.

Судом встановлено, що до березня 2011 року основним постачальником поліетилену для позивача була фірма RCADIUM ALLIANCE LLP» (Обєднане королівство) відповідно до контракту № 17/07-10 від 17.07.2010 року. Відповідно до п. 3 даного договору встановлено, що вантажовідправником може бути третя сторона.

Отримання результатів вказаних у договорі від 01.04.2011 року № 142011 інформаційно-маркетингових послуг підтверджуються наступним. Відповідно до листа від 02.04.11 з переліком завдань в рамках виконання спірного договору ТОВ «Дім полімерів»замовив ТОВ «Самай-10»надати повний перелік великих виробників полімерної сировини, бажано серед країн, що входять до складу СНД. На виконання вказаного замовлення 08.04.11 ТОВ «Самай-10»надано позивачу перелік потенційних партнерів із зазначенням рівня цін, в тому числі і щодо ПО «Азерихімія». Крім того, позивачу повідомлено, що з кожним із зазначених виробників полімерної продукції ТОВ «Самай-10»від імені ТОВ «Дім полімерів»має можливість укласти договір. Розглянувши отримані пропозиції, враховуючи рівень цін та наявність договірних відносин із деякими з запропонованих партнерів, позивач повідомив виконавця про свою зацікавленість в укладенні договорів із ПО «Азерихімія». Крім того, позивач просив Виконавця забезпечити здійснення першої поставки з повідомленням строків, обсягу та даних щодо транспортування. У відповідь на зазначені вимоги, ТОВ «Самай-10»повідомило ТОВ «Дім полімерів»про те, що вивчивши всі можливі варіанти співпраці із ПО «Азерехімія», було встановлено, що поставка від вказаного підприємства можлива лише за умови 100% передплати. В свою чергу, позивач повідомив виконавця про відсутність фінансової можливості укладати договори на умовах 100% передплати та запропонував при укладанні угоди на закупівлю поліетилену скористатись фінансовими можливостями партнерів для проведення передплати. Листом від 21.04.11р. ТОВ «Самай-10»повідомило ТОВ «Дім полімерів», що особа, яка буде залучена до придбання поліетилену повинна бути партнером, з яким у позивача існують довгострокові налагоджені ділові стосунки. Таким діловим партнером, з яким мало готовність співпрацювати ПО «Азерехімія»виявилась фірма CADIUM ALLIANCE LLP»(Обєднане королівство).

Враховуючи наявність контракту між ТОВ «Дім полімерів»та фірмою ALLIANCE LLP»(Обєднане королівство) від 17.07.2010 року № 17/07-10, саме він був використаний для здійснення поставок від ПО «Азерихімія».

Отже, саме на виконання п.2.2 спірного договору від 01.04.2011 року № 142011 ТОВ «Самай-10»здійснило протягом квітня-червня організацію поставок поліетилену від ПО «Азерехімія»на ТОВ «Дім полімерів»у кількості 180 тн.

Таким чином суд зауважує, що наведені обставини спростовують твердження податкового органу про порушення позивачем приписів цивільного законодавства, про «нереальність», «дефектність»господарських операцій, здійснених з ТОВ «Самай-10».

Щодо викладених в акті від 30.09.2011 року № 3472/233/36989357 суджень субєкта владних повноважень про порушення ТОВ «Дім полімерів»вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України суд зазначає, що останні зроблені з перевищенням компетенції органу державної податкової служби України та не підтверджені доказами, враховуючи наступне.

Відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обовязків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобовязані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, слід зазначити, що станом на дату складання акту перевірки органи державної податкової служби в тому числі ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не були наділені законодавцем ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку на відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Слід зазначити, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин. Який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то при наявності наміру у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а вразі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Отже, з приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Таким чином, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів, що безумовно підтверджує факт протиправності встановлення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС в акті перевірки від 30.09.2011 року № 3472/233/36989357 вчинення нікчемного правочину між ТОВ «Дім полімерів»та ТОВ «Самай-10».

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб, посилаючись на довідкуДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 12.09.2011р. (аркуш акту перевірки 9).

Отже, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановив наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є обєктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Дім полімерів»або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»позивач та його контрагент є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобовязань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності обєктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги а. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих субєктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведені норми, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000932307 від 11.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 120001,0 грн. (сто двадцять тисяч одна гривня 00 копійок), з яких: 120000,0 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок) - за основним платежем, 1,0 грн. (одна гривня )- штрафна санкція.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів" (код ЄДРПОУ 36989357) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1200.01 грн. (одна тисяча гривень 01 копійка).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16 травня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко