Рішення № 24062375, 11.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2012 р.Справа № 5017/829/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ДІСНА";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВІЛОН";

про стягнення 156608,49 грн.;

Суддя Власова С.Г.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 14.03.2012 р. за вх.№1181/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ДІСНА" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВІЛОН" 156608,49 грн. у тому числі 136504,43грн. боргу, 5346,40грн. пені, 9434,43грн. збитків від інфляції, 5323,23грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи позивач 20.04.2012р. звернувся до суду з уточненнями позовних вимог вх.суду№12108.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судові засідання від 04.04.2012 р., 11.05.2012 р. не з'явився, представників не направив, тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

01.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ДІСНА" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАВІЛОН" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №В-50325 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити товар в терміни, обумовленими договором, згідно замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору (Додаток №3), а покупець -прийняти та оплатити товар на умовах Додатку №4 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Позивач стверджує, що поставив Відповідачу товар на загальну суму 136504,43грн.

Позивач наполягає на тому, що Відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару.

За неналежне виконання Відповідачем умов договору, позивач на підставі п.8.9. договору нарахував останньому пеню в сумі 5346,40грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України Позивач нарахував Відповідачу 9434,43грн. витрат від інфляції та 5323,23грн. 3% річних.

З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з Відповідача 156608,49 грн. у тому числі 136504,43грн. боргу, 5346,40грн. пені, 9434,43грн. збитків від інфляції, 5323,23грн. 3% річних.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1. Договору поставки №В-50325, укладеного 01.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ДІСНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАВІЛОН" позивач зобов'язався поставити товар в терміни, обумовленими договором, згідно замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору (Додаток №3), а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах Додатку №4 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Асортимент та ціна товару узгоджується в специфікаціях до договору, яка затверджується сторонами у встановленій формі (Додаток №1 „Специфікація") і яка є невід'ємною частиною договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.7.2.,7.6. договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у строк, встановлений сторонами у п.6 додатку №4 „Додаткові умови". Днем здійснення платежу вважається день, коли сума списується з розрахункового рахунку покупця.

На виконання умов укладеного сторонами договору, Позивач у період з 21.06.2010р. по 30.09.2010р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 136504,43грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з наявних матеріалів справи Відповідач в порушення умов договору своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 136504,43грн., яка підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.03.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1. ст.175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки Позивач на підставі п.8.9. Договору, нарахував Відповідачу пеню в сумі 5346,40грн. та надав її розрахунок, який на думку суду є вірним.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував Відповідачу витрати від інфляції у розмірі 9434,43грн. та 3% річних у розмірі 5323,23грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, про свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, направлені за адресою Відповідача в судові засідання від 04.04.2012 р., 11.05.2012 р. не з'явився, представників не направив, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами і наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВІЛОН" (65000, м. Одеса, вул. Буніна, 10, код ЄДРПОУ 32010905, р/р 26005318017801 в ФАБ „Південний", МФО 306458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ДІСНА" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 31566495, р/р 26008337391001 у РЦ ПАТ КБ „Приватбанк", м. Київ, МФО 320649) 136504/сто тридцять шість тисяч п'ятсот чотири/грн. 43коп. боргу, 5346/п'ять тисяч триста сорок шість/грн. 40коп. пені, 9434/девять тисяч чотириста тридцять чотири/грн. 43коп. витрат від інфляції, 5323/п'ять тисяч триста двадцять три/грн. 23коп. 3% річних та 3132/три тисячі сто тридцять дві/грн. 17коп. судового збору.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 14.05.2012 р.

Суддя Власова С.Г.