Постанова № 24081156, 13.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-3243/11

Категорія статобліку - 8.2.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України «Хлібна база №78»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення від 28.07.2011 року №0000592310, -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2011 року Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб Україна «Хлібна база №78»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якому просить: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 28.07.2011 року №0000592310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в загальному розмірі 41269,00 грн., із них: за основним платежем в сумі 33015 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8254 грн.

13.04.2012 року у судовому засіданні, на підставі проголошеної ухвали, судом було здійснено заміну первісного відповідача, яким є Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція на її правонаступника -Маловисківську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби, у відповідності до ст. 55 КАС України.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим повідомленням -рішенням відповідача від 28.07.2011 року №0000592310 (далі - оскаржуване податкове повідомлення -рішення), прийнятим на підставі акта перевірки від 12.07.2011 року №58/2310/13760793, позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у загальному розмірі 41269,00 грн.

Позивач зазначив, що на думку відповідача, позивачем до податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням товарів на підставі нікчемних правочинів, чим завищено суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 33015 грн. У зв'язку з порушенням позивачем п.п. 7.4.1 ,7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», йому збільшено грошове зобов'язання з ПДВ та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення відповідача не ґрунтується на законі, ухвалене з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим воно є недійсним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Комишан С.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Кавун О.М. просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 89-91).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що відповідач правомірно визначив позивачу грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 41269,00 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення -рішення є таким, що винесене на підставі чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Суд встановив, що разом із супровідним листом від 16.03.2011 року вих. №2061/7/15-20 (а.с. 138) Кіровоградською ОДПІ було направлено відповідачеві довідку від 15.03.2011 року №126/1520/37059311 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Аваі»(ЄДРПОУ 3759311) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, з якої вбачається, що ПП «Аваі»порушило вимоги п. 1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Разом із супровідним листом від 17.03.2011 року вих. №2132/7/15-20 (а.с. 134) Кіровоградською ОДПІ було направлено відповідачеві довідку від 16.03.2011 року №132/1520/37059374 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Джетта -Плюс»(ЄДРПОУ 37059374) з питань правильності нарахування зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, з якої вбачається, що ПП «Джетта -Плюс», порушило вимоги п. 1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

У зв'язку з наданими довідками, позивачу направлено лист відповідача від 23.03.2011 року №391/10/15-00/4 про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ з контрагентами ПП «Джетта - Плюс», ПП «Аваі»(а.с. 130). Листом позивача від 31.03.2011 року №048 відповідачеві надано пояснення та копії документів (а.с. 131).

Повідомленням відповідача від 30.06.2011 року №10-23_13760793 позивача було повідомлено про проведення перевірки (а.с. 129). Дане повідомлення позивачем отримано 06.07.2011 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

08.07.2012 р. посадовою особою відповідача, на підставі наказу відповідача від 29.06.2011 р. №491 «Про призначення позапланової невиїзної перевірки ДП ДАК «Хліб України»«Хлібна база 78»(а.с. 128), було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з платниками податків ПП «Джетта - Плюс»та ПП «Аваі»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. В результаті перевірки складено відповідний акт від 12.07.2011 року №58/2310/13760793 (далі -акт перевірки) (а.с. 49 - 63).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: - п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97 «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит у грудні 2010 року в сумі 33015 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ПП «Джетта Плюс»в сумі 16455 грн. та з ПП «Аваі»в сумі 16560 грн.;

- п.1 п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст.. 662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 28 липня 2011 року №0000592310, яким позивачу, за порушення абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в загальному розмірі 41269 грн., із них: за основним платежем в сумі 33015,00 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8254,00 грн. (а.с. 64).

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент винкинення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Судом встановлено, що позивач 01.06.2010 року отримав дозвіл від ДАК «Хліб України»на виконання ремонтних робіт електромережі на суму 59 тис. грн., включених у програму розвитку підприємства на 2010 рік (а.с. 46).

Із листа від 23.11.2010 року вих. №1-6-3134/2-22/3228 вбачається, що ДАК «Хліб України»розглянуло проекти договорів з ТОВ «Енергосервіс -Кіровоград», ПП «Аваі»та ПП «Анубіс»і дає попередній дозвіл позивачеві на їх укладення, при приведенні їх до вимог чинного законодавства (а.с. 47).

14.12.2010 року між ТОВ «Енергосервіс -Кіровоград»(виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір №108 на виконання робіт по ремонту мережі. Відповідно до умов договору вартість робіт по діагностиці та ремонту кабельної лінії складає 133406,00 грн., оплата здійснюється згідно акта здачі - приймання робіт. Остаточні розрахунки проводяться за фактичними витратами (а.с. 132 - 134). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані наступні документи: акти здачі -приймання робіт (послуг) (а.с. 34, 37, 40, 43), податкові накладні (а.с. 35, 38, 41, 44), платіжні доручення (а.с. 36, 39, 42, 45).

16.12.2010 року між ПП «Джетта - Плюс»(постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір №109 купівлі - продажу товару, а саме: кабелю АСБ в кількості 356 м. та муфти з'єднувальної в кількості 6 шт. Відповідно до умов договору, загальна вартість поставки товару складає 98730,00 грн., із них податку на додану вартість у сумі -16455 грн. (а.с. 9 - 10). На підтвердження оплати та отримання товару позивачем надані наступні документи: податкові накладні (а.с. 25, 27, 29, 31), платіжні доручення (а.с. 26, 28, 30, 32), видаткова накладна від 23.12.2010 року №506 (а.с. 33).

16.12.2010 року між ПП «Аваі»(постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір №110 купівлі - продажу товару, а саме: кабелю АСБ в кількості 359 м. та муфти з'єднувальної в кількості 6 шт. Відповідно до умов договору, загальна суму поставки товару складає 99360,00 грн., із них податку на додану вартість у сумі -16560,01 грн. (а.с. 11 - 12). На підтвердження оплати та отримання товару позивачем надані наступні документи: видаткові накладні (а.с. 13, 16, 22), податкові накладні (а.с. 14, 17, 20, 23), платіжні доручення (а.с. 15, 18, 21, 24).

Також позивачем до суду надані накладні -вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с. 110 -113), акт списання товарів від 31.12.2010 року №689 (а.с. 114) та банківськи виписки на підтвердження оплати за товари (а.с. 115 -121).

На думку суду, умовою достовірності доказів щодо придбання позивачем у ПП «Джетта - Плюс» та ПП «Аваі»товарів: кабелю АСБ та муфт з'єднувальних, вартість яких враховано позивачем у податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, є доведення фактів використання цих товарів у власній господарській діяльності позивача. Позивач не надав до перевірки та під час розгляду справи доказів, які б підтверджували факти придбання, перевезення (транспортування), зберігання на складі або в іншому приміщенні кабелю АСБ та муфт з'єднувальних. До того ж, з дат складання накладних -вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с. 110 -113) вбачається, що кабель АСБ та муфти з'єднувальні відпускалися в період з 22.12.2010 р. по 23.12.2010 р., натомість з актів здачі - приймання робіт (послуг) (а.с. 34, 37, 40, 43), складених позивачем та виконавцем робіт по діагностиці та ремонту кабельної лінії ТОВ «Енергосервіс -Кіровоград»вбачається, що такі роботи фактично виконувалися 14.12.2010 р., 17.12.2010 р., 20.12.2010 р., 21.12.2010 р., що на думку суду, спростовує можливість використання ТОВ «Енергосервіс -Кіровоград»при проведенні робіт по діагностиці та ремонту кабельної лінії кабелю АСБ та муфт з'єднувальних, які були придбані позивачем у ПП «Джетта - Плюс» та ПП «Аваі».

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення цих господарських операцій між позивачем та ПП «Джетта - Плюс», ПП «Аваі».

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагентів позивача ПП «Джетта - Плюс», ПП «Аваі»фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій, а саме, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів тощо.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також відсутності зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю позивача, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представником відповідача було доведено законність дій відповідача з приводу проведення податкової перевірки позивача та прийнятого за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 28.07.2011 року №0000592310, винесено Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.04.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко