Постанова № 24083503, 19.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р. Справа № 2-а-658/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Новакаховський завод "Укргідромех" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Новокаховський завод "Укргідромех" ( далі - позивач, ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка ( далі - відповідач, ДПІ), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.02.2012 року № 0004332301 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 45 014,00 грн., визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 45 014,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 11 254,00 грн., податкове повідомлення - рішення від 17.02.2012 року № 0004342301 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних санкцій в загальній сумі 70 335,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що висновок ДПІ, зроблений за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Новокаховський завод « Укргідромех» є необґрунтованим, оскільки господарська операція позивача з ТОВ « Азовпромекспо» щодо придбання сталі є законною та реальною, що підтверджується повним переліком первинних документів, неналежність оформлення яких не спростована податковим органом в акті перевірки. Крім цього, позивач зазначає, що Закон України « Про податок на додану вартість» не передбачає залежність податкового кредиту та бюджетного відшкодування від отримання документального підтвердження виконання усіма постачальниками у ланцюгах постачання своїх податкових зобов'язань по сплаті цього податку, оскільки це суперечило б ч. 2 статті 61 Конституції України щодо принципу індивідуалізації відповідальності, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення - рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ, визначення податкового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних санкцій за вказаними податками є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що позаплановою невиїзною перевіркою позивача не підтверджено ланцюг постачання сталі від виробника до кінцевого споживача - ПАТ « Новокаховський завод «Укргідромех» у зв'язку з тим, що у ході розслідування кримінальної справи відносно ТОВ « Маргеотех» (постачальник у другому ланцюгу) встановлено лише документування неіснуючих, безтоварних операцій на отримання продукції для ТОВ «Азовпромекспо» , який в свою чергу оформлював безтоварні операції на ПАТ « Новокаховський завод «Укргідромех», тому факт переміщення товару по ланцюгу ТОВ «Маргеотех» - ТОВ « Азовпромекспо» - ПАТ «Новокаховський завод « Укргідромех» не підтверджено. Отже, відсутність у позивача факту отримання продукції та відповідно використання її у власній господарський діяльності виключає наявність визначального фактору формування валових витрат і позбавляє права ПАТ « Новокаховський завод « Укргідромех » включення до валових витрат сум отриманої продукції від ТОВ «Азовпромекспо». Внаслідок вказаних порушень, позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, отримані згідно податкових накладних ТОВ « Азовпромекспо», що стало підставою для встановлення завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, адже при відсутності надмірної сплати ПДВ підстав для відшкодування державою ПДВ не існує. Таким чином, господарські операції по формуванню податкового кредиту та валових витрат ПАТ « Новокаховський завод «Укргідромех» за рахунок ТОВ «Азовпромекспо» є нікчемними, а тому спірні податкові повідомленні-рішення є правомірними.

Ухвалою суду від 27.02.2012 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.04.2012 року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Нова Каховка на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ).

В судове засідання, призначене на 19.04.2012 року, сторони не прибули.

Представники сторін надали суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Новокаховський завод "Укргідромех" зареєстровано, як юридична особа, виконавчим комітетом Новокаховської міської ради 31.08.1994 р., про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності ПАТ " Новокаховський завод «Укргідромех» є виробництво будівельних металевих конструкцій, виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Нова Каховка проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ « Новокаховський завод «Укргідромех » з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових правовідносин із ТОВ « Азовпромекспо» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р.

За результатами перевірки було складено акт № 153/230-00100256 від 10.02.2012 р., (далі - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення ПАТ « Новокаховський завод «Укргідромех », зокрема:

- п. 5.1. ст.. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56 268,00 грн., в т.ч. за І квартал 2009 р. в сумі 56 268,00 грн.

- п. 1.8. ст.. 1, пп. 7.4.1., п.7.4, п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № I68/97-BP «Про податок на додану вартість", в результанті чого ПАТ « Новокаховський завод « Укргідромех » завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 45 014,00 грн., в тому числі за лютий 2009 року на суму 43 765,00 грн., за березень 2009 року на суму 1 249,00 грн.

Згідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ПАТ « Новокаховський завод «Укргідромех » нараховані штрафні санкції у відсотках від сум визначених податкових зобов'язань, зокрема за податком на прибуток підприємств в сумі 14 067,00 грн., за податком на додану вартість в сумі 11 254,00 грн.

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки, ДПІ винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0004342301 від 17.02.2012 року щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 56 268,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 14 067,00 грн.;

- № 0004332301 від 17.02.2012 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 45 014,00 грн., визначення податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 45 014,00 грн. за штрафними санкціями в сумі 11 254,00 грн.,

З дослідженого акту перевірки судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п. 5.1. ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»,пп. 7.4.1., п.7.4, п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугував викладений в акті висновок ДПІ про включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 45014,06 грн., та включення до складу валових витрат суму 225 070,30 грн., по взаємовідносинах із ТОВ «Азовпромекспо» у межах нікчемної угоди по ТМЦ, придбаних у ланцюгу ТОВ „Маргеотех". Даний висновок зроблений відповідачем на підставі акту перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя № 887/23-209-2/33425836 від 29.12.2011 щодо встановленого порушення ТОВ «Азовпромексло» частин 1, 2 ст. частин 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання нікчемними угод, що були укладені між ТОВ «Азовпромекспо» та контрагентом - постачальником ТОВ «Маргеотех», оскільки вказані угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача", в тому числі по ВАТ "Новокаховський завод "Укргідромех". Крім цього, підставою щодо висновку про нікчемність угод по ланцюгу постачання ТОВ „Маргеотех" - ТОВ „Азовпромекспо" - ВАТ «Новокаховський завод "Укргідромех" є протокол допиту свідка від 18.03.11 р. директора ТОВ „Маргеотех" ОСОБА_2, який був складений по кримінальній справі №49-3110 «за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів та щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 cт.205, ч. 3 ст. 209, ч.2,3 cт.358 КК України". Згідно протоколу допиту ОСОБА_2 дала пояснення, що вона не формувала уставний фонд ТОВ „Маргеотех", не збиралась займатись з моменту реєстрації підприємства заявленою уставною діяльністю підприємством, ніяких бухгалтерських та податкових накладних вона як директор ТОВ „Маргеотех" не підписувала, не використовувала розрахункові рахунки та не знімала з них кошти, на посаду директора ТОВ „Маргеотех" не назначала ОСОБА_5 та з ним не знайома.

На підставі зазначеного, відповідач дійшов висновку, що вчинені правочини між позивачем та ТОВ „Азовпромекспо" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а тому податкова інспекція вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2008 року між ВАТ «Новокаховський завод "Укргідромех" ( покупець - за договором) та ТОВ « Азовпромекспо» ( постачальник - за договором) було укладено договір № 1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставить, а покупець сплатити та прийняти поставлену металопродукцію згідно доданих специфікацій, яка видається на кожну партію продукцію з зазначенням її найменування, одиниці виміру, загальної кількості, ціни, загальної вартості даної партії. (пункт 1.1. договору).

Як вказано на стор. 11-13 акту перевірки та згідно наданих позивачем документів, судом встановлено, що ТОВ « Азовпромекспо» виконало умови договору належним чином, про що свідчать нижчевказані первинні документи.

Відповідно до вказаного договору та підписаних до нього додаткових угод № 1 від 01.02.2010 р., № 2 від 20.02.2010 р., № 3 від 17.05.10 р. ТОВ « Азовпромекспо» поставлено (задокументовано) сталь г\к на ВАТ "Новокаховський завод "Укргідромех", на що виписано податкові накладні № 1 від 15.01.2009 р. на суму ПДВ 43 765,09 грн., та № 1 від 03.02.2009 р. на суму ПДВ 1 248,97 грн., загальна суму ПДВ складає 45 014,06 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту у січні-лютому 2011 року, які відповідають даним декларацій з ПДВ та даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень-лютий 2011 року.

Поставка продукції здійснювалась відповідно до видаткових накладних від 30.01.09 р. за № РН-0000001 на суму 99 420,22 грн. без ПДВ, від 04.02.09 р. за № РН-0000002 на суму 125 650,07 грн. без ПДВ, загальна сума 225 070,29 грн. без ПДВ .

Позивачем в ході перевірки були надані ДПІ наступні товарно-транспортні накладні:

- від 30.01.09 р. на поставку сталі лист г/к 09 Г2С 6-50x1600-1900х6250 на суму 116 804,27 грн., у т.ч. ПДВ, в кількості 17,33 тн. Автопідприємство - ФЛП ОСОБА_8, водій - ОСОБА_6, автомобілем НОМЕР_3 причеп НОМЕР_1 з м. Маріуполь до м. Нова Каховка;

- від 04.02.09 на поставку сталі лист г/к 09 Г2С 6-50x1500-6000х6250 на суму 148 280,08 грн. у т.ч. ПДВ., в кількості 22тн. Автопідприємство - ПП ОСОБА_9, водій -ОСОБА_7,

автомобілем DAF AH 8748 EH причеп НОМЕР_2 з м.Маріуполь до м. Нова Каховка.

Розрахунки між ВАТ „ Новокаховський завод „Укргідромех" та ТОВ «Азовпромекспо» проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень № 114 від 15.01.2009 р. на суму 262 590,55 грн. та № 305 від 03.02.2009 р. на суму 567 450,06 грн.

Заборгованість по взаєморозрахунках між ВАТ „Новокаховський завод „Укргідромех" та ТОВ «Азовпромекспо» відсутня.

Як зазначив представник позивача, листом від 10.02.2012 року за № 13/165 товариство повідомило ДПІ, що сталь, яка отримана від ТОВ «Азовпромекспо», використана для виготовлення обладнання для ГЕС та поставлена на умовах експорту на ГЕС «ЛАЕСКА», Мексика, що не заперечувалось податковим органом.

З огляду на викладене, суд зазначає, що про фактичне виконання поставки сталі свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, суд зазначає, що вищевказаний договір виконаний сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.

Разом з цим суд зазначає, що в акті перевірки з боку перевіряючих також не було зауважень щодо договору та складених позивачем та його контрагентом первинних документів.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість " від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

ВАТ „ Новокаховський завод „Укргідромех" та ТОВ «Азовпромекспо» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку ДПІ в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ «Азовпромекспо» був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем сталі, яку в свою чергу була використана останнім у власній господарській діяльності для виготовлення обладнання з подальшою його реалізацією на експорт, а відповідачем помилково зроблено висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість.

Крім цього, позивач є експортером, тому перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування у певних податкових періодах, є цілком економічно виправданим та узгоджується з вказаними видами діяльності позивача.

Що стосується завищення валових витрат в силу визнання нікчемними укладених контрагентом правочинів суд зазначає наступне.

Приписами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встанолено, що -

- валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

До суду позивачем надано договір, додаткові угоди до нього, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, лімітно- заборні картки, складські приходні ордери, рахунки на поставку продукції, вантажно-митні декларації, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З досліджених в судовому засіданні копій вищевказаних документів, судом встановлено, що в них зазначено всі необхідні відомості та реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому вказані документи у повному обсязі розкривають суть господарської операції, що є необхідним для аргументованості та доказовості щодо реальності поставки сталі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму податкового зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Щодо висновку ДПІ щодо нікчемності договору № 1 від 03.01.2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Азовпромекспо» та нереальності вказаної господарської операції, виходячи із висновків, зроблених посадовими особами податкового органу, в яких на обліку знаходяться контрагент-позивача ТОВ «Азовпромекспо» та ТОВ „Маргеотех", суд зазначає про наступне.

Системно проаналізувавши положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, суд відмічає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податку правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем прерогативою визнавати правочини такими, що суперечать закону.

Відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексу України, Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України « Про податок на додану вартість » та Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є протизаконним.

Отже, якщо постачальник у ІІ ланцюгу постачання - ТОВ „Маргеотех" має ознаки фіктивного підприємства, то це створює негативні наслідки саме для нього та будь-яка відповідальність в наслідок його діяльності не може бути покладена на позивача, при виконанні останнім вимог діючого законодавства щодо формуванні податкового кредиту та валових витрат.

Щодо доводу податкового органу про факт порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 cт.205, ч. 3 ст...209, ч.2,3 cт.358 КК України", які в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, організували створення ТОВ „Маргеотех", не приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(« Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону « Про податок на додану вартість » стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку ( рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі « Інтерсплав проти України»).

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 ( далі - Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735 ( далі - Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, суд зазначає, що в акті перевірки позивача, суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (сталі) у власній господарській діяльності з подальшою його реалізацією на експорт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів та не реальність господарських операцій з зазначеними вище суб'єктами господарювання не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд доходить висновку про недоведеність факту порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Новокаховський завод "Укргідромех" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення № 0004332301 від 17.02.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 45 014,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 11 254,00 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення № 0004342301 від 17.02.2012 року, яким визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 70335,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 56 268,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 14067,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Новокаховський завод "Укргідромех" (код ЄДРПОУ 00100256, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Промислова, 2) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1266,03 грн. ( одна тисяча двісті шістдесят шість гривень 03 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6