Постанова № 24059345, 08.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року 12:10 Справа № 0870/2893/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 04 жовтня 2011 року), представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12 березня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

29 березня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0006001703.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки та просить визнати протиправним та скасувати спірне рішення суб'єкта владних повноважень.

Ухвалою судді від 26.04.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.05.2012.

08.05.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, надав письмові заперечення на адміністративний позов та просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 08.05.2012.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між фізично особою - підприємцем ОСОБА_3 та Запорізькою міською радою був укладений договір оренди землі від 26.06.2009, предметом якого являлась передача позивачу в строкове платне користування земельної ділянки для розташування адміністративної будівлі та проїзду, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі іменується - Договір оренди) (а.с. 5).

Згідно п. 9 Договору оренди «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 49577 грн. 99 коп., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року». Пунктом 10 Договору оренди встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Визначена Договором оренди земельна ділянка була передана орендарю в користування на підставі акта прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 12).

На момент передачі земельної ділянки, на ній знаходилась адміністративна будівля, яка належала позивачу.

12 травня 2010 року між арбітражним керуючим Шонія Макою Вячеславівною, яка являлась ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та діяла на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 13.11.2009, та громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу від 12.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого позивачем передано у власність покупцю нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 1632,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 12.05.2012 не містить приписів щодо переходу права власності чи права користування на земельну ділянку, де розміщувався об'єкт відчуження.

Постановою Господарського суду Запорізької області по справі №12\187\09 фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2011 припинено діяльність суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (а.с. 16), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15.06.2011 здійснено запис.

Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби за результатами проведеної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0006001703, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 35002 грн. 30 коп. (а.с. 4).

Позивач, не погоджуючись з винесеним суб'єктом владних повноважень податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що не зобов'язаний сплачувати до держбюджету визначену згідно спірного рішення суму грошових коштів, оскільки при переході права власності на приміщення до покупця переходить і право користування земельною ділянкою в порядку та на умовах, які існували раніше без необхідності розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному законодавством.

Обґрунтовуючи неправомірність нарахування податковим органом зобов'язань зі сплати орендної плати, позивач вказує, що у зв'язку із відчуженням ним адміністративної будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці, право оренди зазначеної земельної ділянки теж припинено. Тобто, у зв'язку з переходом до іншої особи права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, дія Договору оренди цієї земельної ділянки стосовно позивача припинилася, а відповідно припинився і обов'язок сплачувати орендну плату.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, в тому числі, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Правовим актом, який визначав єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок, являлась Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25.12.1998 №2073 (далі іменується - Порядок №2073).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. №1021 і від 18 серпня 2010 р. №749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. №2073» від 20.07.2011 №791 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» (Офіційний вісник України, 1998 р., №52, ст.1943).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на час прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 Порядок №2073 діяв, а отже його приписи були обов'язковими для виконання.

Пунктом 2 Порядку №2073 встановлено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, договір, який підлягає державній реєстрації, є розірваним з моменту такої державної реєстрації.

З аналізу даних норм закону та з оцінки всіх обставин по справі вбачається, що позивачем не дотримано визначеного законодавством порядку розірвання Договору оренди та для припинення правовідносин по даному Договору не вчинено жодних дій.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність доводів та наявність підстав для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0006001703, а відтак рішення суб'єкта владних повноважень не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами КАС України в разі відмови позивачу в задоволенні адміністративного позову, понесені ним судові витрати не підлягають поверненню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська