Постанова № 24083467, 19.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р. Справа № 2-а-5194/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Завод крупних електричних машин» ( надалі - позивач, ПАТ « Завод крупних електричних машин») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області (надалі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року за № 000259301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 23 560,00 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки, викладені у акті перевірки, та прийняте на його підставі спірне рішення не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки всі операції позивача із придбання металопрокату є цілком законними та реальними, оскільки в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо товарності проведених господарських операцій ПАТ « Завод крупних електричних машин » з його контрагентами. Позивач зазначає, що вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ, товариством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. На думку позивача, у податкового органу відсутні законні підстави застосувати до товариства відповідальність за не виконання його контрагентами по ланцюгам проходження товарів податкового зобов'язання з підстав відсутності за юридичною адресою, визнання банкрутом або ліквідацією, не можливості дослідити факт здійснення фінансово-господарської операції та відповідно надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету внаслідок здійснення відповідних операцій. Даний довід податкового висновок є неприпустимим, оскільки діюче законодавство виключає відповідальність юридичної особи за безпосереднє невиконання зобов'язань іншою юридичною особою.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що за визначенням п. 1.8. ст. 1 Закону України " Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку на додану вартість, тому виникнення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у нього залежить від сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів ( послуг, робіт) по всіх ланцюгах поставки до виробника. Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по кільком постачальникам позивача у другому та третьому ланцюгах постачання за січень, жовтень 2010 р. на загальну суму 23 560,00 грн., а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Ухвалою суду від 27.10.2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.04.2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідно до ст. 55 КАС України шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Нова Каховка на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби ( далі -ДПІ).

В судове засідання, призначене на 19.04.2012 року, сторони не прибули.

Представники сторін надали суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позову та заперечення на нього, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ « Завод крупних електричних машин » з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, листопад 2010 року, про що складений акт від 14.10.2011 року за № 1096/230-30769085 ( надалі - Акт перевірки). За результатами встановлених актом перевірки порушень, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року за № 0002592301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 23 560,00 грн., у тому числі за лютий 2010 року в сумі 14 966,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 8 594,00 грн.

Висновок акту перевірки ґрунтується на тому, що в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, п. 7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість » від 03.04.97 р. № 168/97-ВР позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 23 560,00 грн., у тому числі -

- у лютому 2010 року суму ПДВ у розмірі 14 966,00 грн., оскільки у січні 2010 року основним постачальником металопрокату є ПП "ТВФ "Гетьман" (м. Дніпропетровськ), яке відповідно відповіді ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровськ за вих. № 30115/7/23-610 від 13.07.2011 р. є посередником, а одними із постачальників металопрокату були ТОВ "Марказіт" та ТОВ "Аграрно промисловий центр „Гарант".

Стосовно ТОВ "Марказіт" ( ІІ ланцюг постачання) від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ отримано довідку зустрічної звірки №373/2305/35397319, в якій повідомлено, що ТОВ "Марказіт" є посередником, постачальником металопрокату є ТОВ «ТГ «Тантал» ( ІІІ ланцюг постачання). Згідно акту перевірки ДПІ в Амур-Нижньдніпровському районі м. Дніпропетровськ № 436/23-4/36440684 від 02.09.11 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТГ «Тантал» у зв'язку з тим, що підприємству присвоєно 16 стан - визнано банкрутом від 23.09.2010 р. та ліквідовано.

Стосовно ТОВ "Аграрно промисловий центр „Гарант" ( ІІ ланцюг постачання) від Лівобережної МДПІ (в Індустріальному районі) отримано відповідь від 22.09.2011 року, що провести звірку немає можливості у зв'язку з тим, що вищезазначене підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

- у листопаді 2010 року суму ПДВ у розмірі 8 594,00 грн., оскільки у жовтні 2010 року основним постачальником листа, круга, швелера є ТОВ «ТД «ДНЛ Груп» м. Дніпропетровськ, яке відповідно відповіді ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ за вих. № 1941/7/23-4 від 31.01.2011 р. є посередником, одним із постачальників металопрокату був ТОВ "АТМК-Сервіс". Від ДПІ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровськ отримано довідку зустрічної звірки від 08.06.11 №1811/23-307/37275143, в якій повідомлено, що ТОВ "АТМК-Серріс" ( ІІ ланцюг постачання) є посередником, постачальником листа є ТОВ „ Фірма „П.С.В.". Від Лівобережної МДПІ ( в Індустріальному р-ні ) за № 2220/7/230-46 від 08.09.2011 року отримано відповідь, що ТОВ „ Фірма „П.С.В." ( ІІІ ланцюг постачання) провести перевірку немає можливості у зв'язку з тим, що вищезазначене підприємство відсутнє за місцезнаходженням (м. Дніпропетровськ, вул. Холодильна, буд. 2а).

Як зазначено в акті перевірки, позивач у період з січня 2010 року по жовтень 2010 року реалізовувало на території України та експортувало за межі митної території електродвигуни та генератори в асортименті власного виробництва, для виготовлення якого придбавав металопрокат у постачальників, контрагенти-постачальники яких у відповідних податкових періодах ухилялись від сплати податків до державного бюджету, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, на даний час визнані банкрутами. На думку ДПІ факт порушення контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, оскільки через відсутність надмірної сплати ПДВ для відшкодування державою ПДВ не існує, не можуть бути повернуті з державного бюджету кошти, які не надійшли до бюджету, а залишилися у опосередкованих партнерів.

Надавши правову оцінку наведеним відповідачем доводам щодо неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.

На час проведення позивачем вищезазначених господарських операцій правовідносини щодо порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), строки проведення розрахунків регулювалися спеціальними нормами Закону України « Про податок на додану вартість » від 03.04.97 р. № 168/97-ВР ( надалі Закон № 168/97), а саме пунктом 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Основними видом діяльності позивача є виробництво електродвигунів, генераторів та трансформаторів, які позивач реалізує як на території України, так і на експорт, що не заперечується податковим органом.

Враховуючи, що позивач є експортером, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування у певних податкових періодах, є цілком економічно виправданим та узгоджується з вказаними видами діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, єдиною підставою встановленого порушення позивачем відповідних норм Закону України « Про податок на додану вартість» є відсутність факту надмірної сплати ПДВ по кільком постачальникам позивача у другому та третьому ланцюгах постачання, проте ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за лютий, листопад 2010 року.

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень, видаткових та товарно-транспортних накладних, видаткових ордерів про видачу товару зі складу постачальника на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем протягом січня, жовтня 2010 року своїм прямим постачальникам, у тому числі ПП « ТВФ « Гетьман»» згідно договору поставки № 66/09 від 10.12.2009 року за металопродукцію, ТОВ « Торговий Дім «ДНЛ ГРУПП» згідно договору № 09-771 від 09.12.2009 року за чорний металопрокат.

Зроблений судом аналіз наданих позивачем договірних документів, товаро - розпорядних документів, податкових накладних та інших первинних фінансово-бухгалтерських документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Щодо обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

В якості підтвердження реальності здійснення господарських операцій безпосередньо з ПП « ТВФ « Гетьман»» та ТОВ « Торговий Дім «ДНЛ ГРУПП» суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту, позивач надав документи, які свідчать про пов'язаність статутної діяльності позивача з проведеними ним господарськими операціями з придбання металопродукції та металопрокату у цих постачальників для використання її у виробничій діяльності, а саме товарно-транспортні накладні; документи про оприбуткування позивачем на свій склад металопродукції, отриманої від ПП « ТВФ « Гетьман»» та ТОВ «Торговий Дім «ДНЛ ГРУПП»: прибуткові накладні про надходження товару на склад позивача.

В частині наявності у безпосередніх постачальників металопродукції ( ПП « ТВФ «Гетьман»» та ТОВ « Торговий Дім «ДНЛ ГРУПП») спеціальної податкової правосуб'єктності; правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням металопродукції, що підлягає використанню у господарській діяльності позивача; факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні металопродукції, що придбані позивачем у безпосередніх його постачальників, то суд зазначає, що ні в акті перевірки, ні в запереченнях ДПІ не посилається на відсутність вищевказаних обставин, доказів щодо їх спростування ДПІ не надала.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у другому та третьому ланцюгах поставок, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач в момент здійснення господарської операції з безпосередніми постачальниками був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів та контрагентів по наступним ланцюгам, в матеріалах справи відсутні. Крім цього, надані відповідачем доводи щодо стану постачальників у другому та третьому ланцюгах, а саме ТОВ «ТГ «Тантал» ( ІІІ ланцюг постачання) визнано банкрутом 23.09.2010 р. та ліквідовано, ТОВ "Аграрно промисловий центр „Гарант" ( ІІ ланцюг постачання) відсутнє за місцезнаходженням, ТОВ „ Фірма „П.С.В." ( ІІІ ланцюг постачання) відсутнє за місцезнаходженням, спростовується відсутністю встановлених обставин на момент здійснення господарських операцій та підтверджують не можливість позивача бути обізнаним про ці обставини.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з'ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів на момент придбання у цього постачальника металопродукції у березні, квітні, липні, серпні, жовтні 2010 року.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача другому та третьому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за лютий, листопад 2010 року.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку при здійсненні фактичних розрахунків з постачальниками за такі товари ( послуги), що не заперечується податковим органом.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету хоча б одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що господарські правовідносини позивача з безпосередніми постачальниками металопродукції ПП « ТВФ « Гетьман»» та ТОВ « Торговий Дім «ДНЛ ГРУПП» не мають ознак щодо одержання позивачем доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(« Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону « Про податок на додану вартість » стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем суми бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 р. № 0002592301.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області від 24.10.2011 р. № 0002592301 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 23 560,00 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" (код ЄДРПОУ 30769085, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35-А) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1