Постанова № 24079308, 12.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/1612/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Степанові П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" звернулось до суду з позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 29.11.2012 року №0000572301. В позові вказує, що на підставі акту перевірки від 15.11.2011року №34/5/23-07/31280048 пpo результати невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Валки-Ільменіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB "НВП СТ-Кварц" за серпень 2011року, Володарсько-Волинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011року №0000572301 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 69746 грн. за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України. Вказане рішення оскаржувалось позивачем до ДПА в Житомирській області та ДПА України, однак скарги залишенні без задоволення, а рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 29.11.2012 року №0000572301 - без змін. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом TOB "НВП СТ-Кварц". Правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства. Господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Валки-Ільменіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB "НВП СТ-Кварц" за серпень 2011 року, за результатами якої складений акт №34/5/23-07/31280048 від 15.11.2011 року.

Перевіркою встановлено, що товариством в порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011 року в сумі 69746,40 грн.

На підставі вказаного акту Володарсько-Волинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011року №0000572301 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 69746 грн.

Вказане рішення оскаржувалось позивачем до ДПА в Житомирській області та ДПА України, однак скарги залишенні без задоволення, а рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 29.11.2012 року №0000572301 - без змін.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податковим органом про завищення позивачем податку на додану вартість в розмірі 69746,40 грн., згідно акту перевірки, стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання товарів (послуг) від TOB "НВП СТ-Кварц" в серпні 2011 року. В акті зазначено, що укладений із TOB "НВП СТ-Кварц" договір на постачання товару є правочином, який порушує публічний порядок та відповідно до ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемним, так як позивачем не надано документів, що підтверджують факт транспортування ТМЦ постачальником, відомостей, згідно яких отримане мастило зберігалось на складах ПММ та в цистернах для зберігання нафтопродуктів, документів зберігання інших отриманих ТМЦ (крім нафтопродуктів) на складах, сертифікатів відповідності на товар, актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару, в ланцюгу поставок контрагента є підприємства з ознаками фіктивності.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство СТ-Кварц" (постачальник) укладено договір №КВ63 від 24.03.2011 року про постачання товару, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар згідно специфікації, яка є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (а.с.44-46).

Згідно п.3.4 даного договору датою поставки товару визнається дата підписання покупцем підписаної та скріпленої печаткою постачальником належним чином оформленої видаткової накладної.

На виконання умов даного договору постачальником виписувались видаткові накладні (а.с.48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72), прибуткові накладні (а.с.47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71), податкові накладні (а.с.105-112).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення, і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Перевезення продукції, товару (вантажу) від товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство СТ-Кварц" до ТзОВ "Валки -Ільменіт" підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами (а.с.49, 52, 55, 51, 64, 70, 73).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство СТ-Кварц" було зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Державному Реєстрі юридичних осіб.

Придбані у ТOB „НВП СТ-Кварц" ТМЦ (підшипники, олива, мастила, солідол тощо) в подальшому використовувались позивачем для обслуговування та ремонту власної техніки та обладнання, що підтверджується картками складського обліку матеріалів, лімітно-заборними картками, актами на списання ТМЦ та відомостями на видачу паливно-мастильних матеріалів (мастила, солідолу, оливи, охолоджуючої рідини) (а.с.74-104).

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено і не спростовано вібдповідачем, що здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "НВП СТ-Кварц" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "НВП СТ-Кварц" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ТОВ "НВП СТ-Кварц" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Володарсько - Волинською МДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Реальне настання правових наслідків за визначеним Володарсько - Волинською МДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобовязання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору №КВ63 про постачання товару від 24.03.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобовязань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту постачання товару від ТзОВ "Валки-Ільменіт" позивачу відповідачем не надані.

Також, суд зазначає, що перевірка позивача була невиїзною, тобто у відповідності до пп.75.1.2 ПК України вона здійснювалась в приміщенні органу державної податкової служби. Перед проведенням перевірки податковим органом позивачу був направлений запит від 17.10.2011року №4073/10/16-13 про надання документів, що підтверджують проведення господарських операцій та правомірність декларування сум ПДВ по правовідносинах з ТОВ „НВП СТ- Кварц» за серпень 2011 року. Серед документів, перелічених в запиті, зокрема, зазначені контракти, видаткові накладні, документи на оприбуткування товару, податкові накладні, розрахунки коригування, акти виконаних робіт, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, бухгалтерських та банківських документів.

На виконання запиту податкового органу позивачем надано відповідь від 25.10.2011 року, до якої долучені копії договору поставки №КВ63 24.03.2011року, видаткові та податкові накладні постачальника, платіжні доручення на оплату коштів за отримані ТМЦ, про що зазначено відповідачем в акті перевірки.

Акти виконаних робіт, розрахунки коригування позивачем не надавались, оскільки вони за вказаний період не складались.

Щодо копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних слід зазначити, що у відповідності до п.3 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1002, такі реєстри подавались позивачем відповідачу разом із декларацією з ПДВ за серпень 2011 року.

Щодо товарно-транспортних накладних, карток складського обліку, журналу вимірювання нафтопродуктів слід зауважити, що ці документи у запиті відповідача зазначені не були, а тому і не надавались на запит податкового органу.

Документи, зазначені в акті перевірки як відсутні, були направлені до податкового органу після отримання акту перевірки №34 разом із запереченнями від 18.11.2011року вих. №473/1 (отриманий відповідачем 22.11.2011р.).

Абзацом другим пункту 44.6 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, відповідачем не дотримано вимоги п.44.6 ПК України щодо необхідності врахування документів під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У відповіді на заперечення до акту перевірки податковим органом зазначено, що надані ТТН не відповідають типовій формі №1-ТТН, затвердженій наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку вантажного автомобіля" (надалі - наказ), та заповнені з порушенням порядку їх заповнення, передбаченого Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним наказом Мінстату та Мінтрансу України від Л996р. №228/253 (надалі - Інструкція №228/253). При цьому, у висновку №4602 не відмічено, в чому саме полягає невідповідність ТТН, представлених позивачем типовій формі №1-ТТН.

Крім того, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 року №10/68 з Державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Мінстату і Мінтрансу №228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення.

Також, суд зазначає, що Державна адміністрація автомобільного транспорту у листі від 21.04.2010 року №1802-04/09/19-10 та Державний комітет статистики України у листі від 13.10.2000 року №08-01-8/93 вказують на рекомендаційний характер застосування єдиної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи (у тому числі товарно-транспортної накладної).

В листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11 та від 01.11.2011року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо відсутності у позивача сертифікатів відповідності (якості) то суд зазначає, що сертифікати відповідності не належать до первинних документів в розумінні Закону України "Пpo бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не фіксують фактів здійснення господарських операцій. Крім того, у покупця - ТОВ "Валкі-Ільменіт" відсутні будь-які претензії щодо якості отриманих ТМЦ.

Щодо не представлення для перевірки довіреностей на отримання ТМЦ, то згідно п.13 "Порядку реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996року за №293/1318, визначено, що довіреність, яка виписується підприємством-покупцем посадовій особі такого підприємства, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Тобто, у позивача не може та не повинно залишатись довіреностей, які видавались ним на придбання запасних частин у TOB „НВП СТ Кварц", так як довіреність, яка видається підприємством-покупцем його посадовій особі, залишається у постачальника разом з другим примірником видаткової накладної.

Щодо зазначеного в акті перевірки про ненадання для перевірки журналів реєстрації проведення вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП з посиланням на п.п.5.4, 6.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155.

Пункт 5.4 Інструкції №281 визначає порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом в автоцистерні. Пункт 6.1 зазначеної Інструкції визначає порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом у резервуарах.

При цьому, відповідачем не враховано той факт, що всі ПММ, зазначені в акті перевірки, надходили на підприємство не в автоцистерні чи резервуарах, а в розфасованій та опломбованій (запечатаній) тарі - бочках, каністрах, для якої не передбачено процедури прийняття ПММ, аналогічній для ПММ, що надійшли в автоцистернах і резервуарах. Підтвердженням факту отримання ТОВ "Валки-Ільменіт" паливно-мастильних матеріалів саме бочках чи каністрах свідчать дані відповідних видаткових накладних та ТТН.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що в ланцюгу постачальників ТОВ "НВП СТ-Кварц" є підприємства з ознаками фіктивності, то в акті перевірки №34 не зазначено будь-яких відомостей про придбання товарів TOB „НВП СТ-Кварц", що поставлені ним позивачу в серпні 2011 року, саме у цих підприємств з ознаками фіктивності - тобто відповідачем не досліджено руху товарів (чи відсутності такого руху) між TOB „НВП СТ- Кварц" та підприємствами з ознаками фіктивності. Також, в акті перевірки не наведено інформації, що спростовувала б факти отримання TOB „НВП СТ-Кварц" товарів від зазначених постачальників з ознаками фіктивності.

Крім того, в акті перевірки №34 відсутня інформація про наявність розбіжностей між задекларованою сумою податкових зобов'язань TOB „НВП СТ-Кварц" та задекларованою сумою податкового кредиту TOB „Валки-Ільменті" відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України (система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), що свідчить про повноту відображення TOB „НВП СТ-Кварц" податку на додану вартість з вартості реалізованих TOB „Валки-Ільменіт" товарів у складі податкових зобов'язань по декларації за серпень 2011 року.

Всі підприємства, зазначені в акті перевірки, на час здійснення перевірки (серпень 2011 року) знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (а.с.116-117).

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 69746,00 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ від 29.11.2012 року №0000572301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 17 квітня 2012 р.