Постанова № 24078911, 30.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/9409/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельний союз"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2011 р. №0004931601 і №0004941601,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельний союз" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0004931601 від 04.07.2011 року про визначення розміру податку на додану вартість основного платежу у сумі 33,00 грн і нарахування штрафної санкції у сумі 1, 00 грн, № 0004941601 від 04.07.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 1217763, 00 грн. і нарахування штрафної санкції у сумі 1, 00 грн., а також зобов'язати відповідача відновити вказаний розмір від'ємного значення. При цьому зазначало, що оспорювані рішення було прийняті податковим органом за порушення Товариством вимог п. 102.5 ст. 102, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне перенесення до рядків 21.2 декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011 року значення рядку 24 (залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) декларації з ПДВ за березень 2011 року у сумі 1217763 00 грн., в тому числі 587049,00 грн залишку від"ємного значення, по яким минув строк давності - 1095 календарних днів. З такими висновками Державної податкової інспекції у м. Житомирі позивач не погоджується, оскільки дія п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не може поширюватися на визначення податкового кредиту, вона регулює порядок повернення бюджетного відшкодування і надміру сплачених грошових зобов'язань, тому і застосовувати строк давності (1095 календарних днів) по податкового кредиту немає підстав. Крім того, в декларації з податку на додану вартість за попередні періоди заповнені з дотриманням всіх вимог законодавства та у рядку 24 відображено залишок від"ємного значення попередніх податкових періодів відповідно до п."б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Таким чином, позивач вважає, що ним не порушено вимоги даної норми.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що позивачем при заповненні декларацій з ПДВ за квітень 2011 року допущено методологічні помилки, що вплинули на розрахунки з бюджетом, внаслідок чого і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1217763,00 грн. та визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 33 грн основного платежу та 1 грн штрафної (фінансової) санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Житомирі проведено камеральну перевірку податкової декларації за квітень 2011 року ТОВ "Інвестиційний-будівельний союз", про що складено акт від 14.06.2011 року № 2905/15-2 (далі - акт перевіки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004931601 від 04.07.2011р., відповідно до якого встановлено порушення п. 200.1, ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого товариству збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ в сумі 33 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.

Також прийнято податкове повідомлення -рішення №0004941601 від 04.07.2011р., відповідно до якого встановлено порушення п. 102.5, ст.102 розділу 2, п.п."б" п.200.4 ст.200 розділу 5 Податкового кодексу (зі змінами та доповненнями) та п. 4.6.6 Порядку заповнення та подання податкової з податку на додану вартість, в результаті чого товариству зменшено розмір від'ємного ПДВ в сумі 1217763,00 грн.

За висновками акту перевірки встановлено, що на порушення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, п. 4.6.6 Наказу ДПА України від 25.01.2011 року N 41 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року за № 197/18935 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельний союз" при заповненні податкової декларації за квітень 2011 року безпідставно віднесено суму ПДВ до рядку 21.2 значення рядка 24 Декларації за березень 2011 року "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі 1217763 грн., яка фактично відсутня у зазначеному рядку, тобто платник податків задекларував цей показник в березні 2011 року в сумі 0 грн. В результаті вказаної камеральної перевірки товариству зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2011 року в сумі 1217763 грн. (рядок 24 Декларації), в тому числі 587049 грн залишку від"ємного значення, по яким минув строк давності - 1095 календарних дні, та визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33 грн..

Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на наступне.

Правове регулювання порядку визначення сум податкового зобов"язання та податкового кредиту, а також порядок складання податкових накладних з податку на додану вартість визначено Податковим кодексом України.

Відповідно п. 46.1 ст.46 Податкового Кодексу України (із змінами доповненнями) податкова декларація розрахунок - це документ, шо подається, платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодекс контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумую податкового зобов"язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пп."б" п. 200.4 ст.200 ПКУ залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п.п. 4.6.6 п. 4.6 Розділу 4 Наказу ДПА України від 25.01.2011 року, яким затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі-Порядок), зареєстрованого Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року за N 197/18935 залишок від'ємного значення і бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься, до декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Як вбачається з поданої до ДПІ в м.Житомирі податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року позивачем не задекларовано показники по рядку 24, а відтак, при перенесенні зазначеного показника до наступної декларації за квітень 2011 року товариство повинно було врахувати зазначений факт. Тобто, фактично товариство у декларації за березень 2011 року в рядку 24 не відобразило залишок від"ємного з податку на додану вартість у сумі 1217763 грн, а тому не мало права відносити вказану суму в показники рядка 21.2 декларації за квітень 2011 року.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу 2 Податкового кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 розділу 2 Кодексу) передбачено п. 50.1 ст. 50 розділу 2 Податкового кодексу.

Зокрема, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах, (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у poзмірі п'яти відсотів від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми, грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено подання уточнюючого розрахунку податкових зобоб'язань з податку на додану вартіть у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у paзi якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу 2 Кодексу).

Скориставшись наданим правом, товариство 28.09.2011 року подало до ДПІ в м.Житомирі уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року. Тобто, фактично позивач визнав допущені ним порушення, зазначені в оскаржуваних рішеннях.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги дану обставину, оскільки на час винесення податкових повідомлень-рішень, а саме 04.07.2011 року, такий розрахунок товариством ще поданий не був, а відтак не міг враховуватися податковим органом.

Щодо порушень вимог п.102.5 ст.102 Податкового кодексу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Порядок та умови формування податкового кредиту регулюються Розділом 5 ПК України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 ПК України).

У відповідності до пунктів 200.4, 200.6 та 200.7 ст. 200 вказаного Кодексу, платнику податку надається право обрати один із способів використання податкового кредиту -отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

При цьому суд вважає необхідним наголосити на тому, що п.200.6 ст. 200 ПК України платнику податку надано право прийняти рішення про зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку наступних податкових періодів виключно суму належного йому бюджетного відшкодування.

Таким чином, право на зарахування сум ПДВ у зменшення податкових зобов'язань у майбутніх податкових періодах ставиться у залежність від права на бюджетне відшкодування таких сум.

Право на отримання бюджетного відшкодування платником податку, згідно з п. 102.5 ст. 102 ПК України, може бути реалізоване не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, право на зарахування від'ємного значення податкових зобов'язань у зменшення податкових зобов'язань з податку у наступних податкових періодах також обмежується 1095 днями, обрахованими з наступного дня за днем отримання права на відшкодування сум ПДВ.

Актом перевірки встановлено та визнано представниками позивача, що сума від'ємного значення у розмірі 587049,00 грн. утворена у періоді березень-квітень 2008 року.

Однак, зважаючи на висновок про безпідставність віднесення до складу від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за квітень 2011 року суми 1217763 грн, позивач також безпіставно включив у вказану суму залишок від"ємного значення в розмірі 587049 грн, по яким минув строк давності 1095 календарних днів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельний союз" від'ємне значення сум податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 1217763, 00 грн. і визначено суму грошового зобов"язання з ПДВ в розмірі 33, 00 грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.86,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельний союз" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2011 р. № 0004931601 та № 0004941601 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 06 квітня 2012 р.