Ухвала суду № 24075201, 26.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року справа №2а/0570/22620/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Старосуда М.І., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. у справі № 2а/0570/22620/2011 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області, Управління Державної казначейської служби у Старобешівському районі Донецької області про стягнення примусово сплаченого боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області, Управління Державної казначейської служби у Старобешівському районі Донецької області про стягнення примусово сплаченого боргу - задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (87200, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт серії ВЕ НОМЕР_2) безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 999.65 грн. згідно з квитанцією №14881.176.1 від 04.06.11р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (87200, АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1, паспорт серії ВЕ НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 94,10 грн.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області , не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції , прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що сплата пенсійного збору у даному випадку є протиправною, посилаючись на те. що відповідно де п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям зі за законом. Позивач наполягав на тому,^що обов'язок зі сплати збору на обов'язкові державне пенсійне страхування покладається саме на осіб лише у випадках відчуження, не при купівлі автомобіля. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позові вимоги у повному обсязі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що відповідно до договору купівлі-продажу №Д-0592 від 02.06.11р. укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автогалс» позивачем було придбано автомобіль марки «Тоуоtа Саmгу Соmfort 2,4L 5М/Т (R2) 202», вартістю 239,986 грн.

Квитанцією №14881.176.1 від 04.06.11р.позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок отримувача 31212224700356, МФО 834016 банк отримувача ГУДКУ у Донецькій області, отримувач УПФУ, код отримувача 34687368, призначення платежу «101;2282911693; №% в Пенс» у розмірі 5 999,65 грн.

Пунктом 7 статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року №9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з ч.2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 20.06.11р. за скаргою ОСОБА_4 на незаконну відмову начальника Управління ОСОБА_5, викладену в листі від 01.03.04р. №668/13 в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заявника (скаржника) в місті Запоріжжі за зазначеною ним адресою, зазначив, що підзаконний акт, що суперечить Закону України, який регулює правовідносини, не може бути застосований органом державної влади при здійснені відповідної дії.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зазначена суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, розглядається судом з урахуванням вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Так, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплачений позивачем збір у розмірі 5 999,65 грн. на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений згідно з квитанцією від 04.06.11р. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. у справі № 2а/0570/22620/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. у справі № 2а/0570/22620/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко