Постанова № 24060071, 23.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 р. № 2-а- 4448/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Бабаєв А.І.

при секретарі судового засідання Свіргун О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до приватного підприємства фірми "МРІЯ-94" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства фірми "МРІЯ-94", в якому просить суд стягнути з приватного підприємства фірми "МРІЯ-94" за рахунок його активів, розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 1 650 093 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова невиїзна перевірка ППФ "МРІЯ-94" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки було встановлене порушення відповідачем п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР) (діяв на час виникнення спірних правовідносин) та п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин). 15.11.2010 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено рішення №0002072302, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у розмірі 1 650 093 грн. (за основним платежем 1 100 062 грн., за штрафними санкціями 550 031 грн.). На теперішній час сума заборгованості складає 1 650 093 грн., яка відповідачем не сплачена.

Представник позивача у судове засідання не прибула, через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 17.04.2012 року неналежного позивача Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова було замінено належним позивачем - Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство фірма "МРІЯ-94" зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.07.1994 року (а.с. 5-6).

ППФ "МРІЯ-94" знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 09.08.1994 року за № 1087 (а.с. 15).

На підставі направлень № 837 від 13.09.2010 року, № 837 та № 929 від 12.10.2010 року, № 965 від 20.10.2010 року фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова була проведена перевірка ППФ "МРІЯ-94" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 9493/23/22650371 від 01.11.2010 року (далі - акт перевірки), яким встановлено такі порушення ППФ "МРІЯ-94":

- п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1 241 775 грн., в тому числі: за липень 2009 року - 199 452 грн., за серпень 2009 року - 217 986 грн., за вересень 2009 року - 146 984 грн., за жовтень 2009 року - 82 873 грн., за листопад 2009 року - 90 517 грн., за грудень 2009 року - 72 964 грн., за січень 2010 року - 134 812 грн., за лютий 2010 року - 133 644 грн., за березень 2010 року - 20 830 грн., за квітень 2010 року - 35 463 грн., за червень 2010 року - 106 250 грн.;

- п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого неутримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб у періоді з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 667,20 грн.

З актом перевірки директор ППФ "МРІЯ-94" ознайомився (а.с. 14-65). 01.11.2010 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було складено акт № 9493/1/23-22650371 про відмову від підписання акту перевірки ППФ "МРІЯ-94" № 9493/23/22650371 від 01.11.2010 року (а.с. 66).

На підставі акту перевірки 15.11.2010 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено рішення №0002072302, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у розмірі 1 650 093 грн. (за основним платежем 1 100 062 грн., за штрафними санкціями 550 031 грн.). (а.с. 69).

Приватним підприємством фірмою "МРІЯ-94" було оскаржене в судовому порядку рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0002072302 від 15.11.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у розмірі 1 650 093 грн. (а.с. 77).

Провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова до приватного підприємства фірми "МРІЯ-94" про стягнення заборгованості було зупинено до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 5255/11/2070 за позовом приватного підприємства фірми "МРІЯ-94" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування рішення (а.с. 86).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 року позов ППФ "МРІЯ-94" до ДПІ у Московському районі м. Харкова про скасування рішення №0002072302 від 15.11.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у розмірі 1 650 093 грн. було задоволено, рішення скасоване (а.с. 88-89).

Судом було встановлено, що незаконність винесення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0002072302 від 15.11.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у розмірі 1 650 093 грн. встановлена в судовому порядку.

Також, згідно з матеріалами справи між ППФ "МРІЯ-94" (в якості покупця), та ПП "Компанія Таурус" (в якості продавця) 17.07.2008 року був укладений договір купівлі-продажу № КТ0718-1п. За договором продавець зобовязується передати у власність покупця Товар, найменування, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти та сплатити кошти за Товар в порядку та на умовах цього договору. За специфікаціями Товар визначався як поліетилен різних видів (із вказанням виду та особливих властивостей). Суми податку на додану вартість сплачені відповідачем ПП "Компанія Таурус" в ціні придбаних товарів були включені відповідачем до відповідного податкового періоду.

Позивач не ставить під сумнів реальність укладання та виконання договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги ДПІ у Московському районі м. Харкова обґрунтовує застосуванням до правовідносин відповідача з ПП "Компанія Таурус" звичайних цін.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 334) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються. Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, застосування звичайної ціни товару та донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється виключно у випадках та порядку встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року.

ДПІ у Московському районі м. Харкова в позові не зазначила підстав для визначення та застосування рівня звичайних цін, встановлених зазначеними Законами України.

Також, позивачем не направлявся до відповідного уповноваженого державного органу запит щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації Товару (поліетилен різних видів) на внутрішньому ринку України. Позивачем за звичайну ціну самостійно визначено вартість Товару (поліетилен різних видів) по ВМД за якими ПП "Компанія Таурус" здійснювало розмитнення зазначеного товару. При цьому ціна придбання ППФ "МРІЯ-94" товару була вищою вартості розмитнення товару.

Також, суд зазначає, що відповідно п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Позивачем при проведенні перевірки ППФ "МРІЯ-94" не надавався обов'язковий запит щодо обґрунтування рівня договірних цін.

Також, згідно довідки про стан розрахунків ППФ "МРІЯ-94" не має заборгованості перед бюджетом.

Враховуючи вище зазначене суд вважає, що позивачем під час визначення рівня звичайних цін не дотримані вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до приватного підприємства фірми "МРІЯ-94" про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 27.04.2012 року.