Постанова № 24079914, 14.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року 13:07 Справа № 2а-0870/6991/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Урсуленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін

від позивача - ОСОБА_2 (дов б/н від 12.08.2011 року),

від відповідача - ОСОБА_3 (дов. №117/10/10-05 від 03.01.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

22.08.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП Попов О.І.) до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області (далі - відповідач, ДПІ у Приазовському районі), у якому позивач просить суд скасувати як незаконні податкові повідомлення-рішення №0000421702 від 08.07.2011 та №0000431702 від 08.07.2011, прийняті відповідачем за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача.

В обґрунтування позову посилається на те, що при укладенні та виконанні договорів поставки з ТОВ «Євротурбина» та ПП «Житниця», ФОП ОСОБА_1 діяв виключно в межах вимог ст. ст. 265, 267 ГК України, ст. ст. 526, 656, 658, 659, 664, 712 ЦК України. Отримання товару, поставленого постачальниками за накладними в момент вручення товару, доставленого продавцем, повністю відповідає домовленістю між сторонами та ст. 664 ЦК України, ч. 4 ст. 265 ГК України. Вказує, що внутрішніми бухгалтерськими документами підтверджується, що отримані від ТОВ «Євротурбина» та ПП «Житниця-09» товари були використані у господарській діяльності позивача, а відповідно угоди поставки були укладені з метою настання реальних наслідків, якими є отримання грошових коштів постачальником та товару покупцем. Стверджує, що зазначені правові наслідки були досягненні сторонами і це повністю підтверджується документами бухгалтерського обліку. В той же час зазначає, що посадовими особами ДПІ у Приазовському районі перевищено службові повноваження та взяті на себе функції судових органів щодо визнання оспорюваного договору недійсним, що суперечить чинному законодавству та свідчить про ґрунтування позиції податкового органу на власних незаконних припущеннях, оскільки визнання правочину недійсним з підстав, вказаних в акті перевірки (ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України) є виключними повноваженнями суду. Також вважає, що податковою інспекцією при проведенні перевірки покладено на ФОП ОСОБА_1 обов'язки здійснити дії щодо перевірки контрагентів, які він здійснювати не повинен. Також позивач посилається на порушення з боку податкового органу вимог п. 75.1.2 ст. 75, п. 79.1 п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та вважає, що підстави та право на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки станом на 27.05.2011 у податкової інспекції були відсутні, оскільки позивачу не надсилався рекомендований лист із повідомленням про вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Разом з тим, законодавством встановлений десятиденний термін для надання документів та пояснень на запит органу ДПІ, отже, до закінчення передбаченого законодавством строку перевірка підприємця проводитись не могла.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У письмових запереченнях від 28.11.2011 представником відповідача зазначено, що декларації з ПДВ ПП «Житниця-09» не подавались з червня 2010 року, декларації по податку на прибуток не надавались протягом всього періоду, інформація щодо наявності основних фондів відсутня. Звітність за формою 1 ДФ та комунальному податку не надавалась. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою - до ВПМ направлено запит. ВПМ повідомлено службовим листом від 21.09.2010 № 29076/7/26-31 - місцезнаходження не встановлено. Рішенням ДПІ у Приазовськму районі №1 від 03.02.2011 та відповідно до п. 184.10 ст. 184 Податкового кодексу України анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу.

Керівник приватного підприємства «Житниця-09» неодноразово запрошувався з'явитися до ДПІ у Приазовському районі для проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок та надання пояснень з приводу розбіжностей були проігноровані. Для перевірки ПП «Житниця - 09» не надано товарно-транспортні накладні, довіреності та інші документи, що свідчать про транспортування товару, його передачі, оприбуткування, тощо, крім того не надано для перевірки будь-яких первинних документів, що підтверджують розрахунки за поставку вказаних товарів (послуг).

Зазначене ставить під сумнів фактичне отримання та відвантаження товарів ПП «Житниця - 09» ФОП ОСОБА_1 на суму 2 026 045,38 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав зазначених у письмових запереченнях, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

В судовому засіданні 14.03.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З 27.05.2011 по 17.06.2011 ДПІ у Приазовському районі проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, НОМЕР_1 за період з 01.04.2010 по 31.12.2010. За результатами перевірки складено акт №187/17/НОМЕР_1 від 24.06.2011.

Висновками акту перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_1:

- ст. 13 р. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 зі змінами та доповненнями, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 79 617,49 грн., у тому числі у IV кварталі 2010 року на суму 79 617,49 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями на загальну суму 405 209,00 грн., у тому числі: у липні на суму 212 709,00 грн., у серпні на суму 171 396,00 грн., у вересні на суму 21 104,00 грн.

08.07.2011 ДПІ у Приазовському районі, на підставі акта перевірки №187/17/НОМЕР_1 від 24.06.2011, прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000431702, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 79 617,49 грн., у т.ч. за основним платежем - 79 617,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.;

- №0000421702, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 506 511,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 405 209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 101 302,25 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2011 № 0000431702 та №0000421702 ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду.

ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 16.01.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_3.

31.08.2010 позивачем отримана ліцензія серії НОМЕР_2 необмеженим строком дії, яка, зокрема, надає йому право на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями та напівпричепами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за перевіряємий період з 01.04.2010 по 31.12.2010 виявлені розбіжності на суму 530 783,25 грн., а саме: у IV кварталі 2010 року.

ФОП ОСОБА_1 у грудні 2010 року було придбано дизпаливо та шини у ТОВ «Євротурбина» на суму 530 783,25 грн. (без ПДВ) та віднесено до валових витрат IV кварталу 2010 року, що підтверджується накладними від 02.12.2010, 10.12.2010, 15.12.2010, 20.12.2010 на отримання дизпалива та накладною від 07.12.2010 на отримання шин. Отриманий товар за бухгалтерськими документами не прибуткувався, оскільки ведення рахунків (Головної книги) для фізичних осіб не передбачено чинним законодавством.

Перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції. Відсутні товарно-транспортні накладні, довіреності та інші документи, що підтверджують природу походження відвантаженого товару, фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, довіреності тощо), умови такого транспортування. Розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЄВРОТУРБИНА» за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 480 від 16.12.2010 на суму 134 250,00 грн.; № 493 від 17.12.2010 на суму 20 000,00 грн.; № 495 від 17.12.2010 на суму 10 000,00 грн.; № 506 від 22.12.2010 на суму 32 000,00 грн.; № 510 від 23.12.2010 на суму 137 250,00 грн.; № 515 від 24.12.2010 на суму 100 000,00 грн.; № 519 від 27.12.2010 на суму 39 139,91 грн.; № 520 від 28.12.2010 на суму 80 000,00 грн.

Для підтвердження отриманої інформації ДПІ у Приазовському районі отримано акт № 216/15-409/35070857 від 10.03.2011 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з питань достовірності, повноти, своєчасності нарахування податку на додану вартість TOB «ЄВРОТУРБИНА» за період з 01.06.2010 по 31.01.2011. Підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, внаслідок чого було складено акт №403/15-408/ від 08.12.2010 року про відсутність підприємства за місцем реєстрації. До ВПМ ДПІ надано запит на встановлення місцезнаходження TOB «ЄВРОТУРБИНА» код ЄДРПОУ 35070857 від 20.12.2010 року №1347. Згідно відповіді ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова місцезнаходження платника не встановлено. В ході перевірки встановлено, що у TOB «Евротурбина» відсутні трудові ресурси, транспортні ресурси, власні або орендовані земельні ділянки, виробничо-складські приміщення майна, що доводить нереальність задекларованих платником операцій. Зазначене свідчить про те, що заявлені TOB «Евротурбина» операції не мали спрямованості на результат, вчинялись без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищезазначеного ДПІ у Приморському районі вважає, що позивачем до складу витрат віднесено витрати за нікчемними угодами та підтвердженими (накладними) податковими накладними, що були виписані ТОВ «Євротурбина».

Суд не може погодитись із даним висновком з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі-Закон №996-ХІV), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат відповідних сум, оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, будь-яких зауважень з приводу неналежного їх заповнення податкових накладних з боку відповідача не зроблено, а тому суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми коштів за господарськими операціями, проведеними з TOB «Євротурбина».

Судом на підставі долучених до справи доказів було встановлено, що придбання ФОП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Євротурбина» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства. А також позивачем використовувався придбаний товар у господарській діяльності, оскільки у ФОП ОСОБА_1 наявне рухоме майно, а саме для обслуговування наявних автомобілів.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати пов'язані із придбанням товарів у вищевказаних суб'єктів господарювання.

Той факт, що в акті перевірки ТОВ «Євротурбина» значиться про відсутність підприємства за місцем реєстрації, або про втрату ним первинних бухгалтерських документів не є беззаперечним доказом того, що роботи взагалі відсутні, а послуги не надавалися.

При цьому, у разі якщо податковий орган посилається на наявність таких обставин, він повинен вжити усіх належних заходів для їх належного підтвердження та доведення.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 13 р. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії своїх контрагентів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Євротурбина» не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, його позиція про те, що дані взаємовідносини ймовірно суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 13 р. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 зі змінами та доповненнями, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі від 08.07.2011 № 0000431702 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 79 617,49 грн., у т.ч. за основним платежем - 79 617,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. підлягає скасуванню повністю.

Щодо порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За період з 01.04.2010 по 31.12.2010 суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2 839 683,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 встановлено його завищення на суму 405 209,00 грн. в т.ч. по періодах: у липні на 212 709,00 грн., у серпні на суму 171 395,00 грн., у вересні на 21 104,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 встановлено: завищення задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 показників Декларації з податку на додану вартість на суму 405 209,00 грн. в т.ч. по взаємовідносинам з ПП «Житниця -09» на суму 405 209,00 грн.

Протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 мав відносини з платником податків ПП «Житниця - 09», а саме: було придбано дизпаливо, пшениця тощо на загальну суму (без ПДВ) 2 026 045,38 грн. в т.ч.

- у липні 2010 року на суму - 1 063 545,34 грн.;

- у серпні 2010 року на суму - 856 979,16 грн.;

- у вересні 2010 року на суму - 105 520,88 грн.

Як зазначено у акті перевірки, ДПІ у Приазовському районі проведено аналіз наявної інформації по ПП «Житниця-09» (код ЄДРПОУ 36605706) та встановлено наступне.

Декларації з ПДВ ПП «Житниця-09» не подавались з червня 2010 року, декларації по податку на прибуток не надавались протягом всього періоду, інформація щодо наявності основних фондів відсутня. Звітність за формою 1 ДФ та комунальному податку не надавалась.

ПП «Житниця - 09» знаходиться на відпрацюванні в рамках Наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».

Підприємство не знаходиться за юридичною адресою - до ВПМ направлено запит. ВПМ повідомлено службовим листом від 21.09.2010 № 29076/7/26-31 - місцезнаходження не встановлено.

Рішенням ДПІ у Приазовському районі №1 від, 03.02.2011 та відповідно до п. 184.10 ст. 184 Податкового кодексу України анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу.

Неодноразові запрошення керівника приватного підприємства «Житниця-09» з'явитися до ДПІ у Приазовському районі для проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок та надання пояснень з приводу розбіжностей були проігноровані. Для перевірки ПП «Житниця - 09» не надано товарно-транспортні накладні, довіреності та інші документи, що свідчать про транспортування товару, його передачі, оприбуткування, тощо, крім того не надано для перевірки будь-яких первинних документів, що підтверджують розрахунки за поставку вказаних товарів (послуг).

Крім того, відповідачем як доказ надано копію експертного дослідження, яким встановлено, що підписи, з котрих виконанні копії, від імені ОСОБА_4 у рядку «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» копії податкових накладних по взаємовідношенням ПП «Житниця - 09» та ФОП ОСОБА_1 № 415 від 30.07.2010, № 409 від 29.07.2010, № 407 від 28.07.2010, № 410 від 27.07.2010, № 413 від 17.07.2010, №406 від 27.07.2010, № 404 від 26.07.2010, № 403 від 23.07.2010, № 401 від 21.07.2010, № 357 від 20.07.2010, № 414 від 16.07.2010, № 412 від 15.07.2010; підписи, з котрих виконані копії, у рядках «Відвантажив», «Директор» копії накладних по взаємовідношенням ПП «Житниця - 09» та ФОП ОСОБА_1 № 415 від 30.07.2010, № 409 від 29.07.2010, № 407 від 28.07.2010, № 406 від 27.07.2010, № 404 від 26.07.2010, № 403 від 23.07.2010, № 401 від 21.07.2010, № 357 від 20.07.2010, №414 від 16.07.2010, №412 від 15.07.2010; підписи з котрих виконані копії, в рядку «Бухгалтер» копій розрахунків по взаємовідносинам ПП «Житниця - 09» та ФОП ОСОБА_1 № 410 від 29.07.2010, № 413 від 19.07.2010 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою або особами.

Зазначене, з огляду ДПІ у Приазовському районі, ставить під сумнів фактичне отримання та відвантаження товарів ПП «Житниця - 09» ФОП ОСОБА_1 на суму 2 026 045,38 грн.

Вказане експертне дослідження не приймається судом, оскільки виконано на підставі копій документів та не є саме судовою експертизою.

Факт отримання позивачем товару від ПП «Житниця» підтверджується (накладними) податковими накладними, відповідно до яких позивачем отримано дизпаливо, оцинкований профіль, цемент та пшеницю, а саме:

- за липень: № 412 від 15.07.2010, № 414 від 16.07.2010, № 357 від 20.07.2010, № 401 від 21.07.2010, № 403 від 23.07.2010, № 404 від 26.07.2010, № 406 від 27.07.2010, № 410 від 27.07.2010, № 413 від 19.07.2010, № 407 від 28.07.2010, № 409 від 29.07.2010, № 415 від 30.07.2010;

- за серпень: № 458 від 02.08.2010, № 459 від 04.08.2010, № 460 від 05.08.2010, № 461 від 06.08.2010, № 462 від 09.08.2010, № 463 від 11.08.2010, № 464 від 12.08.2010, № 466 від 16.08.2010, № 467 від 18.08.2010, № 468 від 19.08.2010, № 469 від 20.08.2010, № 470 від 25.08.2010, № 471 від 26.08.2010, № 472 від 27.08.2010, № 465 від 13.08.2010;

- за вересень № 523 від 06.09.2010.

Податок на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідно за липень - вересень 2010 року.

Перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції. Відсутні товарно-транспорті накладні, довіреності та інші документи, що підтверджують природу походження відвантаженого товару, фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, довіреності тощо), умови такого транспортування. Розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Житниця - 09» за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 258 від 29.07.2010 на суму 17 600,00 грн.; № 253 від 29.07.2010 на суму 58 800,00 грн.; № 252 від 29.07.2010 на суму 79 000,00 грн.; № 251 від 29.07.2010 на суму 79 000,00 грн.; № 254 від 29.07.2010 на суму 87 600,00 грн.; № 255 від 29.07.2010 на суму 87 600,00 грн.; № 257 від 29.07.2010 на суму 94 900,00 грн.; № 256 від 29.07.2010 на суму 95 630,00 грн.; № 261 від 30.07.2010 на суму 54 000,00 грн.; № 262 від 30.07.2010 на суму 72 000,00 грн.; № 259 від 30.07.2010 на суму 102 153,60 грн.; № 260 від 30.07.2010 на суму 203 940,80 грн.; № 267 від 02.08.2010 на суму 8 300,00 грн.; № 270 від 02.08.2010 на суму 11 730,00 грн.; № 268 від 02.08.2010 на суму 19 000,00 грн.; № 269 від 02.08.2010 на суму 73 000,00 грн.; № 98 від 09.08.2010 на суму 35 600,00 грн.; № 291 від 13.08.2010 на суму 100 000,00 грн.; № 306 від 21.08.2010 на суму 50 000,00 грн.; № 317 від 21.08.2010 на суму 134 275,00 грн.; № 323 від 26.08.2010 на суму 25 000,00 грн.; № 328 від 26.08.2010 на суму 104 000,00 грн.; № 324 від 26.08.2010 на суму 287 125,03 грн.; № 333 від 30.08.2010 на суму 396 000,03 грн.; № 339 від 31.08.2010 на суму 25 950,00 грн.; № 341 від 01.09.2010 на суму 13 800,00 грн.; № 346 від 14.09.2010 на суму 50 250,00 грн.; № 352 від 14.09.2010 на суму 100 000,00 грн.

Тобто ДПІ у Приазовському районі вважає, що ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту на суму 405 209,00 грн., а саме до податкового кредиту включені суми ПДВ за нікчемними угодами та підтвердженими податковими накладними, що були виписані в т.ч. по взаємовідносинам з ПП «Житниця - 09».

З огляду на викладене, ДПІ у Приазовському районі Запорізької області прийшла до висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 405 209,00 грн.

Тобто, ДПІ винесені висновки на підставі того, що у позивача відсутні товарно-транспорті накладні, довіреності та інші документи, що свідчать про транспортування товару.

Суд не погоджується із таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Згідно Ліцензії серії АВ № 551230 ФОП ОСОБА_1 мав право з 31.08.2010 здійснювати внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. У власності підприємця знаходяться вантажні автомобілі та причепи, перелік яких зазначений у акті перевірки № 85/17/НОМЕР_3 від 28.03.2011 (арк. 4-5 акту).

Товар за видатковими накладними (долучені до матеріалів справи) отримував безпосередньо ФОП ОСОБА_1

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як передбачено у п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, якими, згідно з Інструкцією, виступають підприємства, що виписують довіреність на одержання цінностей від постачальників фізичним особам - своїм працівникам, надаючи їм статусу представників підприємства перед підприємством-постачальником.

Але у розглядуваному випадку СПД - фізична особа безпосередньо представляє власні інтереси, тому за законодавством не потрібно вимагати від нього довіреність на себе. Таким чином, доводи податкової інспекції в цій частині є безпідставними.

Із усних пояснень представника позивача судом встановлено, що транспортування товару здійснювалось постачальником - ПП «Житниця - 09» автомобільним транспортом. У зв'язку із цим, позивачу невідомо, які саме автомобілі та на яких умовах використовувались ПП «Житниця - 09» для транспортування товару.

З цього приводу суд зазначає, що відсутність основних та транспортних засобів у контрагента може бути пов'язана з тим, що підприємство їх орендує або здійснює виключно посередницьку діяльність.

При цьому, у разі якщо податковий орган посилається на наявність таких обставин, він повинен вжити усіх належних заходів для їх належного підтвердження та доведення.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як пояснив представник позивача такі товарно-транспортні накладні ПП «Житниця-09» не надавалися.

Однак, на думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що всі придбані товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ФОП ОСОБА_1 за накладними, що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків.

За мірою потреби дизельне пальне використовувалось ФОП ОСОБА_1 для заправки автомобілів, що підтверджується наданими суду відомостями на видачу паливно-мастильних матеріалів та актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, придбаний у ПП «Житниця-09» товар в подальшому частково не реалізовувався, а був використаний у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1

Крім того, отриманий від ПП «Житниця-09» оцинкований профіль та цемент були використані ФОП ОСОБА_1 також у власній господарській діяльності, які були використані для огородження та бетонування поверхні для проїзду до промислових приміщень на території загальною площею 1,1333 га, що підтверджується актами на списання ТМЦ, які містяться в матеріалах справи.

Отриману пшеницю ФОП ОСОБА_1 в подальшому продавав ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», що підтверджують наявні в матеріалах справи накладні, податкові накладні, розрахунки-фактури, акти звіряння розрахунків, акти здачі-прийняття робіт, тощо.

Щодо посилань податкової інспекції на відсутність необхідних умов для зберігання товару суд зазначає наступне.

Як вбачається із самого акту перевірки, підприємець є власником будівлі ремонтної майстерні, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Натомість, судом було встановлено, що позивач при здійсненні правочину проявив достатньо розумну обачність та отримав у ПП «Житниця-09»: відомості щодо реєстрації юридичної особи; свідоцтво платника ПДВ. Перевіряння інших обставин діяльності сторони за правочином на платника податків чинним законодавством не покладається та фактично є неможливим.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ФОП ОСОБА_1 цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочину позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентом, а фактичне здійснення такої операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

У зв'язку з вищезазначеним суд вважає, що відповідачем всупереч податковому законодавству України прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 №0000421702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 506 511,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 405 209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 101 302,25 грн., у зв'язку з чим ППР підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств».

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків щодо порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, що призвело до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішнень.

З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області від 08.07.2011, - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000421702 від 08.07.2011 та №0000431702 від 08.07.2011, винесені Державною податковою інспекцією у Приазовському районі Запорізької області.

Судові витрати у розмірі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок) присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Д. В. Татаринов