Постанова № 24078227, 03.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3881/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коблова О.Д., розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 757,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-VI від 08.07.2010 року фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, зазначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткування прибутку (доходу), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні-вересні 294,82 грн., у жовтні-листопаді 301,12 грн., у грудні 306,10 грн. Відповідачем до управління було надано звіт за 2010 рік відповідно до якого відповідачем нараховано страхових внесків за жовтень-грудень 2010 року у розмірі 151,20 грн., тоді як повинна бути нарахована та сплачена за жовтень-грудень 2010 року сума у розмірі 908,34 грн. Фактично відповідачем сплачена за вказаний період сума страхових внесків у розмірі 151,20 грн., залишок не сплаченої суми становить 757,14 грн. Позивачем було направлено відповідачеві повідомлення-розрахунок та вимогу про сплату боргу від 22.02.2012 року, однак зазначений залишок страхових внесків відповідачем не було погашено, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в судовому порядку.

Позивач про відкриття скороченого провадження за цим адміністративним позовом був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 03.04.2012 року про отримання ухвали про відкриття скороченого провадження, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач про відкриття скороченого провадження за цим адміністративним позовом повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулось на адресу суду 11.04.2012 року, з відміткою поштового відділення про причини невручення адресату, заперечень проти позову до суду не надав.

Згідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області як фізична особа-підприємець та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (чинної в редакції на 2010р.) визначено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

17.07.2010 року набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2461-VI від 08.07.2010 року.

Згідно Закону України від 08.07.2010 року №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010 року зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.

Таким чином, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф - 33,2 відсотки, на 2010 рік мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні - вересні - 294,82 грн., жовтні - листопаді - 301,12 грн., у грудні - 306,10 грн.

Пунктом 4 частини 8 розділу 15 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного в редакції до 01.01.2011 року) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Судом встановлено, що відповідач надав до ПФУ звіт про нарахування страхових внесків за 2010 рік, в якому самостійно нарахував страхові внески за жовтень-грудень 2010 року у розмірі 908,34 грн. - таблиця 2.

Однак, відповідачем за вказаний період було сплачено страхових внесків у розмірі 151,20 грн., заборгованість станом на 19.03.2012р. становить 757,14 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, наявним у матеріалах справи.

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми страхових внесків, позивачем були направлені на адресу відповідача повідомлення-розрахунок № 863 від 22.02.2012 року та вимога про сплату боргу від 22.02.2012 року № Ф-863 на суму 757,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (чинної в редакції на 2010 рік) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року.

Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, до заборгованості по сплаті страхових внесків за 2010р. на загальну суму 757,14 грн., слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, які діяли станом на 2010 рік.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, 51400, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (р/р 25608303018525, МФО 306298, ОКПО 37735534, Павлоградське відділення № 2992 «Ощадбанк») заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 757,14 грн. (сімсот п'ятдесят сім грн. 14 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст. 183-2 та ч.1 ст.256 КАС України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя О. Д. Коблова