Постанова № 24081044, 06.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-3808/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні об 11-45 год. адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції,

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання -Канюки І.І.,

представників:

позивача -ОСОБА_2,

відповідача -Король Д.М.,

Фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002241710 від 29.09.2011 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 673,20 грн., та №0002231710 від 29.09.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1 254,90 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки, висновками якого є порушення, на думку відповідача, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за ІV квартал 2010 р. у сумі 1 254,90 грн. та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено, на думку податкового органу, залишок від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1 673,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що невизнання права на віднесення вартості поставлених товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат та права на податковий кредит з ПДВ виключно на підставі висновку, що вони не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети)»або того, що підприємець у господарській діяльності опосередковано співпрацював з іншими господарюючими суб'єктами, які порушили вимоги податкового законодавства, є безпідставним і суперечить законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено, що у грудні 2010 р., січні-лютому 2011 р. ймовірним вигодонабувачем по ланцюгу постачання ТОВ «Різано Трейд»- ТОВ «Макростаб»виступає ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 06.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 12.12.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2011 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Макростаб»за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року за наслідками якої складено акт №172/1710/НОМЕР_1 від 20.09.2011 р., висновками якого є порушення, на думку відповідача:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за ІV квартал 2010 р. у сумі 1 254,90 грн.;

- п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1 673,20 грн. (а.с.9-26).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002241710 від 29.09.2011 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 673,20 грн. (а.с.7);

- №0002231710 від 29.09.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1 254,90 грн. (а.с.8).

Податкове повідомлення-рішення №0002241710 від 29.09.2011 р. з податку на додану вартість.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. в сумі 1 673,20 грн. за податковою накладною №917 від 06.12.2010 р. виданою ТОВ «МАКРОСТАБ»(а.с.27, 83-96).

Відповідач вважає, що податкова накладна №917 від 06.12.2010 р. виписана за господарською операцією, яка не носила реального характеру та не відбулася в об'єктивній дійсності, оскільки основним постачальником ТОВ «МАКРОСТАБ»було ТОВ «Різано-Трейд»у якого відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому, на думку податкового органу, операції з поставки по ланцюгу «Різано-Трейд»- ТОВ «МАКРОСТАБ»не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. На підставі цього висновку, відповідачем зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 1 673,20 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору №28/05-01 від 28.05.2010 р., укладеного ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «МАКРОСТАБ», останнє взяло на себе зобов'язання передати позивачеві товар, зазначений в рахунках-фактурах і накладних на поставку (а.с.30-32).

Позивачем до суду надано копію рахунку-фактури №М-06/12-02 від 06.12.2010 р. та податкової накладної №917 від 06.12.2010 р. відповідно до яких ОСОБА_1 придбала у ТОВ «МАКРОСТАБ»стабілізатор LSA та діоксид титану пігментний Crimea TiOx-230 на загальну суму 10 039,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 637,20 грн. (а.с.27, 112).

Згідно видаткової накладної №М-00000881 від 06.12.2010 року ТОВ «МАКРОСТАБ»передало позивачу даний товар (а.с.28). Його оплату позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «МАКРОСТАБ»в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача та відповідачем в судовому засіданні (а.с.29).

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 р. став висновок щодо непідтвердження факту віднесення контрагентом постачальника до складу податкового зобов'язання з ПДВ суми податку на додану вартість в зв'язку з відсутністю у податкового органу інформації щодо такої особи про те, яким видом діяльності воно займалося, чи отримувало відповідні дозволи та ліцензії (а.с.13).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного на час виникнення у позивача права на податковий кредит) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №08-158 від 09.09.2008 року.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної, виданої йому контрагентом у перевіряємому періоді.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «МАКРОСТАБ»на момент виписки податкової накладної, було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мало обов'язок нараховувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість та право складати податкову накладну (а.с.36).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абз.11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Позивачем до суду надано копію договору виробництва продукції №1 від 04.01.2010 р., укладеного між ВАТ «ЛАДПЛАСТ»та ФОП ОСОБА_1, відповідно до умов якого ВАТ «ЛАДПЛАСТ»виготовлює обумовлену договором продукцію, а ФОП ОСОБА_1 для такого виготовлення надає виконавцю всі необхідні матеріали (сировину) і тару. Строк дії договору з 03 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року (а.с.108-109). Також позивачем надано копію акту прийому-передачі №1 від 07.12.2010 р., у відповідності до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передала ВАТ «ЛАДПЛАСТ»стабілізатор LSA та діоксид титана пігментний Crimea TiOx-230 на загальну суму 10 039,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 673,20 грн. для виготовлення вагонки та профілю (а.с.111). Причому вартість переданих ВАТ «ЛАДПЛАСТ»стабілізатора та діоксиду титану включена позивачем до валового доходу в тому ж самому звітному періоді -у грудні 2010 року, що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Суд вважає, що покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями своїх постачальників. Більш того, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку в другій ланці ланцюга господарських операцій права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім цього, Кіровоградська ОДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочин позивача з ТОВ «МАКРОСТАБ»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинений без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд доходить висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «МАКРОСТАБ»з придбання стабілізатора LSA та діоксиду титану пігментного Crimea TiOx-230 на загальну суму 10 039,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 673,20 грн., а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002241710 від 29 вересня 2011 р. підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення №0002231710 від 29 вересня 2011 р. з податку з доходів фізичних осіб.

Як встановлено в судовому засіданні грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб збільшено у зв'язку із включенням до складу валових витрат за ІV квартал 2010 р. вартості вищевказаного товару, придбаного у ТОВ «МАКРОСТАБ».

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до податкової декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 р. позивачем до складу валових витрат віднесено 8 366,00 грн. згідно податкової накладної №917 від 06.12.2010 р. виданої ТОВ «МАКРОСТАБ»(а.с.27, 97-98).

Згідно абз.1 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. №13-92 оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Податковий орган під час перевірки дійшов висновку про те, що документи за взаємовідносинами позивача з ТОВ «МАКРОСТАБ»по придбанню стабілізатора LSA та діоксиду титану пігментного Crimea TiOx-230 не можуть бути включені до складу фактично понесених валових витрат, які прямо відповідають отриманому валовому доходу у відповідних звітних періодах, з огляду на непідтвердження податкового кредиту та валових витрат основного постачальника ТОВ «МАКРОСТАБ»- ТОВ «Різано-Трейд». При цьому висновок податкового органу про завищення позивачем валового доходу з операції по реалізації даного стабілізатора LSA та діоксиду титану пігментного ВАТ «ЛАДПЛАСТ»акт перевірки не містить, що не узгоджується з позицією податкового органу про відсутність такого товару в об'єктивній дійсності.

Оскільки, судом вже встановлено безпідставність висновку податкового органу про відсутність реального характеру господарської операції позивача з ТОВ «МАКРОСТАБ»з придбання стабілізатора LSA та діоксиду титану пігментний Crimea TiOx-230 на загальну суму 10 039,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 673,20 грн., суд вважає що позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0002231710 від 29 вересня 2011 р. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002241710 від 29 вересня 2011 р., винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким фізичній особі-суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 673,20 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002231710 від 29 вересня 2011 р., винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким фізичній особі-суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1 254,90 грн.

Присудити фізичній особі-суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (25005, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Дата виготовлення постанови у повному обсязі -12 грудня 2011 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан