Постанова № 24079536, 20.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/1465/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лакма Полісся" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби України 3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельна фірма "ЛакПром" про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 р. №0000592301 та №0000602301,-

встановив:

ТОВ "Торговий дім "Лакма Полісся" звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень. Зокрема позивач зазначив, що підприємство веде бухгалтерський облік, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Податкового кодексу України. Надані під час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про фактичне здійснення операцій з купівлі - продажу. Висновки податкового органу, щодо завищення розміру валових витрат та порушення при формуванні податкового кредиту, позивач вважає безпідставними, з огляду на те, що вони не відповідають дійсним обставинам та базуються на суб`єктивних твердженнях перевіряючих.

Представники позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.

Представник третьої особи ТОВ ВТФ "ЛакПром" позовні вимоги підтримав в повному обсязі надав письмові пояснення по суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази та обставини справи, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 30.01.2012 № 267, №268, № 269, №270, працівниками ДПІ у м. Житомирі, на підставі п.75.1, ст.77, ст.81 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2012 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ТОВ "ТД "Лакма - Полісся" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р.

За наслідками проведення перевірки складено акт №1140/23-1/30314620/0110 від 22.02.12р.

Перевіркою встановлені порушення:

1. пп.1.32 ст.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), пп. 138.1.1, п. 138.1, ст. 138, п. 138.2, ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ст.203, ст..215, ст.,216, ст.228, ст.655, ст.662 Цивільного Кодексу України; ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 г. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями); п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 148 346 грн.. в т.ч.:

- за пів. 2010 року - 54791 грн.;

- за 9 міс. 2010 року - 126797 грн. ( пів. 2010 року - 54791 грн.;);

- за 2010 рік - 140003 грн. ( 9 міс. 2010 року - 126797 грн);

- 2 кв. 2011 року - 8343 грн.;

- 2-3 кв. 2011 року - 8343 грн.

2. п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), та п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями). ст.203, ст..215, ст.,216, ст.228, ст.655, ст.662 Цивільного Кодексу України; ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 г. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями); п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 179352 грн. в т.ч.

Червень 2010 р. - 43833 грн.,

Липень 2010 р. - 35617 грн.,

Серпень 2010 р. - 19695 грн.,

Вересень 2010 р. - 2293 грн.,

Жовтень 2010 р. - 5607 грн.,

Листопад 2010 р. - 4957 грн.,

Січень 2011 р. - 9768 грн.,

Лютий 2011 р. - 7261 грн.,

Березень 2011 р. - 43066 грн.,

Травень 2011 р. - 7255 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки, ДПІ у м. Житомирі 5 березня 2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000592301, № 0000602301.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 1.06.2010 року між ТОВ ВТФ "Лакпром" через ПП ОСОБА_1(іпн. НОМЕР_3), діючим по договору - доручення № 0085/06 від 03.04.2006 року і довіреністю від ТОВ ВТФ "Лакпром" №5 від 04.01.2010 року та ТОВ ТД "Лакма - Полісся" був укладений договір поставки № 0085/10 на поставку продукції ТОВ "Панафарб".

В 2011 році ТОВ ВТФ "Лакпром" та ТОВ ТД "Лакма - Полісся" уклали прямий договір поставки № 0055/11 від 24.03.11р.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язаний прийняти та розрахуватись за отриманий товар, в строки визначені договором.

Згідно п. 6.4 договору разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцю: рахунок - фактуру, товарну та податкову накладні та сертифікат якості.

Щодо правомірності віднесення вартості придбаного товару до валових витрат.

Вартість за поставлений товар по контрагенту ТОВ ВТФ "Лакпром" віднесена позивачем до складу валових витрат на суму 560011грн.

Фактичне виконання умов договорів сторонами підтверджується рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами якості та товарно - транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актом звірки розрахунків, журналом ордером і відомістю по рахунку 631, журналом ордером і відомістю по рахунку 281 копії документів долучені до матеріалів справи ( том 1 а.с. 41-120, том 2 а.с. 2-148).

Оплата за поставлений товар здійснювалась ТОВ ТД "Лакма - Полісся" на розрахунковий рахунок ТОВ ВТФ "Лакпром", що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками (а.с. 121-132).

Отже, судом не приймаються посилання відповідача на відсутність у ТОВ ТД "Лакма - Полісся" первинних документів в підтвердження правильності формування валових витрат позивача за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше :

або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у м. Житомирі щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на те, що платником не доведено, що товар фактично перевозився та отримувався вважає, що договори купівлі - продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угода, укладена між ТОВ ВТФ "Лакпром" та ТОВ ТД "Лакма - Полісся" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеною відповідачем нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагент ТОВ ВТФ "Лакпром" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по наданню експедеційних послуг вантажів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ ВТФ "Лакпром" та ТОВ ТД "Лакма - Полісся" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ТОВ ТД "Лакма - Полісся", у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Крім того, на думку суду, окремі неточності в оформленні первинних документів не можуть слугувати підставою для неприйняття їх, як доказів ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо правомірності формування ТОВ ТД "Лакма - Полісся" податкового кредиту.

В акті перевірки визначено, що перевіркою підприємства на підставі наданих документів було встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми по придбанню лакофарбових виробів отриманих від підприємства, що має ознаки фіктивності, знаходиться не в основному стані та відповідно без наявності підтверджуючих документів, наявність та ведення яких передбачено чинним законодавством для даного види діяльності та відповідно, які були передбачені господарськими договорами укладеними між ТОВ ТД "Лакма - Полісся" та ТОВ ВТФ "Лакпром".

Судом вище встановлено підтвердження позивачем валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами по операціях з ТОВ ВТФ ""Лакпром", а тому висновок податкового органу про відсутність даних документів суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи.

Щодо твердження про фіктивність ТОВ ВТФ "Лакпром", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В судовому засіданні представник з особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ ВТФ ""Лакпром"- пояснив, що підприємство взято та на даний час перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська 14.12.98 року.

Зазначив, що всі господарські операції з ТОВ ТД "Лакма - Полісся" підтверджені первинними документами.

В судовому засіданні надав довідку Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про результати зустрічної звірки ТОВ ВТФ "Лакпром" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ ТД "Лакма - Полісся" за липень - листопад 2010 року травень, серпень 2011 року, відповідно до якої встановлено, що фактично в періоді, що підлягав перевірці, підприємство займалось здійсненням операцій з виробництва лакофарбової продукції на давальницьких умовах та оптовою торгівлею хімічною сировиною, чисельність працюючих на підприємстві працівників 12-19чол. Звіркою ТОВ ВТФ "Лакпром" встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з ТОВ ТД "Лакма - Полісся".

З огляду на викладене на думку суду позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми по придбанню лакофарбових виробів отриманих від ТОВ ВТФ "Лакпром".

Крім того, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по отриманих ТМЦ від ВАТ "Елакс", ПП "ОСОБА_2", ПП "Покрівельні рішення" всього у сумі 60095грн., оскільки підприємством надані лише факсимільні копії податкових накладних, однак суд з таким твердженням не погоджується враховуюче наступне.

Судом встановлено, що 7.01.2011 року між ВАТ "Елакс" та ТОВ ТД "Лакма - Полісся" укладено контракт на поставку лакофарбових виробів на 2011 рік №28-ЮР. Фактичне виконання умов договору сторонами підтверджується видатковими накладними № 52 від 31.01.2011 року, №5598 від 28.02.2011 року, товарно - транспортною накладною №52 від 31.01.2011 року, платіжними дорученнями №99 від 28.03.2011 року, № 126 від 14.04.2011року, податковими накладними №47 від 31.01.2011р., № 0000214 від 28.02.2011р.

По взаємовідносинах з ВАТ "Елакс" позивач до складу податкового кредиту відніс 52834.3грн.

6.01.09 року між ПП ОСОБА_2 та ТОВ ТД "Лакма - Полісся" укладено договір купівлі продажу (торгівельного посередництва) № 23. 31.12.10 року укладена додаткова угода №4. Фактичне виконання умов договору сторонами підтверджується видатковою накладною №145 від 11.02.2011 року, рахунком фактурою №192 від 11.02.2011 року, платіжним дорученням №84 від 18.03.2011 року.

По взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2 позивач до складу податкового кредиту відніс 2635,78грн.

В лютому 2011 року між ПП "Покрівельні системи" та ТОВ ТД "Лакма - Полісся" укладено усний договір купівлі - продажу ТМЦ. Фактичне виконання умов договору сторонами підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 7.02.2011 року, рахунком фактурою № СФ-0000026 від 1.02.2011 року, платіжним дорученням № 1 від 2.02.2011 року.

По взаємовідносинах з ПП "Покрівельні системи" позивач до складу податкового кредиту відніс 4625,13грн.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали податкових накладних та інших первинних документів по вказаних взаємовідносинах.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що ТОВ ТД "Лакма - Полісся" на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 179352грн. по отриманих податкових накладних від ТОВ ВТФ "Лакпром", ВАТ "Елакс", ПП "ОСОБА_2", ПП "Покрівельні системи".

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним спірних рішень, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 158 -163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 05.03.2012 року №0000592301, №0000602301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 25 квітня 2012 р.