Постанова № 24081857, 03.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1904/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Візір О.В.,

представника відповідача - Решетник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003602301 від 12 січня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на протиправність висновків податкового органу щодо заниження позитивного значення по Декларації з ПДВ за серпень 2011 року на суму 6713 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення на суму 6713 грн., а також завищення від'ємного значення по Декларації за вересень 2011 року на суму 2351 грн., що є наслідком порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Вказані суми було віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем Зерно Маркет", підтверджених податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, товарно-траспортними накладними, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства, що є достатніми підставами на включення суми ПДВ до податкового кредиту. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання послуг з перевезення товару від ТОВ "Сістем Зерно Маркет", їх оплату та використання в господарській діяльності ТОВ "Українське зерно". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочину між ТОВ "Українське зерно" та зазначеним контрагентом, обидві сторони правочину були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі документів, виданих ТОВ "Сістем Зерно Маркет", яке, як на думку відповідача, має ознаки фіктивності. Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на предмет фіктивності свого контрагента. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договору перевезення первинні бухгалтерські документи ТОВ "Сістем Зерно Маркет" оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення суми за цим договором до податкового кредиту позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0003602301.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень посилався на те, що під час перевірки позивача встановлено контрагента - ТОВ "Сістем Зерно Маркет". ТОВ "Українське зерно" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ грн. за результатами господарських відносин щодо перевезення товару. Вказував на відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з перевезення вантажу, оскільки ТОВ "Сістем Зерно Маркет" за місцем реєстрації не знаходиться, свідоцтво платника ПДВ анульовано рішенням ДПІ у м. Полтаві від 19.10.2011 року у зв'язку із внесенням запису до ЄДР про відсутність платника за місцезнаходженням. Також вказував, що для підтвердження даних податкового обліку до уваги можуть братися лише ті документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, ТОВ "Українське зерно" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту та відповідно до від'ємного значення суми ПДВ у серпні та вересні 2011 року в розмірі 6713 грн. та 2351 грн. відповідно.. Вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та на підставі чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 липня 1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи -30044094. (а.с. 12-13).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві 15.07.1998 року за № 4028.

ДПІ у м. Полтаві в період з 15.12.2011 року по 21.12.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Сістем зерно маркет" за серпень-вересень 2011 року.

За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт від 21.12.2011 року № 9414/23-2/30044094, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ТОВ "Українське зерно" вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: - занижено позитивне значення по Декларації з ПДВ за серпень 2011 року на суму 6713 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення на суму 6713 грн.; - завищено від'ємне значення по Декларації за вересень 2011 року на суму 2351 грн. (а.с. 30-49).

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства, ДПІ у м. Полтаві було винесене податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0003602301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9064 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження залишено без змін, а скаргу без задоволення.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 12.01.2012 року № 0003602301, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В ході проведення ДПІ перевірки встановлено укладення між ТОВ "Українське зерно" (замовник) та ТОВ "Сістем Зерно Маркет"" (перевізник) договору перевезення № 131-ТЗ від 01 серпня 2011 року, згідно якого перевізник зобов'язується надати замовнику автотранспортні послуги (послуги перевезення вантажів), пристосованими для перевезення заявленого до перевозки вантажу транспортними засобами (автомобілями) в період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити перевізнику вищевказані послуги на умовах даного договору. (а.с. 10-11).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку, на умовах вказаного договору перевезення, ТОВ "Сістем Зерно Маркет" виконало визначені договором послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунками-фактурами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними. (а.с. 51-100).

Згідно вказаних податкових накладних, позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість. (а.с. 141-147, 205-230).

Здійснення оплати послуг по вищевказаному договору перевезення підтверджується копіями платіжних доручень. (а.с. 158-164).

В ході судового розгляду доведено та надано позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені копії податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких сформований спірний податковий кредит, що відповідають вимогам чинного законодавства і видані платником податку на додану вартість, зареєстрованим, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, послуги, в ціні яких сплачені суми податку на додану вартість, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і отримані від контрагентів, що зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по виконанню робіт та їх виконання у зв'язку із господарською діяльністю позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи відповідача, наведені в акті перевірки та під час судового розгляду, у тому числі про те, що ТОВ "Сістем Зерно Маркет" відповідно до висновку ВМП ДПІ у м. Полтаві від 30.11.2011 року відсутнє за місце реєстрації, не грунтуються на законі та не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цьому контрагенту, до складу податкового кредиту.

Щодо доводів податкового органу про те, що ТОВ "Сістем Зерно Маркет" завищено податковий кредит та занижено податкові зобов'язання за рахунок проведених операцій з ТОВ "ЮВ-Сталь" та ПВКФ "Лакомат", у зв'язку із відсутністю фактичних господарських взаємовідносин у серпні 2011 року із ТОВ "ЮВ-Сталь" та у вересні 2011 року з ПВКФ "Лакомат". Суд вважає, що у даному випадку відсутній зв'язок між можливою протиправною поведінкою контрагента та правомірністю формування податкового кредиту позивача - платника податку, який не може нести відповідальність за вищевказане в силу закону.

Суд враховує, що відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.05.2012 року місцезнаходженням ТОВ "Сістем Зерно Маркет" вказано адресу: 36023, Полтавська область, м. Полтава, вул. Красіна, 114, корп. 1 кв. 135, запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносився. Тобто твердження ДПІ у м. Полтаві про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність ТОВ "Сістем Зерно Маркет" за місцезнаходженням є неправдивими. (а.с. 148-150).

Доводи відповідача щодо недійсності правочину укладеного між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Сістем Зерно Маркет", суд оцінює критично, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" -податковий орган не надав та не навів доказів наявності таких порушень при укладенні та виконанні договору міжТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Сістем Зерно Маркет";

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" -з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Сістем Зерно Маркет" на момент вчинення правочину зареєстровані у встановленому законом порядку, мали статус платників податків та зборів, зокрема платників ПДВ;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у ТОВ "Сістем Зерно Маркет" необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди устаткування та автотранспорту, використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Не приймає суд до уваги і доводи податкового органу щодо анулювання 19.10.2011 року свідоцтва платника ТОВ "Сістем Зерно Маркет", оскільки таке анулювання відбулося пізніше, а ніж оподатковувана операція з ТОВ "Українське зерно" та на час її вчинення підприємство належним чином мало статус платника ПДВ, внесеного до відповідного реєстру.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Сістем Зерно Маркет" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту та відповідно зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ, задекларовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем Зерно Маркет".

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0003602301 від 12 січня 2012 року визнати протиправним та скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Українське зерно" витрати зі сплати судового збору у сумі 107,30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 травня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков