Ухвала суду № 24061841, 16.05.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16.05.12 Справа № 5009/1808/12

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

За позовом: РОКВЕЙ ГРУП КОРПОРЕЙШН (ROCKWAY GROUP CORPORATION) (Аранго-Оріллак Білдінг, вул. Іст, 54, 2 поверх, республіка Панама)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаш" (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57, ідентифікаційний код 31802327)

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

РОКВЕЙ ГРУП КОРПОРЕЙШН (ROCKWAY GROUP CORPORATION) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ТОВ "Продмаш" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Продмаш", оформленого протоколом № 6 від 16.04.2008р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 15.05.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно із п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору.

Так, судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру -2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 13 Закону України від 22.12.2011р. № va315731-11 "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити:

зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).

Згідно приписам статті 55 ГПК України, ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Відповідно до пункту 5.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду N 02-5/401 від 19.10.98, N 02-1/312 від 29.06.99, N 02-5/618 від 06.11.2000, Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002, Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004, N 04-5/3248 від 10.12.2004, N 04-5/26 від 01.02.2005, N 04-5/103 від 31.05.2007) платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

Це ж стосується і платіжних документів щодо сплати судового збору.

Позивачем до позовної заяви від 20.04.2012р. додано ніким не завірену фотокопію квитанції № 36-403К від 19.04.2012р. про сплату судового збору в сумі 1 073,00 грн.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом N v9126837-11 від 19.05.2011) встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Позивачем до позовної заяви на підтвердження направлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів надано опис вкладення від 20.04.2012р. та фіскальний чек без дати та номеру.

Але, наданий позивачем опис вкладення безумовно свідчить про те, що відповідачу надіслано не всі додані до позовної заяви документи.

Так, в графі "найменування предметів" вказаного опису вкладення зазначено:

"1. Позовна заява від 20.04.2012р. 6 л.

2. Копія довіреності від 25.01.2012р. 6 л.

3. Копія витягу з торгового реєстру 1 л.

4. Копія протоколу № 6 від 16.04.2008р. 1 л.

5. Копія статуту ТОВ "Продмаш" 12 л.

6. Копія свідоцтва про держ. реєстрацію 1л.

7. Копія свідоцтва про право власності на майно від 22.03.2007р. 1л.

8. Копія витягу з реєстру на нерухоме майно 1 л.

Всього 31 аркуш, 1,0 грн."

В той же час, у позовній заяві, що надіслана на адресу господарського суду, додано додатки, а саме: копія довіреності від 25.01.2012р.; копія витягу з торгового реєстру; копія протоколу № 6 від 16.04.2008р.; копія статуту ТОВ "Продмаш" (на 13 арк.); копія свідоцтва про держ. Реєстрацію; копія довідки з єдиного державного реєстру; копія свідоцтва про право власності на майно від 22.03.2007р.; копія витягу з реєстру на нерухоме майно; поштова квитанція з описом вкладення про відправку копії позову; квитанція про сплату судового збору.

Крім того, останні два пункти переліку додатків, дописано рукописним текстом.

Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06.07.1995р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

Отже з огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 56 ГПК України належним доказом надіслання позивачем відповідачу у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення разом з розрахунковим документом.

У наданому позивачем фрагменті фіскального чеку відсутнє зазначення номеру та дати виготовлення даного документа (надання послуги), що унеможливлює встановлення судом факту надання поштовим відділенням позивачу послуг по направленню відповідачу саме копії позовної заяви від 20.04.2012р. Крім того, даний фіскальний чек в графі "кому" містить запис "ООО ПРАМАШ", а відповідачем по справі є ТОВ "Продмаш".

Таким чином, позивачем не надіслано на адресу відповідача всі додані до неї документи, що є порушенням приписів ст. 56 ГПК України.

Причому суд звертає увагу позивача на те, що застереження з приводу можливості не надсилання на адресу сторони документів, які у сторони є, в новій редакції ст. 56 ГПК України відсутнє.

Господарський суд звертає увагу позивача на те, що при поверненню йому аналогічної позовної заяви (ухвала від 25.04.2012р. № 5009/1533/12, суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) судом було зазначено позивачу про такі ж недоліки позовної заяви.

За приписами ч. 3 ст. 63 ГПК України, повторне звернення з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку можливе лише за умови усунення допущеного порушення.

Проте, позивач не усунув допущені порушення і при новому зверненні до суду припустився таких же недоліків.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

На підставі викладеного позовна заява позивача підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, п. 3 ч. 2 ст. 54, п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 40 аркушах без розгляду (в тому числі копію квитанції № 36-403К від 19.04.2012р. в сумі 1 073,00 грн. про сплату судового збору).

Суддя Соловйов В.М.