Постанова № 24082113, 10.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2077/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Фастівець Р.В.,

представника відповідача - Ковтун Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області про стягнення суми витрат, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2012 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області про стягнення суми витрат пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за лютий 2012 року в розмірі 62937,05 грн.

25 квітня 2012 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області суми витрат пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2012 року в розмірі 62937,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті до відшкодування зазначеної суми витрат, понесених Пенсійним фондом України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, тому витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадян-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення не повинні враховуватися при призначенні, проведенні перерахування сум щомісячних страхових виплат та відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Зазначав, що особова справа ОСОБА_3 до Фонду не передавалася, що унеможливлює відшкодування сплаченої пенсії і проведення звірки. Крім того, зазначав, що Порядком відшкодування витрат, який затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування, передбачений механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій. Також зазначав, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, встановленої постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265, від 16.07.2008 року № 654.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області не прийнято до заліку суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3, який отримав каліцтво у державі СНД та суми адресної допомоги за березень 2012 року в сумі 822 грн., в тому числі - основний розмір пенсії - 150 грн 00 коп. та державна адресна допомога в сумі 672 грн 00 коп., а також суму витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, згідно доданого списку осіб, яким виплачено державну адресну допомогу за березень 2012 року в розмірі 62115,05 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи акту щомісячної звірки витрат, відповідною таблицею розбіжностей, списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та не заперечується відповідачем.

Згідно наявних у матеріалах справи документів, нещасний випадок на виробництві із гр. ОСОБА_3 стався 02.07.2004 в г. Нягань, Ханти-Мансійського автономного округу, Тюменській області, Російської Федерації, про що свідчить акт про нещасний випадок №1 від 17.07.2004. Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві призначено ОСОБА_3 пенсію по інвалідності з 03.11.2005, протокол №11393 від 28.11.2005. страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

Надаючи оцінку діям відповідача щодо відмови відшкодовувати суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3, який отримав каліцтво у державі СНД, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до п. 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У ч. 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 ст. 7 ("Прикінцеві положення") Закону "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст. 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належить гр. ОСОБА_3

За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13.03.1992 року була підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво якій заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн співдружності Незалежних держав, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. За таких обставин, неприйняття Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області до заліку основного розміру пенсію гр. ОСОБА_3 за березень 2012 року є неправомірним.

Пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 N 5-4/4, встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Доводи відповідача про те, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлено лише механізм відшкодування коштів на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Пенсійним фондом України, суд не бере до уваги, оскільки Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на відсутність спору, у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вирішується питання про стягнення спірних сум.

Враховуючи те, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області безпідставно відмовлено включити до основний розмір пенсії гр. ОСОБА_3 за березень 2012 року, суд вважає, що позов Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві підлягає задоволенню в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 150,00 грн.

Надаючи оцінку обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми на виплату та доставку адресної допомоги, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Судом з'ясовано, що згідно з актом щомісячної звірки та таблиці розбіжностей за березень 2012 року, відповідачем не прийнято та не відшкодовано витрати, понесені Пенсійним фондом на виплату щомісячної державної адресної допомоги даним пенсіонерам за березень 2012 року на загальну суму 62787,05 грн.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державна адресна допомога, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265, не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Крім того, відсутня щомісячна державна допомога серед переліку виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України згідно пункту 4 Порядку.

Пунктом 4 Постанови № 265 передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Разом з тим, виходячи із пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу та підвищення до пенсії з відшкодуванням витрат на її доставку не встановлений законом.

Таким чином, виплати державної адресної допомоги та витрати на її доставку не повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України, тому відповідачем правомірно відмовлено у відшкодуванні позивачу суми на виплату та доставку державної адресної допомоги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м.Полтаві Полтавської області про стягнення суми витрат по виплаті основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначеної ОСОБА_3 за березень 2012 року в розмірі 150,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області про стягнення суми витрат задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Полтаві Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940885) на користь Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (р/р25605303299 в філії Полтавського облуправління ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 225529729) суму витрат по виплаті основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначеної ОСОБА_3 за березень 2012 року в розмірі 150 (сто п'ятдесят гривень) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько