Рішення № 24062622, 07.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 5017/720/2012

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЛІФТ"

до відповідача Комунального підприємства "Міський житлово-комунальний центр"

про стягнення 94849,81грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №03-12/223 від 02.03.12р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Відкрите акціонерне товариство "ОДЕСЛІФТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Міський житлово-комунальний центр" про стягнення заборгованості у розмірі 195078,46грн. а саме: основного боргу у розмірі 116708,07грн., інфляційного збільшення у розмірі 475,93грн., 3%річних у розмірі 1259,70грн., пені у розмірі 766376грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.12р. порушено провадження у справі №5017/720/2012.

29.03.12р. позивач подав у судовому засіданні заяву(вх№9424/2012 від 29.03.12р.)про зміну позовних вимог та уточнення адреси сторони, згідно якої враховуючи часткову сплату відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 20000грн., просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 191451,99грн., а саме: основний борг у розмірі 96602,18грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 689,79грн., 3%річних у розмірі 1522,74грн., пеню у розмірі 92637,28грн. Крім того зазначає що у зв'язку з офіційною публікацією індексу інфляції за лютий 2012р., підписанням й поверненням відповідачем акту виконаних робіт до договору №211 від 01.07.11р. за січень 2012р. на суму 116602,18грн., оскільки при подачі позову сума акту не була узгоджена сторонами й рахувалась як 116708,07грн., провели перерахунок робіт виконаних в січні 2012р. на суму 116602,18грн.

17.04.12р. позивач подав у судовому засіданні заяву про зміну розміру позовних вимог(вх.№11390/2012 від 17.04.12р.), згідно якої враховуючи часткову сплату відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 70000грн., просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 121451,99грн., а саме: основний борг у розмірі 26602,18грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 689,79грн., 3%річних у розмірі 1522,74грн., пеню у розмірі 92637,28грн.

04.05.12р. позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог(вх.№13472/2012 від 04.05.12р.), згідно якої враховуючи повну оплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 26602,18грн., просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 94849,81грн., а саме: інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 689,79грн., 3%річних у розмірі 1522,74грн., пеню у розмірі 92637,28грн.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01.07.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "ОДЕСЛІФТ" (Виконавець) та Комунальним підприємством "Міський житлово-комунальний центр" (Замовник) було укладено договір №211 про надання послуг з повного технічного обслуговування ліфтів, згідно умов якого Замовник надав завдавання, а Виконавець прийняв на себе обов'язки надавати останньому за плату послуги з технічного обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації, що знаходяться на балансі Замовника, відповідно до додатку №3.

Згідно п. 2.1. договору, плата за надання послуг за цим договором встановлюється в розмірі 558011,76грн з ПДВ за шість місяців. Щомісячна оплата послуг складає 93001,96грн., у т.ч. ПДВ -20% 15500,33грн.

Відповідно до п. 5.3. договору, оплата за надані послуги здійснюється Замовником щомісячно, до 20 числа місяця наступного за місяцем в якому були надані послуги на підставі акту виконаних робіт.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний 25 числа кожного місяця надавати Замовнику акт виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний підписати та скріпити печаткою акт виконаних робіт до 10 числа наступного місяця та не пізніше наступного дня повернути Виконавцю, при цьому не повернутий чи неповернутий у строк акт виконаних робіт вважається підписаний обома сторонами(п.5.5. договору).

Однак в порушення умов п. 5.5. договору, відповідач своєчасно не підписав та не скріпив печаткою Акт виконаних робіт за січень 2012р. (тобто до 10.02.2012р.), а також не повернув своєчасно позивачу підписаний Акт виконаних робіт за січень 2012р. (тобто не пізніше 10.02.2012р.).

Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення п. 5.3 Замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов'язання від неоплаченої суми.

У відповідності до п.6.3. договору, у разі порушення умов договору Сторони несуть відповідальність передбачену діючим законодавством України та цим Договором.

Згідно п. 7.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.07.11р. по 31.12.11р., до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

01.08.11р. між сторонами підписана додаткова угода №1, згідно якої змінений розділ 11 договору.

31.12.11р. між сторонами підписана додаткова угода №2, згідно якої змінений п.7.1. договору, та викладено його у наступній редакції:" Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.07.11р. по 31.012.12р., далі по тексту".

Акт виконаних робіт до договору №211 від 01.07.11р. за січень 2012р. між сторонами було підписано, й узгоджено суму виконаних робіт за січень 2012р. у розмірі 116602,18грн.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором Відкрите акціонерне товариство "ОДЕСЛІФТ" надав суду копії: актів виконаних робіт за період з липня 2011р. по січень 2012р., платіжних доручень та підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2011р., неоплаченими залишились роботи виконані в січні 2012р. в сумі 116602,18грн.

Однак відповідно до платіжних доручень №1036 від 20.03.12р. на суму 20000грн., №1063 від 29.03.12р. на суму 20000грн., №1097 від 06.04.12р. на суму 20000грн., №1135 від 12.04.12р. на суму 20000грн., №1143 від 13.04.12р. на суму 10000грн., №1166 від 17.04.12р. на суму 26602,18грн. відповідач повністю оплатив суму основного боргу у розмірі 116602,18грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, Відкрите акціонерне товариство "ОДЕСЛІФТ" звернувся до суду з даним позовом та уточненнями до нього про стягнення з Комунального підприємства "Міський житлово-комунальний центр" заборгованості у розмірі 94849,81грн., а саме: інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 689,79грн., 3%річних у розмірі 1522,74грн., пені у розмірі 92637,28грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 6. ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність виконання позивачем послуг, обумовлених договором №211 від 01.07.2011р., а також наявність порушення відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Поряд з цим, під час розгляду справи відповідачем частково сплачено заявлену до стягнення суму заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №1036 від 20.03.12р. на суму 20000грн., №1063 від 29.03.12р. на суму 20000грн., №1097 від 06.04.12р. на суму 20000грн., №1135 від 12.04.12р. на суму 20000грн., №1143 від 13.04.12р. на суму 10000грн., №1166 від 17.04.12р. на суму 26602,18грн., якими повністю оплачено суму основного боргу у розмірі 116602,18грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1522,74грн., інфляційного збільшення у сумі 689,79грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом порушення Комунального підприємства "Міський житлово-комунальний центр" взятого на себе за договором обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1522,74грн., інфляційного збільшення в сумі 689,79грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Міський житлово-комунальний центр" пені в розмірі 92637,28грн., а саме: за період з 20.08.11р. по 25.08.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 93001,96грн. - на суму 2790,05грн.; за період з 20.09.11р. по 03.10.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116187,85грн. - на суму 8133,14грн.; за період з 04.10.11р. по 19.10.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 86187,85грн. - на суму 6895,02грн.; за період з 20.10.11р. по 26.10.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 117234,69грн. - на суму 4103,21грн.; за період з 27.10.11р. по 13.11.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 87234,69грн. - на суму 7851,12грн.; за період з 20.11.11р. по 23.11.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116876,30грн. - на суму 2337,52грн.; за період з 24.11.11р. по 12.12.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 86876,30грн. - на суму 8253,24грн.; за період з 20.12.11р. по 28.12.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 117476,17грн. - на суму 5286,42грн.; за період з 29.12.11р. по 17.01.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 107476,17грн. - на суму 10747,61грн.; за період з 20.01.12р. по 30.01.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116930,23грн. - на суму 6431,16грн.; за період з 31.01.12р. по 15.02.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 106930,23грн. - на суму 8554,41грн.; за період з 20.02.12р. по 19.03.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116602,18грн. - на суму 16907,29грн.; за період з 20.03.12р. по 28.03.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 96602,18грн. - на суму 4347,09грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені обмежується спеціальним Законом України та Господарським кодексом України, а в договорі сторони встановили пеню в розмірах 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов'язання, яка більше ніж та, що передбачена Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України, то суд вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 7761,77грн., а саме: за період з 20.08.11р. по 25.08.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 93001,96грн. - на суму 236,96грн.; за період з 20.09.11р. по 03.10.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116187,85грн. - на суму 690,76грн.; за період з 04.10.11р. по 19.10.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 86187,85грн. - на суму 585,60грн.; за період з 20.10.11р. по 26.10.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 117234,69грн. - на суму 348,49грн.; за період з 27.10.11р. по 13.11.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 87234,69грн. - на суму 666,81грн.; за період з 20.11.11р. по 23.11.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116876,30грн. - на суму 198,53грн.; за період з 24.11.11р. по 12.12.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 86876,30грн. - на суму 700,96грн.; за період з 20.12.11р. по 28.12.11р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 117476,17грн. - на суму 399,10грн.; за період з 29.12.11р. по 17.01.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 107476,17грн. - на суму 865,05грн.; за період з 20.01.12р. по 30.01.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116930,23грн. - на суму 544,72грн.; за період з 31.01.12р. по 15.02.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 106930,23грн. - на суму 724,55грн.; за період з 20.02.12р. по 19.03.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 116602,18грн. - на суму 1432,04грн.; за період з 20.03.12р. по 28.03.12р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 96602,18грн. - на суму 368,20грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЛІФТ" до Комунального підприємства "Міський житлово-комунальний центр" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення у розмірі 689,79грн., 3%річних у розмірі 1522,74грн., пені у розмірі 7761,77грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2533,64грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міський житлово-комунальний центр" (65481, Одеська обл., м.Южне, пр-т. Леніна, б.17, кв.74, код ЄДРПОУ 37672841) на користь Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЛІФТ" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, б. 34, код ЄДРПОУ 03336031) інфляційне збільшення у розмірі 689(шістсот вісімдесят дев'ять)грн.79коп., 3%річних у розмірі 1522(одну тисячу п'ятсот двадцять дві)грн.74коп., пеню у розмірі 7761(сім тисяч сімсот шістдесят одну)грн.77коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2533(дві тисячі п'ятсот тридцять три)грн.64коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.05.2012р.

Суддя Гут С.Ф.