Рішення № 24061623, 18.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.12р. Справа № 20/5005/2936/2012За позовом Прокурора Дніпровського району м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради , в особі Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради" Дніпродзержинськтепломережа" м. Дніпродзержинськ

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 м. Дніпродзержинськ

про стягнення 36 026грн.28коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від прокурора : старший прокурор відділу Демеш О.О. , посвідчення №62 від 21.02.12р.

від позивача: ОСОБА_5, довіреність № 00.01.0067 від 09.08.11р.

від відповідача: ОСОБА_3 паспорт серії НОМЕР_2 від 14.12.1995р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпровського району м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради" Дніпродзержинськтепломережа" та просить стягнути з

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 33 464,10грн . за отримані послуги з теплопостачання за договором №1085 від 01.10.2009р.та 2562,18грн. пені.

Відповідач письмовий відзив не надав, наявність заборгованості не заперечив , просив розстрочити виконання рішення суду.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.04.2012р. до 17.05.2012р. згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.05.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2009 року між позивачем Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа" (постачальник) та відповідачем Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (споживач) був укладений договір № 1085 л на відпуск теплової енергії, предметом якого є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання (п. 1.1. договору).

Відповідно п. 2.2. п. 2. договору постачальник проводить відпуск теплової енергії відповідачу згідно з діючими ДБН по об'єктам згідно адреси: АДРЕСА_1, загальною опалювальною площею 283,4 кв.м.. Облік відпущеної теплової енергії проводився за приладами обліку відповідно до п. 2.3. договору.

Згідно п. п. 5.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається , проводяться відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №229 від 13.05.2009р. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступним за розрахунковим місяця. Даним пунктом також було передбачено обов'язковою умовою, що споживач протягом розрахункового періоду повинен сплачувати постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно п. 5.2. договору всі розрахунки проводяться на підставі платіжних вимог та двосторонніх актів про постачання теплової енергії, що надає постачальник споживачу.

На виконання умов договору постачальником було відпущено споживачеві теплову енергію, що підтверджується актами про постачання теплової енергії та платіжними вимогами, однак споживач свої зобов'язання за договором за період з 30.11.2009р. по 31.01.2012р. виконував частково , у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 33464,10грн.

На час розгляду справи відповідач доказів оплати боргу не надав, позовні вимоги не заперечив.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2562,18 грн. за період прострочення з 09.08.11р. по 20.02.12р. , але за розрахунком суду пеня підлягає стягненню у сумі 13,30грн.

за період з 20.01.2012р. по 20.02.20112р., оскільки постачання теплової енергії в серпні 2011року не відбувалось, а позивач в суму боргу 31952,26грн. включив весь борг який виник з 30.11.2009р. по 09.08.11р., що є безпідставним.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю у сумі 33464,10 грн. основного боргу, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі - 13,30 грн.

В решті позову відмовити.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суду , суд вважає , що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови .

Згідно п. 2 Роз'яснення ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд не вбачає виключних підстав для розстрочення рішення суду.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м.Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168, код ЄДРПОУ 03342573) - 33464( тридцять три тисячі чотири шістдесят чотири) грн. 10коп. основного боргу, 13 (тринадцять ) грн. 30 коп. пені.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, р/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) - 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко Повне рішення складено

18.05.2012р.