Постанова № 24082186, 10.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1438/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Антонова К.О.

представника відповідача - Чирва Є.В.

представника третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Козельщинський завод керамзитового гравію" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: ТОВ "Хімічні технології" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2012 року Відкрите акціонерне товариство "Козельщинський завод керамзитового гравію" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки перевіряючого органу базуються лише на протоколі допиту ОСОБА_1 від 11.08.2011 року в кримінальній справі № 80-0264 порушеною за ч. 1 ст. 205 Кримінального Кодексу України. Разом з тим, згідно пояснень директора ТОВ "Хімічні технології" вказані показання є результатом перекручення його слів, не відповідають дійсності. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що на дату оформлення та видання векселів, ТОВ "Хімічні технології" не існували як юридична особа, зокрема не надано доказів внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру. Операції з купівлі-продажу векселів здійснювались за посередництвом ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який має ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та несе відповідальність за чинність, укладених за його посередництвом Договорів та легітимність цінних паперів, що є предметом цих Договорів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи також підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими. В матеріалах справи наявна заява директора ТОВ "Хімічні технології" ОСОБА_1, в якій він зазначав, що його покази, викладені в протоколах, на які посилаються представники перевіряючих органів, не відповідають дійсності, його внутрішній волі та отримані внаслідок тиску з боку останніх. Посилався на перекручування обставин, викладених ним у його поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 124 750,00 грн. Вказував, що у позивача не має законних підстав для відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами у звітному податковому періоді, так як станом на дату видачі векселів, емітентом яких є ТОВ "Хімічні технології", векселі, що були предметом угоди, не мали ознак та статусу цінного паперу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Козельщенський завод керамічного гравію" (код ЄДРПОУ 05514873) зареєстроване Козельщинською районною державною адміністрацією 28.05.1996 року.

Працівниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області в період з 06.09.2011 року по 09.09.2011 року, згідно постанови про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 11.08.2011 року начальника СВ ПМ ДПІ у шевченківському районі м. Києва підполковника міліції Мухіна М.А. проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ "Козельщенський завод керамічного гравію" з питань правомірності формування витрат та доходів від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ "Хімічні технології" та правильності визначення скоригованих компенсацій по договорах продажу таких векселів та правомірності формування валових витрат на суму витрат по кредитних договорах, у разі використання ресурсів при розрахунках за зазначені векселі, а також щодо правомірності формування витрат та доходів від операцій з цінними паперами по договорах купівлі-продажу, в яких стороною виступало ТОВ "Хімічні технології" за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 09.09.2011 року № 6598/23-209/05514873, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 124 750 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року № 0000142301/3078, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 150 937,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 124 750,00 грн. та за штрафними санкціями - 31 187,50 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПА у Полтавській області.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА у Полтавській області прийнято рішення від 07.12.2011 року № 3612/10/25-016, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року № 0000142301/3078 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3 312,50 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 2650,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 662,50 грн.) в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення ДПА у Полтавській області Кременчуцькою ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000212301/3602 від 20.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 152 625,00 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 122 100,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 30 525,00 грн.).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

У відповідності до п. 5.1 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, в силу п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як визначено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Так, відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Податковий орган прийняв оскаржуване рішення, виходячи зі встановленого ним у Акті перевірки порушення позивачем, як платником податків, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

Згідно вказаної норми, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Податковий орган дійшов висновку про порушення наведеної норми, в результаті неправомірного формування витрат по цінно паперовому обліку та не включенням до складу валових доходів отриманих грошових коштів.

Фактичні обставини, за яких було вчинено (як на думку податкового органу) порушення податкового законодавства, полягають у тому, що Відкритим акціонерним товариством "Козельщинський завод керамзитового гравію" 30.10.2008 року було придбано у ТОВ Хімреактив шляхом укладення договору купівлі-продажу векселів № Б-361/1 простий вексель, емітовані ТОВ Хімічні технології (номінальна вартість 1 000 000 грн., вартість договірна 999 000 грн.) та 06.02.2009 року було придбано у ТОВ Хімреактив шляхом укладення договору купівлі-продажу векселів № Б-09-62/1 простий вексель, емітовані ТОВ Хімічні технології (номінальна вартість 2 000 000 грн., вартість договірна 1 500 000 грн.)

30.10.2009 року та 06.02.2009 року векселі були передані сторонами за договорами та відповідно прийняті за актами прийому-передачі. Оплата за угодою не проводилася, ВАТ "Козельщинський завод керамзитового гравію" облікована кредиторська заборгованість у відповідному розмірі (2 499 000,0 грн.), яка не погашена станом на час проведення перевірки.

Крім того, 30.10.2009 року та 06.02.2009 року позивачем векселі емітовані ТОВ Хімічні технології були відчужені на користь ТОВ Ді.еР.Ай на підставі договору купівлі-продажу векселів № Б-362/1 за ціною 999 600 грн. та ТОФ "Феррекспо" на підставі договору купівлі-продажу векселів № Б-09-63/1 за ціною 1 510 000 грн.

Згідно змісту Акту, податковий орган дійшов висновку про неправомірне врахування позивачем у своєму податковому обліку операцій з векселем, емітованим ТОВ Хімічні технології, як операцій із цінним папером за правилами оподаткування операцій особливого виду, встановленими, зокрема, п.п.7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

Так, згідно вказаної норми, під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Податковий орган стверджував, що згадані векселя не є цінними паперами в силу їх невідповідності вимогам Законів України Про переказні векселі та прості векселі, Про обіг векселів в Україні.

На підтвердження цього відповідач посилався на протокол допиту у якості свідка директора й засновника ТОВ Хімічні технології ОСОБА_1, отриманий у ході досудового слідства по кримінальній справі, що порушена й розслідується СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України стосовно посадових осіб ТОВ Хімічні технології.

Згідно змісту цього протоколу, на які мається посилання в Акті, вказана особа повідомила про відсутність у нього реального наміру та можливостей займатися господарською діяльністю, ТОВ Хімічні технології було ним створено на пропозицію сторонніх осіб та на прохання працівників банківської установи в подальшому він надав дане підприємство для проведення необхідних банківській установі операцій з цінними паперами, підписуючи лише надані йому документи.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про те, що згадані вище векселі не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, крім того на них відсутній підпис головного бухгалтера, що є обовязковим реквізитом, та він не відповідає вимогам як до цінного паперу, так і вимогам до первинних бухгалтерських документів. Тому операції з купівлі-продажу даних векселів не могли бути враховані в податковому обліку як операції з цінними паперами, відтак, кошти, отримані за їх реалізацію, повинні бути оподатковані як дохід, отриманий на загальних підставах.

Суд приходить до висновку про відсутність в угодах, що розглядаються, достатніх ознак для оподаткування її за правилами оподаткування операцій особливого виду, зокрема, операцій з цінними паперами, тобто відсутність підстав застосовувати до даної операції п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що податковим органом було з-поміж іншого покладено в основу оскаржуваних рішень твердження про відсутність на векселі підпису головного бухгалтера підприємства.

Судом встановлено, що зі змісту копій простих векселів ТОВ Хімічні технології № АА 1080385 та № АА1080386 наявних в матеріалах справи не можливо встановити наявність чи відсутність підпису головного бухгалтеру на вказаних векселях. За таких обставин наявні в матеріалах копії векселів визнаються судом як неналежні докази та до уваги не беруться.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні надати копії векселів завірені належним чином немає можливості у зв'язку з їх відчуженням.

Судом критично оцінюються пояснення представника позивача та третьої особи стосовно того, що наявність у векселях емітованих ТОВ Хімічні технології підпису головного бухгалтера є необов'язковою, оскільки така посада не передбачена штатним розписом товариства, у зв'язку з тим, що ні позивачем, ні третьою особою, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано штатного розпису ТОВ Хімічні технології на підтвердження відсутності у нього такої штатної одиниці як головний бухгалтер.

Разом з тим, суд враховує, що до матеріалів справи надано копію протоколу допиту у якості свідка громадянина ОСОБА_2 Згідно даного протоколу, вказана особа показала, що документів фінансово-господарської діяльності ТОВ Хімічні технології він не підписував, угоди не укладав і до діяльності підприємства відношення не мав. До 2008 року він перебував оформленим як бухгалтер даного підприємства, однак після 2005 року йому заробітної плати не нараховували та не видавали. В період з 2008 році по теперішній час працює на вказаному підприємстві бухгалтером за сумісництвом.

Суд виходить з того, що оформлення договірних відносин між субєктами господарювання регламентуються Цивільним кодексом України, а вимоги щодо векселів регламентуються Уніфікованим Законом Про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Конвенцією, яка підписана в Женеві 07.06.1930 року, та Законом України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та, відповідно до ч. 1 ст. 627 Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Обовязковість виконання договору сторонами передбачена ст. 629 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 638 Кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Закон України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Частиною 3 ст. 5 Закону України Про обіг векселів в Україні визначено, що вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Стаття 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, визначено, що простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Статтею 76 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, визначено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

У звязку із вимогами зазначених норм законів, а також у звязку із описаним вище, суд погоджується із думкою податкового органу про те, що векселі ТОВ Хімічні технології № АА 1080385 номіналом 1 000 000 грн. з датою складання 24.04.2008 року та № АА1080386 номіналом 2 000 000 грн. з датою складання 24.04.2008 року не мають одного з обовязкових реквізитів векселя, а саме не підписані головним бухгалтером ТОВ Хімічні технології, у звязку із чим не мають сили простих векселів.

Крім того, ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

В ході судового розгляду справи представниками позивача та третьої особи не надано суду доказів того, що прості векселі були виписані на суму боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що станом на момент видачі таких векселів векселедавець мав перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого була б не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У ході судового засідання представник третьої особи, ТОВ Хімічні технології, ОСОБА_1, який є директором та засновником даного підприємства, та на показах якого, отриманих у ході досудового слідства по кримінальній справі, з-поміж іншого ґрунтувалася позиція відповідача у справі, пояснив, що раніше дані ним слідчому податкової міліції покази є такими, що не відповідають дійсності, бо були дані ним під тиском працівників правоохоронних органів та з порушенням процесуальних правил допиту, зокрема йому не було надано можливість користуватися правовою допомогою та протоколи він підписував не читаючи їх у повній мірі, а зміст їх не відповідає фактично повідомленим ним обставинам. У ході слідства по тій же справі він давав інші покази, якими спростував більш ранні, після того, як ознайомився зі змістом протоколів, підписаних ним без прочитання. Стверджував, що спірні векселя було емітовано підприємством в передбаченому законом порядку та реалізовано через банківську установу іншим субєктам господарювання.

Крім того, позивачем долучено до справи нотаріально завірену заяву ОСОБА_1, у якій останній заявляє про те, що дані ним слідчому податкової міліції покази не відповідають дійсності.

Суд, приймаючи рішення, не бере до уваги дані докази, оскільки вони не спростовують раніше даних показів, власноручно підписаних цією ж особою в силу недоведеності тверджень ОСОБА_1 про те, що до нього застосовувався будь-який примус чи тиск під час дачі означених свідчень, зі скаргами на неправомірні дії працівників податкової міліції до правоохоронних органів та прокуратури не звертався.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що вищеперераховані прості векселя, емітовані ТОВ «Хімічні технології», не забезпечені реальним зобовязанням, а відтак, не мають силу цінного паперу.

Суд також відкидає доводи позивача про те, що податкове повідомлення-рішення було прийняте протиправно, всупереч ст. 86.9 ПК України, оскільки перевірка призначена в рамках розслідування кримінальної справи, по якій кінцеве рішення не прийняте. Кримінальна справа, про яку йдеться, не стосується даного платника податків та порушена стосовно посадових осіб ТОВ Хімічні технології, а тому, як на думку суду, ст. 86.9 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню в даному разі.

Залучена представником позивача до матеріалів справи копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2012 року про скасування постанови старшого слідчого СВ ПМ ПДІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Хімічні технології" за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України судом до уваги не приймається оскільки не має відмітки про набрання законної сили.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000142301/3078 від 27.09.2011 та № 0000212301/3602 від 20.12.2011 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко