Постанова № 24077666, 30.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2011 р. Справа №2а-10638/10/16/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 10.05.2011 р., ОСОБА_2, довіреність №б/н від 10.04.2011 р.,;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування рішень відповідача №0003462303, №0003502303, №0003512303 від 30.07.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу ДПІ в м. Алушті АРК були надіслані оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР та «Про державне регулювання виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, які прийняті на підставі актів перевірки від 21.07.2010 р. №0372/0102/23/31395454, №0370/0102/23/31395454. Позивач стверджує, що він не має актів перевірок з такими номерами та датою складання, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування фінансових санкцій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 14.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивачем у судовому засіданні 26.01.2011 року було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просить суд визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ в м. Алушті АРК №0003462303, №0003502303, №0003512303 від 30.07.2010 р. В наданих поясненнях позивач наполягає на тому, що актів перевірки від 21.07.20110 року, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не існує.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 13.04.2011 року провадження у справі було зупинено до 21.06.2011 року для надання позивачем доказів по справі.

Заявою від 21.06.2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №0003462303, №0003502303, №0003512303 від 30.07.2010 р. Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки працівниками ДПА в АРК в порушення вимог ст.15-16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст..11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не було наказу про проведення зазначеної перевірки, тоді як проведена перевірка відповідно до зазначених Законів є позаплановою; повідомлення про проведення планової перевірки позивача за 10 днів направлено не було. Також позивач наполягає на тому, що працівники ДПА в АРК не мали права на проведення перевірки позивача оскільки до функцій державних податкових адміністрацій в областях не входить перевірка платників податків. Позивач стверджує, що працівники ДПА в АРК також не мали права на проведення закупівлі товару, що вказаний в актах перевірки, оскільки жодний нормативно-правовий акт не надає працівникам податкового органу права на проведення таких закупівель. Позивач наполягає на тому, що перевірка проводилась через 3 години після закінчення робочого дня, у зв'язку з чим накладні та товарно-транспортні накладні не були надані перевіряючим барменом - вказані документи зберігались в бухгалтерії підприємства; позивач також зазначає, що не зберігання за місцем реалізації товарів товарних накладних та товарно-транспортних накладних не є порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства, що затверджений наказом позивача від 11.01.2010 р. №1, облік відбувається в бухгалтерії підприємства, а у зв'язку з неповідомленням податковим органом про проведення перевірки директор не міг доручити надати перевіряючим первинні документи; первинні документи (товарні накладні та товарно-транспортні накладні) були надані суду під час розгляду справи в суді. Позивач також вказує, що Z-звіти реєстратора розрахункових операцій роздруковуються позивачем в межах зміни: на протязі 24 годин з часу реєстрації першого фіскального чеку, оскільки в противному випадку система автоматично заблокується та не дасть можливості роздрукувати наступні чеки доки не буде роздруковано Z-звіт. У свою чергу позивач погоджується з відсутність чеків 1881, 1889 та порушенням позивачем в зазначеній частині п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», однак не погоджується з застосуванням за кожний окремий випадок фінансових санкцій в розмірі 340,00грн., оскільки відповідно до вимог ст.17 зазначеного Закону не передбачено відповідальності за кожний випадок невиконання друку фіскального звітного чеку. Позивач наполягає на тому, що при проведенні розрахунків з юридичними особами, оплаті карками за послуги ресторану оформлювались прибуткові касові ордери, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування фінансових санкцій відповідно до вимог п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач стверджує, що під час проведення перевірки працівники ДПА в АРК діяли всупереч діючому законодавству, у зв'язку з чим підстави для застосування фінансових санкцій відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2011 р. не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи (т.2, а.с.27), про причини неприбуття не повідомив. Суд, приймаючи до уваги надання відповідачем письмових заперечень проти адміністративного позову, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128, 133 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача з урахуванням пояснень, наданих представниками відповідача у попередніх судових засіданнях.

У судових засіданнях, які відбулися 02 жовтня 2010 року та 26 січня 2011 року, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пояснив, що перевірка позивача була проведена працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим на підставі направлень в присутності працівників позивача 13.07.2010 року. За результатами перевірки складено акти, в яких зазначено про порушення позивачем вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР та «Про державне регулювання виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР; за результатами перевірки прийняті рішення про застосування фінансових санкцій. Акт перевірки було вручено працівникам позивача (бармену та головному бухгалтеру), вказані працівники також були ознайомлені з направленнями на проведення перевірки, підписали акти та додатки до них. Також представник відповідача зазначає, що оскільки перевірки проводились 13.07.2010 року працівниками ДПА в АРК, акти перевірок були направлені до ДПІ в м. Алушті АРК, отримані та зареєстровані 21.07.2010 р., що відповідає вимогам наказу ДПА України №534 від 12.08.2008 р. «Про затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007р. № 778, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, одним з завдань якої відповідно до абз.1 п. 3 цього Положення є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п. 1 ст. 3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» 14.11.2001 р. зареєстроване Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим як юридична особа (код ЄДРПОУ 31395454), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію АОО №449250 (т.1, а.с.6), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с.7).

Судом під час розгляду справи встановлено, що працівниками ДПА в АРК 13.07.2010 року було проведено перевірку двох господарських одиниць позивача:

- ресторану - акт перевірки зареєстрований в ДПІ в м. Алушті АРК 21.07.2010 року за №0370/0102/23/31395454 (т.1, а.с.63-64);

- бару - акт перевірки зареєстрований в ДПІ в м. Алушті АРК 21.07.2010 року за №0372/0102/23/31395454 (т.1, а.с.68-69).

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим Ковінським А.М. та Сухорученковим А.М. з 17год.43хв. по 20год.00хв. 13 липня 2010 року проведена перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в ресторані, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Алея Декабристів, 5, де здійснює господарську діяльність позивач. Належність даного господарського об'єкта позивачу підтверджена матеріалами справи та представниками позивача і відповідача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було проведено на підставі направлення на проведення перевірки №3667 від 13.07.2010 року (т.1, а.с.62) .

Суд зазначає, що в акті перевірки наявна відмітка про те, що перевіряючим журнал реєстрації перевірок контролюючих органів не наданий.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності головного бухгалтера ОСОБА_2, що підтверджено актом перевірки та представниками позивача і відповідача не оспорюються і не заперечується. Підпис ОСОБА_2 також наявний на направленні на проведення перевірки (т.1, а.с.62).

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2010 року на бланку №004160 (т.1, а.с.63-64), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки перевіряючими встановлено факт проведення розрахункової операції на загальну суму 58,00грн., однак з застосуванням реєстратора розрахункових операцій проведено розрахункову операцію лише при придбанні товару на суму 43,00грн., при проведенні розрахункової операції на суму 15,00грн. РРО не застосовувався, розрахунковий документ на суму 15,00грн. не було роздруковано та видано. В акті зазначено про незабезпечення позивачем відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків - 1867,00грн. - сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, - 1852,00 - різниця склала 15,00грн. В акті перевірки зазначено про встановлення перевіряючими реалізації позивачем товарів (продуктів) через банківський термінал («Сбербанк Россия») по чекам №01252 від 02.11.2009 р., №0263 від 11.11.2009 р., №0264 від 26.11.2009 р., №0265 від 17.12.20096 р., №0003 від 28.12.2009 р., №0005 від 10.03.2010 р. на загальну суму 8092,55грн.; при цьому зазначена сума грошових коштів не проведена через РРО, розрахунково-касовий документ не видано, в Z-звітах РРО позивача не відображено зазначену реалізацію товарів (номера Z-звітів зазначено в акті перевірки). В акті вказано, що позивачем порушений порядок роздрукування Z-звітів РРО: №01166 за 08.08.2009 р. виконаний 09.08.2009 р., №01223 за 04.10.09 р. - 05.10.2009 р., №01265 за 17.11.2009 р. - 18.11.2009 р., №01267 за 19.11.2009 р. - 20.11.2009 р., №01413 за 02.06.2010 р. - 03.06.2010 р., в КУРО 0102001752 відсутні Z-звіти РРО №1881 за 14.03.2010 р., №1889 за 17.11.2009 р. В акті перевірки перевіряючими зазначено і про проведення позивачем реалізації 1 пачки сигарет «Парламент» за ціною 15,00грн., на якій зазначено ціну заводу-виробника - 13,00грн.

До акту перевірки відповідачем додано: два Х-звіти РРО Датекс та Mini від 13.07.2010 року, фіскальний чек від 13.07.2010 року про придбання товару на суму 43,00грн. (т.1, а.с.65-66).

На підставі викладеного в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.1, 2, 13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (в редакції станом на дату проведення перевірки та прийняття оспорюваного рішення - надалі Закон про РРО); ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 року №18-92, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

Як свідчить запис в акті перевірки головний бухгалтер ОСОБА_2 була ознайомлена з актом перевірки, в акті зазначила про свою незгоду з висновками акту перевірки, підписала акт перевірки та отримала другий екземпляр, що представниками позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом встановлено, що вказаний акт перевірки був направлений до ДПІ в м. Алушті АРК за місцем реєстрації позивача, де зареєстрований за №0370/0102/23/313954454 21 липня 2010 року, що підтверджено екземпляром акту перевірки, що наданий відповідачем під час розгляду справи (т.1, а.с.63-64).

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим Абрамовим К.І. та Коровянко Є.В. з 19год.50хв. по 21год.00хв. 13 липня 2010 року проведена перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в барі, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Алея Декабристів, 5, де здійснює господарську діяльність позивач. Належність даного господарського об'єкта позивачу підтверджена матеріалами справи та представниками позивача і відповідача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було проведено на підставі направлення на проведення перевірки №3668 від 13.07.2010 року (т.1, а.с.70).

Суд зазначає, що в акті перевірки наявна відмітка про те, що перевіряючим журнал реєстрації перевірок контролюючих органів не наданий.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності бармена ОСОБА_7, що підтверджено актом перевірки та представниками позивача і відповідача не оспорюються і не заперечується. Підпис ОСОБА_7 також наявний на направленні на проведення перевірки (т.1, а.с.70).

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2010 року на бланку №004190 (т.1, а.с.68-69), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки перевіряючими встановлено факт проведення розрахункової операції на загальну суму 95,00грн. з застосуванням реєстратора розрахункових операцій, розрахунковий документ на зазначену суму роздруковано та видано. В акті зазначено про порушення позивачем встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: на час проведення перевірки на перевіряємо му об'єкті відсутні податкові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні та інші первинні документи, передбачені Законом України від 19.07.1999 р. №996-ХІІ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на товар, що був наявний на час проведення перевірки, у зв'язку з чим працівниками податкового органу зроблено висновок про те, що вказаний товар не був належним чином оприбуткований, його загальна вартість складає 10035,00грн. До акту перевірки додана відомість, на яку є посилання в акті перевірки, з зазначенням виду продукції (алкогольні напої), їх кількості (9 пляшок), ціни та загальної вартості (10035,00грн.), яка підписана перевіряючими та барменом ОСОБА_7, в присутності якого проводилась перевірка, без заперечень (т.1, а.с.72).

До акту перевірки відповідачем також додано: Х-звіт РРО Датекс від 13.07.2010 року, фіскальний чек від 13.07.2010 року про придбання товару на суму 95,00грн. (т.1, а.с.70-71).

На підставі викладеного в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. №265/95-ВР.

Як свідчить запис в акті перевірки бармен ОСОБА_7. був ознайомлений з актом перевірки, в акті зазначив, що на дії перевіряючи зауважень не має, підписав акт перевірки та отримав другий екземпляр, що представниками позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом встановлено, що вказаний акт перевірки був направлений до ДПІ в м. Алушті АРКза місцем реєстрації позивача, де зареєстрований за №0372/0102/23/313954454 21 липня 2010 року, що підтверджено екземпляром акту перевірки, що наданий відповідачем під час розгляду справи (т.1, а.с.63-64).

Судом встановлено, що на підставі зазначених актів перевірки ДПІ в м. Алушті АРК прийняті наступні рішення:

на підставі акту перевірки №0370/0102/23/31395454 від 21.07.2010 року:

1) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003502303 від 30 липня 2010 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 41207,75грн. (т.1, а.с.8). Як встановлено судом під час розгляду справи зазначені фінансові санкції застосовані до позивача:

- за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції (порушені вимоги п.1, 2 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до п.1 ст.17 цього Закону: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів у зв'язку з не проведенням розрахункових операцій через РРО - 38752,75грн. (розрахункова операція при продажу товару на суму 15,00грн. - 75,00грн. (15,00*5), проведення розрахункових операцій з використанням платіжних карток через банківський термінал без використання РРО на загальну суму 7735,55грн. - 38677,75грн. (7735,55*5));

- за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (порушені вимоги п.13 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до ст.22 Закону про РРО: у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО - 75,00грн. (15,00*5);

- за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (порушені вимоги п.9 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до п.4 ст.17 цього Закону: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне з допущених порушень - 2380грн.00коп. (17,00*20=340,00*8 - відсутні фіскальні звітні чеки №1881, №1889, несвоєчасно роздруковані фіскальні звітні чеки за 08.08.2009 р., 04.10.2009 р., 17.11.2009 р., 19.11.2009 р., 02.06.2009 р.);

2) рішення про застосування фінансових санкцій від 30.10.2010 р. №0003512303, ваідповідно до якого за порушення вимог ст.11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 р. №481/95-BP (надалі в редакції станом на час виникнення спірних відносин - Закон №481), а саме: роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вище максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами - фінансова санкція застосована відповідно до ч.2 ст.17 цього Закону у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень - в розмірі 1000,00грн. (т.1, а.с.58);

на підставі акту перевірки №0372/0102/23/31395454 від 21.07.2010 року:

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2010р. №0003462303, відповідно до якого до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 20070,00грн. за порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (порушені вимоги п.12 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до ст.21 цього Закону: у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 20070,00грн. (10035,00*2).

Стосовно підстав проведеної перевірки суд вважає необхідним зазначити наступне:

Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-XII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин - надалі - Закон №509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 цього Закону України, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З норм ст. 11 також вбачається, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Законом "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Умови допуску посадових осіб органів ДПС визначаються ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 15 Закону про РРО встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

В матеріалах справи наявні копії направлень на проведення перевірок (т.1, а.с.62, 70) видані працівникам податкового органу та план-графік проведення перевірки, затверджений в.о. Голови ДПА в АР Крим, який передбачає проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій на липень 2010 року (т.1, а.с.31-32).

Згідно зі статтею 11-2 Закону України №509-XII посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, суд приходить до висновку про те, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 11-2 Закону України №509-XII може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною. Крім того, слід зазначити, що оскільки недотримання порядку проведення перевірки суб'єкта господарської діяльності є підставою виключно для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, то вказане порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків актів перевірок, що складені працівниками ДПА в АР Крим за результатами їх проведення стосовно позивача. В матеріалах справи наявні і направлення на проведення перевірок, з якими працівники позивача були ознайомлені під розписку.

Суд також зазначає, що відсутність запису в журналах перевірок позивача не може бути прийнято судом як доказ неправомірності проведених перевірок, оскільки в актах перевірок зазначено, що вказані журнали перевірок позивачем під час проведення перевірок не були надані і зазначені обставини представниками позивача не спростовані. Крім того, зазначена обставина - відмова в реєстрації в журналі перевірок - може бути підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення перевірки, тоді як працівники податкового органу були допущені до проведення перевірок в обох випадках.

Стосовно зазначених в рішеннях про застосування фінансових санкцій номерів актів перевірок суд вважає необхідним вказати, що акти перевірок, як свідчить їх текст, було складено 13.07.2010 року працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим, що проводили перевірку позивача. Відповідно до вимог розділу 8 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (додаток 1 до наказу ДПА України від 12.08.2008 р. №534) - надалі - Методичні рекомендації №534 «Рекомендації щодо оформлення акта перевірки» зазначено, що датою акта перевірки є дата підписання акта посадовими особами органу ДПС, що проводили перевірку, та посадовими особами (особами) суб'єкта господарювання. Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочого дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС (додаток 2 до Методичних рекомендацій), посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб'єкта. Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (у день отримання такого акта) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС за місцем державної реєстрації такого суб'єкта господарювання. Реєстраційний номер акта перевірки складається із порядкового номера в журналі реєстрації перевірок (чотири розряди), коду області (два розряди), коду органу ДПС (два розряди), коду структурного підрозділу органу ДПС, відповідального за проведення перевірки (два розряди), коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання (вісім розрядів) або ідентифікаційного номера фізичної особи за ДРФО (десять розрядів). Загальна структура реєстраційного номера акта перевірки суб'єкта господарювання - юридичної особи оооо/оо/оо/оо/оооооооо, суб'єкта господарювання - фізичної особи - оооо/оо/оо/оо/оооооооооо.

Відповідачем під час розгляду справи суду було надано журнал реєстрації актів перевірок (т.1, а.с.30), з якого вбачається, що акти перевірок позивача, що були складені 13.07.2110 року, були зареєстровані в ДПІ в м. Алушті АРК за номерами №0370 та №0372 21.07.2010 року - після їх отримання з ДПА в АРК (супровідний лист до ДПІ в м. Алушті АРК містить вхідну дату на штампі - 21.07.2010 р. - т.1, а.с.42). Зазначена реєстрація проведена відповідно до вимог вказаних вище Методичних рекомендацій №534, що позивачем під час розгляду справи не спростовано.

Номери, що зазначені в актах перевірок позивача від 13.07.2010 року - це номери бланків. Відповідно до розділу 2 Методичних рекомендацій №534 титульний (перший) аркуш акта виготовляється друкарським способом у двох примірниках на бланках, які мають однакові номери, що складаються з шести цифр.

Суд зазначає, що зазначення відповідачем в оскаржуваних рішеннях дати та номеру реєстрації актів перевірок в ДПІ в м. Алушті АРК жодним чином не порушують права позивача та не суперечать вимогам Методичних рекомендацій №534, позивач у випадку не визначення акту перевірки, на підставі якого прийнято рішення, мав право звернення до податкового органу з заявою про відповідні роз'яснення. Як свідчать уточнені позовні вимоги позивачу достовірно відомо, що оскаржувані рішення прийняті саме на підставі вказаних актів перевірок, будь-які інші акти перевірок з зазначенням тих самих порушень позивачем під час розгляду справи не надані та не повідомлено про їх наявність взагалі, тобто відсутні підстави вважати, що вказані рішення прийняті на підставі інших актів перевірок. Враховуючи, що реєстраційний номер є унікальним, його зазначення в рішенні про застосування фінансових санкцій робить неможливим посилання на інший акт перевірки. Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що вказання зазначених реєстраційних номерів в оскаржуваних рішеннях порушує права позивача; крім того відповідачем зазначено і дату реєстрації такого акту перевірки, що також не робить неможливим визначення акту перевірки, на підставі якого таке рішення прийнято. Тобто підстави вважати оскаржувані рішення протиправними та незаконними у зв'язку з зазначенням в них реєстраційних номерів та дат актів перевірки у суду відсутні.

Суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції станом на дату проведення перевірки та прийняття оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція -це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;

контрольна стрічка - документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3);

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (пункт 9 статті 3);

- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (пункт 12 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ (в редакції станом на день проведення перевірки та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 статті 17);

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій (пункт 4 статті 17).

Відповідно до статті 21 Закону про РРО до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Стосовно обґрунтованості застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 200070грн. рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003462303 від 30.07.2010 р. суд зазначає наступне:

Згідно з текстом акту перевірки №0372/0102/23/31395454 відповідач наполягає на тому, що позивачем на місці проведення розрахунків - в барі - не вівся облік товарів, що знаходились в реалізації та в додатку до акту наведено їх опис з зазначенням вартості.

Судом під час розгляду справи в якості свідка допитаний ОСОБА_3 - працівник податкового органу, що проводив перевірку позивача.

Свідок ОСОБА_3, попереджений при кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він разом з іншим працівником податкового органу проводив 13.07.2010 року перевірку господарського відділенні позивача - бару. Під час проведення перевірки було встановлено, що в місці реалізації товарів відсутні товарно-транспортні накладні, накладні, податкові накладні та інші документи, що на думку свідка повинні були знаходитись в місці реалізації; на запитання перевіряючи бармен відповів, що вказані документи знаходяться в бухгалтерії.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями) (в редакції станом на дату проведення перевірки та прийняття оспорюваного рішення -надалі Закон №996).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 1 Закону №996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону №996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9). Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

Згідно з пунктом 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку ручним способом і відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою для архіву (пункт 6.5 Положення). Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи (пункт 6.7). Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера (пункт 6.8).

Проаналізувавши зазначені вище нормативно-правові акти суд приходить до висновку, що первинні документи є підставою для ведення обліку (зокрема, і бухгалтерського), тобто облік ведеться саме на підставі первинних документів; останні після внесення відповідних даних до облікових регістрів, інших облікових документів, належним чином підшиваються в хронологічному, логічному, іншому порядку або за їх поєднанням, та зберігаються в архіві (тобто належним чином облаштованому місті) таким чином, щоб всі дані зазначених документів були збережені для можливого їх наступного використання (для проведення перевірки тощо). Первинні документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів, тобто є підставою для обліку, на підставі даних, зазначених у вказаних документах, здійснюється облік; самі по собі первинні документи підтверджують проведення господарської операції та не є формою обліку, в тому числі і бухгалтерського (виходячи з визначення первинного документу, даного Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно зі статтею 6 Закону про РРО облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Разом з тим, в акті перевірки працівниками податкового органу взагалі не вказано -чи здійснювались позивачем належні записи в будь-якому журналі або і іншій формі обліку товарних запасів, не зазначено про наявність такого журналу взагалі. Таким чином, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачем вчинено порушення вимог п.12 ст.3 Закону про РРО.

Судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що обліком товарних запасів на місці реалізації товарів є зберігання на вказаному місці товаро-транспортних накладних, накладних на придбання товарів, виданих іншими СПД, що підтверджують придбання у них товарів позивачем з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 28.12.1996 р. №389 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.01.1997 р. за №13/1817) товарні запаси в роздрібній торгівлі обліковуються:

- в роздрібній мережі, на складах і сховищах;

- в мережі громадського харчування (фабриках-кухнях, їдальнях, ресторанах, закусочних, чайних, буфетах тощо).

Товарні запаси в роздрібній торгівлі відображаються у звітності за продажними (роздрібними) цінами. Товарні запаси на базах, складах і сховищах враховуються за продажними (роздрібними) цінами, або за цінами, за якими їх закуплено.

Суд звертає увагу відповідача на те, накладні на придбані товари, що видані іншими СПД позивачу, містять у собі ціну придбання товарів, а не їх продажну ціну, яка, як правило, є вищою за ціну придбання (з метою отримання підприємством прибутку).

Крім того вказана Інструкція також не містить вказівки щодо збереження на місці проведення розрахунків (місці реалізації товарів) саме накладних на придбані товари, що видані іншими СПД та товарно-транспортних накладних; вказаною інструкцією зберігання та облік таких документів не регламентується. Більш того, зазначені вище нормативно-правові акти встановлюють інший порядок збереження первинних документів (якими і є накладні, товарно-транспортні накладні тощо), що передбачає внесення на їх підставі відповідних даних до регістрів бухгалтерського обліку та їх наступне зберігання в архіві (тобто в спеціально облаштованому місці), а не в об'єктах торгівлі (зокрема, і в кафе).

Відповідно до вимог п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні відомості про наявність або відсутність на місці проведення розрахунків будь-яких документів стосовно обліку позивача, лише зроблений висновок про відсутність обліку на підставі відсутності податкових накладних, видаткових накладних, накладних на алкогольні напої.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 року №193 на накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії. У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінності. Графа 9 "Інвентарний номер" заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами. У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий - одержувачеві матеріалів.

Враховуючі вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, про зберігання первинних документів в бухгалтерії та архіві та їх видачу лише за дозволом головного бухгалтера, вимоги наказу Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" стосовно видачі працівникам підприємств лише накладних на внутрішнє переміщення товарів під час надання товарів зі складу до цехів (відділень), суд приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушення вимог п.12 ст.3 Закону про РРО.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи представником позивача були надані суду видаткові накладні та податкові накладні інших суб'єктів господарювання, що підтверджують придбання алкогольних напоїв, перелік яких наведено в акті перевірки, а також документи бухгалтерського обліку та накладні на внутрішнє переміщення товарів (т.1, а.с.103-210). Під час розгляду справи представником відповідача не надано будь-яких доказів щодо невідображення позивачем вказаних документів в податковому та бухгалтерському обліку позивача, такі відомості також відсутні в акті перевірки. Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача на час проведення перевірки були наявні видаткові накладні на зазначені алкогольні напої, які відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, повинні були зберігатися в приміщенні бухгалтерії.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача фінансових санкцій в сумі 20070,00грн.

Стосовно застосування фінансових санкцій за реалізацію тютюнових виробів за цінами, що перевищують максимальні роздрібні ціни - в розмірі 1000,00грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 №18-92 встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін.

Частинами 1 та 2 статті 11-1 Закону №481 визначено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Відповідно пункту 20 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. №218 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 р. за №679/6967), суб'єктом підприємницької діяльності повинно забезпечуватися інформування споживача про роздрібні ціни в грошовій одиниці України за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках тютюнових виробів, що перебувають в продажу. Оформлення ярликів цін (цінників) проводиться відповідно до Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.1997 р. №2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 20.01.1997 р. за №4/1808).

У відповідності до абзацу 12 частини 2 статті 17 Закону №481 до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Відповідно до Указу Президента України "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" №510/2001 від 11.07.2001 року забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері покладено на Державну податкову адміністрацію України.

Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

В акті перевірки працівниками податкового органу зазначено, що під час проведення перевірки було продано 1 пачку сигарет «Парламент» за ціною 15,00грн., тоді як максимальна ціна, що була зазначена виробником на пачці, - 13,00грн.

Судом під час розгляду справи в якості свідка допитаний ОСОБА_4 - працівник податкового органу, що проводив перевірку позивача.

Свідок ОСОБА_4, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він разом з іншим працівником податкового органу проводив перевірку 13.07.2010 року господарської одиниці - ресторану позивача. Під час проведення перевірки було придбано 1 пачку сигарет «Парламент» за ціною 15,00грн., тоді як максимальна ціна, встановлена виробником та зазначена на пачці - 13,00грн. При цьому свідок наполягав на тому, що йому не давали запальничку за 2,00грн. Вказана розрахункова операція не була проведена через РРО.

Проаналізувавши матеріали справи суд зазначає, що відповідачем не надано доказів продажу зазначеного товару - сигарет «Парламент» за ціною вище максимальної (встановленої виробником), оскільки матеріалами справи - копією контрольної стрічки позивача підтверджено продаж 07.06.2010 року сигарет «Парламент» за ціною 13,00грн. (т.2, а.с.31). Також в матеріалах справи наявний чек №7241 від 13.07.2010 року (т.1, а.с.218), що підтверджує продаж за ціною 15,00грн. в зазначений день саме сигаретного набору (тобто дані були внесені до РРО). Такий чином в РРО вказаний товар - сигарети «Парламент» закодовані за вірною ціною - 13,00грн., цигарковий набір - 15,00грн. Як свідчать матеріали справи під час продажу чек РРО не було роздруковано, однак позивач в позовній заяві, в скарзі, що була надана до ДПА в АРК зазначав про продаж вказаного товару в складі цигаркового набору: сигарети «Парламент» за ціною 13,00грн. та запальничка за ціною 2,00грн., що також зазначено в меню ресторану. Зазначена обставина також підтверджена и пояснювальною запискою бармену позивача ОСОБА_5.(т.2, а.с.8-9). У вказаній записці бармен пояснює, що ним було продано працівнику податкового органу під час проведення перевірки і сигарети, і запальничка (цигарковий набір) загальною вартістю 15,00грн. Продаж не було проведено через РРО та чек не було видано у зв'язку з тим, що працівник позивача розмовляв з перевіряючим та не провів розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що показання свідка ОСОБА_11, а також складний ним спільно з іншим перевіряючим акт перевірки в зазначеній частині спростовується як поясненнями позивача та наданою ним контрольною стрічкою РРО, так і поясненнями бармену. При цьому акт перевірки не містить відомостей щодо відсутності в продажу в ресторані цигаркового набору, видачі або невидачі запальнички разом з сигаретами та працівник позивача зазначив про незгоду з актом перевірки, скарга на який була надана позивачем до ДПА в АРК (т.1, а.с.97-98). Зазначена скарга теж містить відомості про продаж саме цигаркового набору.

Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, оцінивши доводи сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем в порядку ст.70, 71, 72 КАС України як суб'єктом владних повноважень не доведено продаж в день перевірки саме сигарет «Парламент» за ціною 15,00грн., а не цигаркового набору, до якого входить запальничка за ціною 2,00грн. Таким чином, застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1000,00грн. за порушення вимог Закону №481 суд визнає необґрунтованим та протиправним.

Стосовно застосування фінансових санкцій за відсутність фіскальних звітних чеків №1881 та №1889 в загальній сумі 680,00грн. (по 340,00грн. за кожний випадок) суд зазначає наступне:

Як свідчить текст акту перевірки №0370/0102/23/3135459 вказані чеки повинні були бути роздруковані РРО Мини 500.02 Ф.Н. 0102001752, заводський номер 57004823, повинні бути наявні в КУРО 0102001752. Разом з тим вказаний РРО згідно реєстраційного посвідчення (т.2, а.с.33) був зареєстрований на господарську одиницю - кліматопавільон. У свою чергу и планом-графіком перевірок, і текстами направлень підтверджено про видачу направлень лише на перевірку бару та ресторану, і актом перевірки №0370/0102/23/3135459 підтверджено, що перевірявся саме ресторан, в розділі 2.1 акту перевірки описано лише РРО «Датекс» позивача, про наявність на місті проведення розрахунків іншого РРО не зазначено.

Таким чином, працівники ДПА в АРК в даному випадку не мали права робити висновки про порушення позивачем будь-яких вимог діючого законодавства в господарській одиниці, що не перевірялась. Тобто фінансові санкції за відсутність чеків №1889 и №1881 в сумі 680,00грн. застосовані неправомірно.

Стосовно застосування фінансових санкцій в сумі 1700,00грн. за 5 фіскальних звітних чеків, що на думку відповідача були несвоєчасно роздруковані (по 340,00грн. за кожний) суд зазначає наступне:

В акті перевірки №0370/0102/23/3135459 зазначено про несвоєчасне роздрукування 5 чеків (номери та дати роздрукування зазначені в акті перевірки - т.2, а.с.64). При цьому в акті перевірки вказано про те, що чеки було роздруковано на наступний робочий день. В матеріалах справи наявні фіскальні звітні чеки за 07.08.2009 р. та 09.08.2009 р. №01165 та №01166 відповідно, за 03.10.2009 р. та 05.10.2009 р. №01222 та №01223 відповідно (т.1, а.с.249, 250), за 16.11.2009 р. та 18.11.2009 р. №01264 та №01265 відповідно, за 18.11.2009 р. та 20.11.2009 р. №01266 та №01267 відповідно, за 01.06.2010 р. та 03.06.2010 р. №01417 та №01418 відповідно (т.2, а.с.1-3). Однак, суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на наступне.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та\або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 4 статті 17 даного Закону.

Денний звіт, відповідно до ст. 2 цього Закону, є документом встановленої форми, надрукованим реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідно до приписів ст.. 2, п. 9 ст. 3 Закону про РРО фіскальний звітний чек це документ встановленої форми, що повинен відображати інформацію денних підсумків розрахункових операцій, здійснених на протязі робочої зміни касира та підлягає щоденному друку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року №199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі - Вимоги), дія яких поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі - реєстратор), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та\або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі - продажу іноземної валюти.

Згідно із визначенням, наведеним в абз. 11 п. 2 зазначених Вимог, - Z-звіт є денним звітом з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

В абзаці 15 п. 2 Вимог приводиться визначення зміни роботи реєстратора розрахункових операцій, відповідно до якого зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

При цьому, у додатку до Вимог міститься примітка, згідно якої підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, якщо об'єкт торгівлі працює цілодобово, то фіскальні звітні чеки повинні роздруковуватися щодоби, тобто не пізніше ніж через 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту.

Як встановлено судом, відповідно до наказу позивача №26 від 02 квітня 2007 року (т.2, а.с.30) в ресторані позивача встановлено режим роботи з 09.00 до повного обслуговування відвідувачів, тобто робоча зміна продовжується і після 24 годин (наказом № 1/0 від 05.01.2009р. встановлений режим роботи з 9:00 до 01:00 - т.1 а.с. 248). Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні відомості про час початку робочих змін в зазначені дати, а також відсутні відомості про час першої розрахункової операції за кожний з днів, коли не було роздруковано звіт РРО. В зазначеній частині акт перевірки податкового органу не містить необхідних доказів щодо допущеного порушення.

Разом з тим всі вказані звіти РРО окрім звіту від 05.10.2009 р. роздруковані до 09 години ранку, а дані щодо проведення першої операції через РРО 04.10.2009 р. до 09:26 взагалі відсутні. Тобто позивачем, як свідчать матеріали справи дотримано вимог щодо розрукування звіту не пізніше 24 години від дати першої розрахункової операції через РРО.

Таким чином, суд вважає, що позивач, виконавши Z-звіти за після 24 години не допустив порушень щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків. Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем було неправомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо незабезпечення щоденного роздрукування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а саме, - Z-звітів за 108.08.2009 р, 04.10.2009 р, 17.11.2009 р., 19.1.2009 р., 02.06.2010 р. більше ніж 24 години з початку зміни. Доказів зворотного в порядку ст..70, 71, 72 КАС України відповідачем не надано та про наявність таких доказів суду не повідомлено.

Таким чином, фінансові санкції в загальній сумі 1700,00 грн. застосовані неправомірно та необґрунтовано.

Стосовно застосування фінансових санкцій в розмірі 7735,55*5=38677,50 грн. за не проведення через РРО розрахункових операцій щодо сплати сум по платіжному терміналу банку суд зазначає наступне:

Як було зазначено вище відповідно до п.1 ст.17 Закону про РРО до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій. Як свідчить текст акту перевірки та прийняті рішення відповідач наполягає на тому, що позивач був зобов'язаний провести через РРО операції з надання послуг ресторану, що оплачувались покупцями за допомогою платіжних карток.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.2 Закону про РРО розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-III. Відповідно до п. 1.27. та 1.32. ст.1 вказаного Закону встановлено, що платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором; розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Пунктом 1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 р. №137 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 р. за №543/10823), що було чинним на дати проведення оплати, що зазначені в акті перевірки, документ за операцією із застосуванням платіжної картки - документ, що підтверджує виконання операції з використанням платіжної картки, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки; сліп - паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки й містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки.

Суд зазначає, що відповідні розрахунки були проведені позивачем з роздрукуванням вказаного документу щодо кожної операції: копії наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.232-239). При цьому вказані документи містять як суму розрахунку, так і номер чеку, звірку підсумків, звіт, а також містяться в контрольних стрічках. Суд також зазначає, що оформлення отриманих грошових коштів проводилось позивачем за допомогою прибуткових касових ордерів, в яких зазначено про платника, вид отриманих послуг, підстава - оплата карткою за послуги ресторану, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що мало місце порушення прав клієнтів позивача (отриманий документи, що підтверджує надання послуги - т.1, а.с.240-246), а також зазначені суми були проведені в бухгалтерському обліку позивача (звіт - т.1, а.с.247).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що отримана позивачем виручка в повному обсязі надходила на рахунки позивача та відображалася в його податковому обліку, що свідчить про відсутність фактів приховування доходів (прибутку) від оподаткування та обліку, контроль за яким здійснюється державою в особі уповноважених органів.

Як було встановлено судом на підставі дослідження матеріалів справи та пояснень наданих сторонами у ході розгляду справи, з боку позивача було вчинено дії направлені на оформлення розрахунків у касі за ці операції прибутковими касовими ордерами, відображення операцій в касовій книзі, внесення отриманих готівкових коштів на поточний рахунок в установі банку видатковим касовим ордером.

Вказане свідчить про те, що з боку представництва не вчинено дій направлених на заниження отриманого прибутку (доходу), що в свою чергу, свідчить про відсутність завдання Державі шкоді у вигляді заниження об'єкту оподаткування.

Таким чином, в розумінні терміну оприбуткування, яке викладено у п.1.2. Положення про ведення касових операцій, позивачем були оприбутковані готівкові кошти, що надійшли до каси за період, який перевірявся.

Отже, з урахуванням мети, на яку виданий Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та враховуючи зміст зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій має бути застосована у разі вчинення позивачем дій з неоприбуткування готівки у касі, тобто за не проведення готівкових коштів через касу, що може потягнути за собою, у тому числі, невиконання зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Згідно до положень п.8 ч.1 ст.2 КАС України, суд у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Вказаний критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь -яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд, вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення, виходячи з встановлених у ході розгляду справи фактичних даних, враховуючи положення п.8 ч. 3 ст.2 КАС України, приймаючи до уваги мету, на яку виданий Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" приходить до висновку, що рішення прийнято відповідачем непропорційно, оскільки з встановлених судом обставин фактичного проведення позивачем готівкових коштів через касу вбачається здійснення їх оприбуткування, а ненадання розрахункового документу не може бути підставою для висновків про неоприбуткування готівки, що потягне заниження прибутку (доходу) та, як наслідок ухилення від сплати податків.

Отже діями позивача не завдано шкоди Державі внаслідок невидачі пасажирам розрахункових документів, в зв'язку з чим рішення відповідача прийняте без дотримання розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване це рішення та інтересами позивача.

Таким чином рішення відповідача є таким, що прийнято без дотримання принципу пропорційності, що є підставою для його скасування.

Стосовно зазначеного в акті перевірки порушення позивачем порядку ведення КОРО (невідображення сум в відповідній графі) сад зазначає, що відповідач не застосовував до позивач штрафні санкції за порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, у зв'язку з чим суд не перевіряє та не оцінює висновки акту перевірки щодо наявності такого порушення. Позивачем такі вимоги також не заявлені.

Стосовно застосування фінансових санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в звіті РРО, в сумі 15,00грн. (в сумі 75,00грн.) та за не проведення через РРО розрахункової операції в сумі 15,00грн. при продажу цигаркового набору (в сумі 75,00грн.) суд зазначає, що наданими документами (зокрема, поясненнями бармену позивача) та поясненнями представників позивача підтверджено допущення позивачем вказаних порушень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій в загальній сумі 150,00грн. Згідно ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. У суду відсутні підстави вважати, що вказані вище обставини - допущення позивачем порушень - визнаються позивачем недобровільно; порушення позивачем вимог Закону про РРО в зазначеній частині підтверджені матеріалами справи. Таким чином, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2010 року №0003502303 від 30.07.2010 р. на суму 150,00грн.

Приймаючи до уваги, що позов задоволений частково, та враховуючи немайновий характер спору, суд, керуючись ст.94 КАС України вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

В судовому засіданні 30.06.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 30.06.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим №0003462303 від 30.07.2010 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» штрафних (фінансових) санкцій на суму 20070,00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» фінансових санкцій №0003512303 від 30.07.2010 р. на суму 1000,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати частково рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» штрафних (фінансових) санкцій №0003502303 від 30.07.2010 р. в частині застосування фінансових санкцій на суму 40957,75грн.

5. В іншої частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» судовий збір - 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.