Постанова № 24060889, 17.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 5004/1015/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВовка І.В.,суддіКондратової І.Д.,суддіХарченко В.М.за участю представників сторін від позивачане з'явився;від відповідачане з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Українська казеїнова компанія"на рішення Господарського суду Волинської області від 25.01.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р.у справі№ 5004/1015/11 Господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Українська казеїнова компанія"простягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 8 685 165, 22 грн.

Розпорядженням в.о. секретаря четвертої судової палати Львова Б.Ю. № 03.10-05/152 від 16.05.2012 р. у зв'язку з службовим відрядженням судді Могила С.К. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 5004/1015/11 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Вовк І.В., судді: Кондратова І.Д., Харченко В.М.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) "Кредобанк" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Українська казеїнова компанія" (надалі -ТОВ "ПзІІ "УкрКазКо") про стягнення заборгованості за кредитним договором № № 214-05 від 10.08.2005 р. в сумі 8 685 165, 22 грн. (в тому числі 6441197,12 грн. -заборгованість зі сплати суми кредиту, 2243668,10 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 300,00 грн. -комісії).

У зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні, ухвалою від 17.01.2012 р. господарський суд, у відповідності до ст. 25 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України, залучив до участі у справі правонаступника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (надалі -ТОВ "ФК "Приватні інвестиції").

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення суми кредиту і процентів за користування коштами.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву не надав, в зв'язку з чим справу у відповідності до положень ст. 75 ГПК України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.01.2012р. у справі № 5004/1015/11 (суддя Черняк Л.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "ПзІІ "УкрКазКо" на користь ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" 8685165,22 грн., із них: 6441197,13 грн. -сума основного боргу по кредиту, 2243668,10 грн. -заборгованості по відсотках, 300,00 грн. -комісія; 25500,00 грн. витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення комісії в сумі 300,00 грн., звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, посилаючись на те, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права щодо всебічного та повного розгляду всіх обставин справи та не враховано, що за договором факторингу банк відступив факторові своє право грошової вимоги до боржника лише в сумі кредиту за кредитним договором в розмірі 1885000 Євро, а відповідно останній не має право вимагати стягнення комісії.

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, апеляційний господарський суд прийняв постанову від 14.03.2012 р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Саврій В.А., судді Дужич С.П., судді Бучинська Г.Б.), якою апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 25.01.2012 р. у справі № 5004/1015/11 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, погодився з його висновками щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 8685165,22 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою в частині стягнення комісії в сумі 300,00 грн., ТОВ "ПзІІ "УкрКазКо" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 25.01.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р. в частині стягнення комісії в сумі 300,00 грн. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та зазначає, що матеріали справи не місять доказів того, що процесуальне правонаступництво відбулось, а ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" має право вимагати погашення кредитної заборгованості за кредитним договором. При цьому, відповідач наголошує, що акт приймання-передачі портфеля заборгованості не є належним доказом відступлення грошової вимоги до боржника, оскільки підписаний в односторонньому порядку лише ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення комісії в сумі 300,00 грн.) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.08.2005 р. між АТ "Кредит банк (Україна)" (правонаступником якого за статутом є ПАТ "Кредобанк") та ТОВ " УкрКазКо" (надалі -позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 214-05 (надалі - кредитний договір), згідно з яким банк надав позичальнику інвестиційний кредит в сумі 1885000 Євро на строк до 09.08.2009 р. зі сплатою за користування кредитними коштами 13,0% річних та комісії.

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №214-05 від 10.08.2005р. банк надавав позичальнику кредит, що підтверджується меморіальними ордерами за період з серпня 2005 р. по лютий 2006 р.

30 травня 2008 р. між сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 214-05 від 10.08.2005 р., за умовами якого з 01.06.2008 р. змінено процентну ставку за користування кредитними коштами на 13,5%; згідно повідомлення банку від 07.11.2008 р. відповідно до п. 4.1.3 кредитного договору процентна ставка збільшена до 15%.

Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 29.11.2011 р. між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" (надалі -новий кредитор) укладено договір факторингу, за умовами якого банк передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у додатку № 1.

Відповідно до п. 3.2 договору факторингу сторони зобов'язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок банку акт прийому - передачі портфеля заборгованостей згідно додатку № 2 до договору на підтвердження зазначеного приймання -передачі. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за портфелем заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання даного акту.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами договору факторингу у відповідності до п. 3.2 договору підписаний акт приймання - передачі портфеля заборгованості (витяг акту приймання -передачі долучений до матеріалів справи), який є підтвердженням переходу прав вимоги до ТОВ "ПзІІ "УкрКазко" за кредитним договором № 214-05 від 10.08.2005 р. (сума кредиту 1885000,00 Євро).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позичальником в порушення умов договору кредитування не були виконані зобов'язання зі сплати суми наданого банком кредиту, а також зобов'язання зі сплати на користь банку процентів річних за користування кредитним коштами, керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054, 1077 ЦК України, визнали позовні вимоги щодо стягнення з позичальника кредитної заборгованості (6441197,13 грн. -сума основного боргу по кредиту, 2243668,10 грн. -заборгованості по відсотках) обґрунтованими та такими, що підлягаю задоволенню.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6441197,13 грн. та 2243668,10 грн. -заборгованості по відсотках рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Крім суми основного боргу та заборгованості по відсотках, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення комісії в сумі 300,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.п. 2.2.13 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку комісії на рахунок № 29094270001675 в Рівненській філії АТ "Кредит Банк (Україна)": 100,00 грн. за розгляд кредитної заявки, нараховується та сплачується в день підписання договору; 2,00% від суми, зазначеної в п. 2.1.1, за видачу кредиту, сплачується рівними частинами протягом перших п'яти місяців кредитування по 7540,00 Євро, в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на момент підписання договору; 300,00 грн. за адміністрування кредитом, нараховується та сплачується щомісячно.

Судами обох інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт порушення виконання зобов'язання щодо сплати комісії за адміністрування кредитом в розмірі 300,00 грн.

Відповідач оспорює рішення судів в цій частині, посилаючись на відсутність у ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" право вимоги до позичальника на сплату комісії в розмірі 300,00 грн.

За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, визначений в статті 514 ЦК України. Так, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до розділу 1 договору факторингу сторони погодили, що "право вимоги" означає повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення прав вимоги за цим договором, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів, "портфель заборгованості" означає сукупність невиконаних (несплачених) позичальниками грошових зобов'язань перед банком, нарахованих відповідно до умов кредитних договорів і ще не сплачених на день підписання, зокрема, пов'язаних із сумою основного боргу по кредиту, процентами, комісіями, штрафними санкціями, тощо.

Отже, за умовами договору факторингу до нового кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в повному обсязі, в тому числі право на комісії.

Доводи касаційної скарги про те, що витяг акту приймання - передачі портфеля заборгованості не є належним доказом передачі права вимоги, оскільки підписаний в односторонньому порядку, судом касаційної інстанції не приймається до уваги, оскільки у відповідності до частин 2, 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Враховуючи те, що позивач відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України подав засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" витяг акту приймання - передачі портфеля заборгованості, а відповідач не обґрунтував, чому обставини справи мають бути засвідчені тільки оригіналом поданого акту, не заявляв в суді першої та апеляційної інстанцій клопотання у відповідності до ст. 38 ГПК України про витребування оригіналу акту приймання - передачі портфеля заборгованості та не висував жодні заперечення щодо поданого позивачем витягу акту на підтвердження права вимоги, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали витяг акту приймання - передачі портфеля заборгованості як належний доказ у справі.

У відповідності до частини 1 статті 25 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт заміни кредитора в спірному зобов'язанні, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норму статті 25 ГПК України та здійснив заміну первісного позивача -ПАТ "Кредобанк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", а тому доводи касаційної скарги з цього приводу відхиляють як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та протирічать встановленим судом обставинам.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції вважає, що суди дали належну оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, в тому числі щодо стягнення комісії в розмірі 300,00 грн., а тому оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Українська казеїнова компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 25.01.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. у справі № 5004/1015/11-без змін.

Головуючий суддя Вовк І.В.Суддя Кондратова І.Д.СуддяХарченко В.М.