Постанова № 24060909, 16.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 5021/2233/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівІванової Л.Б. Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення від та на постанову відгосподарського суду Сумської області 07.11.2011 Харківського апеляційного господарського суду 10.01.2012у справі господарського суду№ 5021/2233/2011 Сумської областіза позовомКонотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 3 794, 38 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - прокуратури повідомлений, але не з'явився; Рудак О.В.;

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 15.05.2012 № 03.07-05/342 розгляд справи № 5021/2233/2011 господарського суду Сумської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. - головуючий суддя, судді Іванова Л.Б., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

16.09.2011 Конотопський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 3 794, 38 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.11.2011 у справі № 5021/2233/2011 (суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., судді Пелипенко Н.М., Терещенко О.І.), позов задоволено. За рішенням стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" заборгованість по орендній платі у розмірі 3 794, 38 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.11.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 у справі № 5021/2233/2011, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 визначеної позивачем заборгованості по орендній платі за договором оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 та 6 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій (так само і в касаційній скарзі), відповідач просив застосувати положення частини 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що з 01.06.2010 він позбавлений можливості користуватись предметом оренди (державне нерухоме майно-частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі, що перебуває на балансі станції Конотоп ДТГО "Південно-Західна залізниця"), оскільки навколо вказаного майна встановлено огорожу відповідно до плану реконструкції вокзального комплексу; вказана обставина виключає можливість відповідача, як орендаря за договором, використовувати майно за призначенням, на підтвердження чого відповідачем надано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звертав увагу судів на те, що постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі № 9/100-10 встановлено, що майно фактично вибуло із володіння орендаря.

Однак, задовольняючи позов Конотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", ані місцевим, ані апеляційним господарським судом не було надано будь-якої оцінки наданим відповідачем доказам та доводам відповідача щодо необхідності застосування до правовідносин сторін положень частини 6 ст. 762 ЦК України, а відтак суди попередніх інстанцій прийшли до передчасного висновку про порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати на погоджених сторонами умовах.

Наведене слід вважати неправильним застосуванням приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того, у зв'язку з викладеним у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку й про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити й перевірити належними доказами зазначені в цій постанові обставини, дати доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.11.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 у справі № 5021/2233/2011.

Справу № 5021/2233/2011 направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.Б. ІВАНОВА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ