Рішення № 24062427, 03.05.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року справа № 5020-196/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора

(вул. Балаклавська, 8, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі

(вул. Хрустальова, 83, м. Севастополь, 99040)

до Дочірнього підприємства "Севастопольський Упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

(вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029)

про стягнення збитків, заподіяних внаслідок протиправного засмічення земель, в розмірі 16704,38 грн.,

за участю представників:

прокурора -Почка А.А., посвідчення №17 від 02.02.2012;

позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.04.2012;

відповідача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.10.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі з позовом до Дочірнього підприємства "Севастопольський Упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відшкодування шкоди, заподіяної державі в наслідок протиправного засмічення земель у розмірі 39161,25 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 40, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 17, 33, Закону України «Про відходи», статтю 46 Закону України «Про охорону земель», обґрунтовані здійсненням відповідачем зберігання небезпечних відходів, що призвело до засмічення земель, внаслідок чого державі завдано шкоду у розмірі 39161,25 гривень. Розмір шкоди, завданої засміченням земельної ділянки, розраховувався позивачем на підставі «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 04.04.2007 №149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.04.2007 №422/13689.

Ухвалою від 22.02.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов, вважає, що Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі невірно здійснений розрахунок суми збитків (арк. с. 82-84).

Строк розгляду справи був продовжений відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В ході судового розгляду Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі виконаний перерахунок розміру шкоди, заподіяної понаднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до якого її розмір дорівнює 16704,38 грн.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача шкоду, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природного законодавства у сумі 16704,38 грн.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача (прокурора), суд задовольнив заявлене клопотання прокурора про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач проти зменшених позовних вимог не заперечував.

Прокурору, представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 19.12.2006 №548, - Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі -Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі -Держекоінспекція).

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Повноваження Інспекції поширюються на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території, віднесеної до зони діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та Державної екологічної інспекції Азовського моря.

Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

Основними завданнями Інспекції є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території;

- здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

З 20.12.2010 по 30.12.2010 Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі проведена планова перевірка дотримання Дочірнім підприємством "Севастопольський Упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складений відповідний акт (арк. с. 15-20).

У ході зазначеної перевірки встановлено, що відповідач здійснює зберігання небезпечних відходів, а саме: опилки змащені, батареї акумуляторні, які відпрацювали більш ніж 6 місяців на власній території за відсутністю ліцензії на поводження зі шкідливими відходами, на території ремонтно -механічного цеху у контейнері, який призначений для збору та тимчасового зберігання твердих побутових відходів, на момент перевірки виявлено змішування твердих побутових відходів з промасленим дрантям, ПЕТ -тарою, поліетиленом, битим склом.

Крім того, на території Дочірнім підприємством "Севастопольський Упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за адресою: м. Інкерман, Сімферопольське шосе, 40 в районі котельної виявлене несанкціоноване розміщення відходів, а саме тверді побутові відходи, ПЕТ -тара, поліетилен, будівельні відходи площею 14,75 кв.м. (2,95м*5,00 м), товщина слою відходів 0,5 м. Загальний об'єм відходів складає 7,375 куб. м.

Зазначені види відходів розміщуються на ґрунті без відповідних дозволів, що призвело до засмічення земель.

Отже, Дочірнім підприємством "Севастопольський Упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в порушення вимог статей 40, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтей 17, 33, Закону України «Про відходи», статі 46 Закону України «Про охорону земель», здійснювало зберігання та розміщення небезпечних відходів на ґрунті, що призвело до засмічення земель.

При цьому, постановою Державної екологічної інспекції в місті Севастополі ведучий інженер з охорони праці Дочірнього підприємства "Севастопольський Упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_3 визнана винною у вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 52, 82, 82-4, частиною першою статті 78, частиною другою статті 79 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. на користь держави (арк.с. 23).

Визначена сума штрафу сплачена ОСОБА_3, про що свідчить відповідна квитанція № К110/К/59 від 20.01.2011, прикладена до матеріалів справи (арк.с. 22).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає зменшені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про відходи" відходи є об'єктом права власності, суб'єктами права власності на які є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Згідно зі статтею 46 Закону України «Про охорону земель»підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведенні місця чи об'єкти це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Статтею 33 "Про відходи" визначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах природоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини, захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом "з" частини першої статті 17, пунктом "а" частини першої статті 42 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За правилами цивільного права не тільки відсутність вини, але і протиправності діяння, доводиться правопорушником.

Згідно зі статтею 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до положень статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази відсутності вини та протиправності в його поведінці, шкода, завдана державі, на день прийняття рішення ним не відшкодована.

За таких обставин, суд вбачає у діях відповідача винну протиправну поведінку, яка потягнула спричинення державі шкоди, тобто, наявні всі ознаки правопорушення.

З урахуванням викладеного, відповідач має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним зазначеного правопорушення.

Розрахунок розміру відшкодування шкоди, яка заподіяна державі через порушення природоохоронного законодавства здійсненний відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 04.04.2007 №149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.04.2007 №422/13689.

Вивчивши наданий позивачем розрахунок суми шкоди, зроблений відповідно до вимог Методики, суд вважає його вірним (арк. с. 104).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Севастопольський Упрдор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»шкоди, заподіяної державі в наслідок протиправного засмічення земель у сумі 16704,38 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету міста Севастополя відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Севастопольський Упрдор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029, р/р 26004301336315 в «Промінвестбанк», МФО 324515, код ЄДРПОУ 05422674) до Державного бюджету Гагарінського району м. Севастополя (р/р 33111331700006, код ЄДРПОУ 24035612, ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 24062100) шкоду, заподіяну державі внаслідок протиправного засмічення земель в розмірі 16704,38 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Севастопольський Упрдор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029, р/р 26004301336315 в «Промінвестбанк», МФО 324515, код ЄДРПОУ 05422674) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено -08.05.2012

СуддяпідписО.О. Єфременко