Постанова № 24060519, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року 10:50 № 2а-4256/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Іщук І.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва до Державного науково-виробничого підприємства «Захід» про стягнення заборгованості у розмірі 5 197, 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 29.03.2012 відкрито скорочене провадження у справі та надано Відповідачу строк для подання заперечень або заяви про визнання позову 16.04.2012 .

Відповідач у встановлений судом строк до 16.04.2012 відзиву на позовні вимоги до суду не надав.

У звязку з неподанням Відповідачем відзиву на позов, справа вирішується у порядку та за правилами, передбаченими ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 5197,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник Позивача зазначив, що у Відповідача існує заборгованість за січень та лютий 2012 по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 5 197,48 грн., яка призначається відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Зазначена заборгованість виникла в з підстав порушення Відповідачем вимог ст. 24 зазначеного Закону, та на час подання адміністративного позову не погашена.

З огляду на зазначене, Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03р. №1058 (надалі Закон України №1058), страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Абзацом 6 ч.2 ст.17 Закону України №1058 передбачено, що страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 №1977 (надалі Закон України №1977) різниця між сумою пенсій, призначеної за цим Законом, та сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за рахунок коштів державного бюджету, а для інших підприємств і організацій за рахунок коштів цих підприємств та організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.04р. №372 «Про затвердження порядку фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної науковим, науково-педагогічним працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищий навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи»встановлено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансування 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно до повідомлень про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної відповідно до Закону України №1977, у Відповідача обліковується 5 осіб, яким призначено пенсію згідно із зазначеним Законом. Однак, Відповідачем не перераховано різницю між сумою пенсій обчисленою відповідно до Закону України №1977 і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів.

Зокрема, заборгованість за січень 2012 року становить 2598,74 грн., за лютий 2012 становить 2598,74 грн, яка підтверджується надсиланим Відповідачу повідомлення про відшкодування фактичних витрат на виплату наукових пенсій призначених працівникам Відповідача, яке було ним отримано, але суми коштів зазначені у повідомленнях відповідачем не відшкодовувались.

За таких підстав, суд дійшов висновку про порушення Відповідачем вимог ст.24 Закону України №1977 та постанови Кабінету Міністрів України №372.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані Позивачем підтверджують обставини, на які Позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки у Позивача наявні докази існування боргу у Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 71, 158-163, 183-2, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду у Святошинському районі міста Києва до Державного науково виробничого підприємства «Захід» про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 5197,48 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Державного науково виробничого підприємства «Захід» (03142, м. Київ бул-р. Вернадского, 38, ідентифікаційний номер 14307819 заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 5197,48 грн. (пять тисяч сто девяносто сім грн. 48 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва за реквізитами: р/р 256053012612 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869431.

3. Допустити негайне виконання постанови.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Іщук І.О.