Постанова № 24060340, 27.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2012 року 15:55 № 2а-727/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТУРАМ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання дій протиправними, скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ТУРАМ»(надалі Товариство, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій відповідача стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої складено акт від 09.12.2011р. № 1592/23-3/37144113, скасування наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 07.12.2011р. № 2413 та визнання незаконними дій відповідача щодо визначення в спірному акті нікчемними правочинів (договорів), укладених з контрагентами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, вказував, що дії податкового органу щодо проведення документальної невиїзної перевірки суперечать чинному законодавству України та є неправомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ним були дотримані норми податкового законодавства України, а всі дії щодо вручення позивачу запиту про надання інформації та Наказу на проведення згаданої перевірки відповідачем були дотримані.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи в з наступного.

09.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «ТУРАМ»(ідентифікаційний код 37144113) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, що оформлена актом №1592/23-3/37144113 від 09.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «БК «ТУРАМ»частини 5 ст. 203, п. 1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України та вказано, що укладені з контрагентами позивача правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції та аналогічним вимогам ст. 20 та ст. 21 Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Так, статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як зазначено в акті, перевірку проведено на підставі п.79.1 п.79.2 ст.79, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Однією із підстав для проведення позапланової документальної невизної перевірки, відповідно до пп. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією із обставин, яка передує проведенню перевірки за наявності зазначених вище підстав, є письмовий запит податкової служби. Відсутність належного реагування, особи, якій він направлений, на протязі десяти робочих днів є підставою для проведення перевірки та винесення відповідного наказу.

В процесі судового розгляду даної справи, відповідач не надав до суду докази направлення запиту про надання інформації, на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність надсилання такого запиту Товариству.

Крім того, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі п. 75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, податковий орган повинен пересвідчитись в тому, що платник податків повідомлений про час та місце такої перевірки, доказами чого є розписка уповноваженого представника платника податків або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказ №2413 від 07.12.2011року був направлений поштою на юридичну адресу товариства, повідомлення про запрошення 08.12.2011р., а перевірку ДПІ у Печерському районі м. Києва розпочала 09.12.2011 року.

Таким чином, відповідач приступив до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не пересвідчившись про обізнаність платника податків про таку перевірку, так як по м. Києву рекомендована кореспонденція доставляється на протязі трьох днів, чим було порушено вимоги п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України.

Таким чином, враховуючи відсутність у ДПІ у Печерському районі м. Києва передбачених у ст.ст.78, 79 Податкового Кодексу України необхідних підстав і умов, з наявністю яких законодавець повязує проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд дійшов висновку, що дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по проведення згаданої перевірки є протиправними, а спірний наказ підлягає скасуванню.

Щодо висновків про нікчемність правочинів, укладених між Товариством та його контрагентами, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказаний висновок зроблений на підставі даних зазначених у інформаційних базах (АРМ «Податки», АРМ «Звіт», та «Система авторизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), декларацій з податку на додану вартість з додатками №5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, службової записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва №14942/26-06/51 від 16.11. 2011 року та висновку проведених експертних досліджень зразків підписів виконаних від імені службових осіб ТОВ «БК «ТУРАМ»в якому зазначено , що підписи на податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року імовірно виконані іншою особою.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок, а також податковим органом не витребувана та не досліджена первинна документація.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договіри сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Це означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти лише на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним та приймати рішення, і вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК ТУРАМ», оскільки проведення такої перевірки відбувалось без вчинення податковим органом всіх належних дій, передбачених Податковим кодексом України, які визначені в законі як обовязкові.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 07 грудня 2011 року № 2413.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, повязані із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТУРАМ», що оформлена актом від 09 грудня 2011 року № 1592/23-3/27144113.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо визнання та визначення в акті від 09 грудня 2011 року № 1592/23-3/27144113 документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТУРАМ» нікчемними правочинів (договорів), укладених ним з контрагентами.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 12 березня 2012 року