Постанова № 24081827, 23.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1176/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Москаленка І.О.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2012 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Відродження" (далі по тексту - позивач, ПОСП "Відродження") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0000162301.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПОСП «Відродження»податку на додану вартість у розмірі 3644,00 грн вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення ПОСП «Відродження»вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість у розмірі 3644,00 грн (а.с. 87-88). Зазначав, що до перевірки не надано доказів перевезення та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Наголошував на непідтвердженості договорів, що були укладені між позивачем та вказаним контрагентом. Крім того, вказував на порушення кримінальної справи щодо створення ряду підприємств, зокрема, ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі з умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Відродження»зареєстроване як юридична особа Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області 23.07.1997, номер запису 1 567 120 0000 000050, ідентифікаційний код 03771270, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 128977. Перебуває на обліку в податкових органах як платник податків.

В період з 29.09.2011 по 05.10.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2011, згідно постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Кіровоградській області підполковника податкової міліції Потоцького А.А. про призначення документальної позапланової перевірки від 08.08.2011. За результатами перевірки складено акт від 14.10.2011 № 7145/23-03771270, яким зафіксовано порушення ПОСП «Відродження», зокрема, підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника за скороченою Декларацією на загальну суму 3644,00 грн, в тому числі за лютий 2011 року -2635,00 грн та за травень 2011 року -1009,00 грн. (а.с. 27-59).

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0000162301/3306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3645,00 грн, в тому числі 3644,00 грн -за основним платежем та 1,00 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішеннями Державної податкової служби в Полтавській області від 05.01.2012 № 38/10/25-015 та Державної податкової служби України від 02.02.2012 № 2077/6/10-2115 скарги ПОСП «Відродження»залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0000162301/3306 -без змін (а.с. 3-25).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»та ПП «Полтехкомплект», включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 3644,00 грн, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ПОСП «Відродження»податку на додану вартість за лютий, травень 2011 року по вищевказаним контрагентам в сумі 2635,00 грн та 1009,00 грн відповідно.

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»(по тексту договору -Продавець) та ПОСП «Відродження»(по тексту договору -Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 10.02.2011 № 10020, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки (далі -Товар) згідно виставленому рахунку-фактури та умовах вказаних в даному Договорі. Продавець зобов'язаний, зокрема, після підписання договору в строк, не пізніше 10 банківських днів, передати Покупцеві названий Товар із сертифікатами якості (за необхідності, залежно від виду товару -документи на експлуатацію). Здача-приймання Товару провадиться уповноваженими представниками Покупця та Продавця. Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного Покупцем (дата оформлення квитанції і штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній). Транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу від Кіровограда до Полтавської області, с. Оленівка оплачуються Продавцем. Розвантаження товару та інші витрати, пов'язані з розвантаженням, провадяться за рахунок Покупця. Оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця (а.с. 59).

На підтвердження виконання вимог цього договору позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії податкової накладної від 17.02.2011 № 97, видаткової накладної від 17.02.2011 № ТОВ-2601-1, рахунку-фактури від 10.02.2011 (а.с. 69-71).

Дослідивши в судовому засіданні копії вказаного рахунку-фактури, видаткової накладної, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами частини 2 статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як визначено підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зв'язку з викладеним, суд звертає увагу на те, що у вищевказаних документах сторонами не зазначено місце їх складання та посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відповідні реквізити одержувача та платника. Таким чином, суд дійшов висновку, що такі первинні документи складено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим вони не можуть слугувати належним доказом у справі.

Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.5-11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Судом у ході розгляду справи неодноразово від позивача витребовувались належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних в підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»до ПОСП «Відродження». Разом з тим, позивачем вимоги суду не виконано, копії товарно-транспортних накладних та відомості щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей суду не надано.

З огляду на вищенаведене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Продавця до Покупця.

Крім того, відповідно до пункту 2.1.1. Договору «Продавець зобов'язаний, зокрема, після підписання договору в строк, не пізніше 10 банківських днів, передати Покупцеві названий Товар із сертифікатами якості (за необхідності, залежно від виду товару -документи на експлуатацію)». Однак, позивачем до матеріалів справи копії сертифікатів якості не надано.

Відтак, матеріалами справи факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Постачальника до Покупця не підтверджується.

Також, до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу від 09.02.2011 № 31, укладений між ТОВ «Полтехкомплект»(по тексту договору -Продавець) та ПОСП «Відродження»(по тексту договору -Покупець), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини та паливно-мастильні матеріали, надалі Товар, за договірними цінами, в асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях чи/або у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору. Якість і комплектність Товару повинні відповідати вимогам ДСТУ (ГОСТ), технічним умовам заводу виробника. Замовлений Товар підлягає обов'язковому прийманню Покупцем. Підставою замовлення є будь-який носій інформації підписаний відповідальною особою Покупця. .Приймання Товару за кількістю здійснюється відповідно до товаросупроводжувальних документів та згідно вимог Інструкції № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю». Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання товарно-супровідних документів уповноваженими представниками обох сторін. Доставка товару Покупцю може здійснюватися силами та за рахунок Продавця за домовленістю сторін (а.с. 68).

На підтвердження виконання вимог цього договору позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії податкових накладних від 26.04.2011 № 378 та № 380, від 27.04.2011 № 389, видаткових накладних від 27.04.2011 № ПЛ-001242, № ПЛ-001241, № ПЛ-001251 та рахунків-фактури від 22.04.2011 № ПЛ-001369, від 27.04.2011 № ПЛ-001398 (а.с. 60-67).

Судом у ході розгляду справи неодноразово від позивача витребовувались належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних в підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Полтехкомплект»до ПОСП «Відродження». Разом з тим, позивачем вимоги суду не виконано, копії товарно-транспортних накладних та відомості щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей суду не надано.

З огляду на вищенаведене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Продавця до Покупця.

Крім того, відповідно до пункту 1.2 Договору «Якість і комплектність Товару повинні відповідати вимогам ДСТУ (ГОСТ), технічним умовам заводу виробника». Однак, позивачем до матеріалів справи жодних документів щодо якості товару не надано.

Відтак, матеріалами справи факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Постачальника до Покупця не підтверджується.

Також, слід зазначити, що всупереч наданим позивачем завіреним копіям лімітно-забірних карт на отримання матеріальних цінностей в якості доказів використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності (а.с. 89-95) суд вважає їх недостатніми, оскільки окрім них будь-яких інших доказів отримання та використання ТМЦ позивач суду не представив, зокрема, документи на оприбуткування та відвантаження товарів у складському обліку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт передачі товарно-матеріальних цінностей спірними контрагентами ПОСП «Відродження», що свідчить про безтоварний характер згаданих операцій купівлі-продажу.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника за скороченою Декларацією на загальну суму 3644,00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 27 квітня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник