Постанова № 24059705, 27.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1837/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Кураєвої В.Д.,

від відповідача - Свириденко Н.М., Кунц Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Державної казначейської служби у м. Алчевську Луганської області до Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області про скасування рішення від 06.02.2012 №114,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Управління Державної казначейської служби у м. Алчевську Луганської області (далі - УДКС у м. Алчевську, позивач) до Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області (далі - УПФУ у м. Алчевську, відповідач), в якому позивач просив:

- скасувати акт №293 про встановлення факту несвоєчасного подання звітності до Пенсійного фонду України від 01.02.2012;

- скасувати рішення №114 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності за грудень 2011 року від 06.02.2012.

Ухвалою суду від 27.04.2012 було закрито провадження в частині позовних вимог щодо скасування акту №293 про встановлення факту несвоєчасного подання звітності до Пенсійного фонду України від 01.02.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено відповідачем безпідставно оскільки звіт подано в строк встановлений п.3.1 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, про що мається відповідна розписка відповідача про одержання звіту за 12 місяць 2011 року від 20.01.2012 № 2227.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області позов не визнало, про що подало заперечення від 13 квітня 2012 року за № 4784/08-52, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (том 2, арк. справи 61-62). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності за грудень 2011 року, було прийнято у зв'язку з тим, що звіт наданий позивачем 20.01.2012 не відповідав вимогам до форми та порядку заповнення звітності, яки були змінені згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 25.10.2011 №32-3 про «Зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 N 22-2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за N 1014/183», тому електронний файл цього звіту не був завантажений до єдиної електронної бази, про що спеціалістам відповідача стало відомо 25.01.2012. 31 січня 2012 року позивач надав до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області звіт за грудень 2011 року без помилок, завантаження якого було виконано вдало. Після цього було складено акт від 01.02.2012 №293 про встановлення факту несвоєчасного подання звітності до Пенсійного фонду України та винесено рішення від 06.02.2012 №114 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності за грудень 2011 року, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того зазначив, що копія розписки, яку позивач додав до адміністративного позову відноситься до звіту іншого підприємства, а саме управління Державного казначейства України у м. Алчевську.

У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 13 квітня 2012 року за № 4784/08-52.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено що Управлінням Державної казначейської служби України у м. Алчевську Луганської області до Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області було подано «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України» за грудень 2011 року, від 20.01.2012 №б/н (а.с.41-47).

Згідно розписки про одержання звіту до Пенсійного фонду України за 12 місяць 2011 року, вказаний звіт був прийнятий відповідальною особою відповідача Кунц Т.В. 20.01.2012 та зареєстрований за № 2227 (а.с.7).

01 лютого 2012 року головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж Кунц Т.В. було складено акт № 293 про встановлення факту несвоєчасного подання звітності до Пенсійного фонду України, згідно якого: «страхувальник Управління Державної казначейської служби України у м. Алчевську Луганської області (код ЄДРПОУ - 37907097) несвоєчасно надав Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України» за грудень 2011 року, а саме 31 січня 2012 року, який мав бути наданий до 20 січня 2012 року, чим порушено п.4 ч.2 ст.6, ч.2 ст.20 Закону №2464-VI, п.3.1. р.ІІІ Порядку №22-2». Вказаний акт був підписаний начальником Управління Державної казначейської служби України у м. Алчевську Луганської області із запереченнями (а.с.6).

На підставі вказаного акту, 06 лютого 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області було винесено рішення № 114 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності за грудень 2011 року, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 170 грн. (а.с.5).

Вирішуючи питання щодо, правомірності прийняття рішення від 06.02.2012 №114, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн., суд зазначає наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі-Закон № 2464) набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 із змінами внесеними згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 25.10.2011 №32-3 про «Зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 N 22-2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за N 1014/183» (далі-Порядок № 22-2), встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Пунктом 2.2 Порядку № 22-2 визначено, що звіт подається одним із способів:

- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі;

- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.

Згідно п.2.10 Порядку №22-2, електронна форма звіту повинна відповідати звіту на паперових носіях.

Відповідно до п.2.17 Порядку № 22-2, відповідальна особа органу Пенсійного фонду, яка приймає звіт від страхувальника, реєструє його та проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати реєстрації та обов'язково засвідчує власним підписом із зазначенням прізвища та ініціалів. Розписка про одержання звіту заповнюється відповідальною особою органу Пенсійного фонду, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання звіту завіряється печаткою для довідок відповідальною особою органу Пенсійного фонду та повертається страхувальнику.

Згідно з п.п. 3.1 Порядку № 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до п.4 ч.11 ст.25 Закону № 2464 Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи що, «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України» позивача за грудень 2011 року, від 20.01.2012 №б/н, був фактично поданий 20.12.2012 та прийнятий спеціалістом Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області, про що свідчить відповідна розписка про одержання звіту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення від 06 лютого 2012 року № 114 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача викладених у письмових запереченнях та наданих під час судового засідання, стосовно невідповідності звіту від 20.01.2012 №б/н наданому на паперових носіях електронної формі звіту та стосовно того, що копія розписки, яку позивач додав до адміністративного позову відноситься до звіту іншого підприємства, а саме управління Державного казначейства України у м. Алчевську, суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Вказані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме копією звіту Управління Державної казначейської служби у м. Алчевську Луганської області від 20.01.2012 № б/н, наданої відповідачем, в якому в реквізиті «філія за реєстрацією в Пенсійному фонді України» зазначено «12053», а в графах «реєстраційний № звіту в органі Пенсійного фонду України» та «Дата реєстрації в зазначено органах Пенсійного фонду України» зазначено «2227» та «20.01.2012» відповідно (а.с.59).

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність рішення від 06.02.2012 № 114 про застосування штрафних санкцій до Управління Державної казначейської служби у м. Алчевську Луганської області.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 травня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Державної казначейської служби у м. Алчевську Луганської області до Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області про скасування рішення від 06.02.2012 № 114 задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності за грудень 2011 року від 06.02.2012 № 114.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної казначейської служби у м. Алчевську Луганської області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32 грн. 19 коп. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 03 травня 2012 року.

СуддяД.О. Яковлев