Постанова № 24056452, 07.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.12 Справа № 5010/29/2012-16/1

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого -судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Б.Д. Плотніцький

- Г.М. Гнатюк

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «КУЛЕВ-ІНВЕСТ»

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р.

у справі № 5010/29/2012-16/1

за позовом: ПАТ «Мегабанк»

до: приватного підприємства фірми «Спіка», ТзОВ «КУЛЕВ-ІНВЕСТ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ВАТ «Прикарпатагробуд»

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р.

З участю представників:

від позивача -Заставний Р.А. -представник.

від відповідачів - Кузь А.П. -представник

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р., суддя Калашник В.О., позов ПАТ «Мегабанк»було задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 06.09.11р., укладений між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ". Стягнуто з ПП фірма "Спіка" на користь ПАТ "Мегабанк" 536,50грн. судового збору. Стягнуто з ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" на користь ПАТ "Мегабанк" 536,50грн. судового збору.

З даним рішенням не погодився відповідач - ТзОВ «КУЛЕВ-ІНВЕСТ»і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом невірно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

ПАТ «Мегабанк»подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р. у справі №5010/29/2012-16/1 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2011 року, між ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" та ПП фірма "Спіка" був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б48/1.

Відповідно до умов укладеного договору, ПП фірма "Спіка" взяло на себе зобов'язання оплатити цінні папери (прості іменні акції) в кількості 6 000 штук на загальну суму 30 030 000,00 грн., (емітент цінних паперів ПАТ "ЗНКВКІФ "Інвестиції плюс", код ЄДРПОУ 35043708).

ПАТ "Мегабанк", звернулося з позовом до ПП фірми "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11р., укладеного між відповідачами у даній справі.

Позивач вважає, що укладення договору купівлі-продажу цінних паперів відповідачами порушує його майнові інтереси з тих підстав, що на дату укладання оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів, у відповідача, ПП фірма "Спіка" вже існувала заборгованість по кредитному договору перед ПАТ "Мегабанк" в сумі 22 154 313,24 грн. та на рахунку останнього відсутні обігові кошти. Тому договір, на думку позивача, є фіктивним.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р. позов ПАТ "Мегабанк" було задоволено.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо доводів позивача про порушення його прав та законних інтересів відповідачами при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів № Б48-1 від 05.09.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони оспорюваного договору були вільними при укладенні даного правочину, який стосувався тільки їх майнових інтересів. Однак, місцевий господарський суд прийшов до химерного висновку про те, що сторони даного двостороннього правочину повинні узгоджувати свої дії з ПАТ "Мегабанк". Такий висновок суду першої інстанції є грубим порушенням засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, зокрема свободи договору.

Щодо доводів позивача про укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б48-1 від 05.09.2011р. з порушенням ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, цією статтею не встановлено заборони на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, а унормовано порядок здійснення розрахунків суб'єктами господарювання за придбані цінні папери, а саме після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив вказану норму права та необгрунтовано погодився з твердженням позивача про наявність заборони на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів при несплаті відсотків за банківський кредит.

З матеріалів справи вбачається, що ПП фірма "Спіка" не виконало свої грошові зобов'язання та не сплатило ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" вартості цінні папери (прості іменні акції) в кількості 6 000 штук по договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р. не суперечить вимогам ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України.

Щодо доводів позивача про фіктивність договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р.

Згідно з ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Таким чином, при визнанні правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9.

Як встановлено апеляційним судом, за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р., ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" передало цінні папери (прості іменні акції) в кількості 6 000 штук ПП фірма "Спіка", що підтверджується випискою зберігача ТОВ «Онікс-ІВА»від 13.10.2011р. про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №100049 який належить ТОВ «Кулев-Інвест». 07.09.2011р. акції ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс»були списані з рахунку продавця. Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011р. по справі №5010/2184/2011-13/64.

Відповідно до ст.. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, ПАТ «Мегабанк» не довів факту укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів без наміру створити правові наслідки, які обумовлювались цим договором.

За таких обставин справи апеляційний суд визнає хибним висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочин був укладений без наміру створення правових наслідків та містить ознаки фіктивності.

Щодо доводів позивача про порушення оспорюваним договором купівлі-продажу цінних паперів № Б48-1 від 05.09.2011р. вимог ст..1 Закону України «Про господарські товариства»та п.2.4 статуту відповідача в частині отримання прибутку. Дані доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях про те, що купівля цінних паперів не принесе прибутку відповідачу. Однак суд першої інстанції, всупереч вимог ст..43 ГПК України, не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності, а поклав в основу рішення вказані припущення позивача.

Крім того апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції невірно встановлена дата укладення оспорюваного правочину, тобто обставини справи взагалі не досліджувались місцевим судом. Як вбачається із матеріалів справи та з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011р. по справі №5010/2184/2011-13/64 договір купівлі-продажу цінних паперів між відповідачами по справі був укладений 05.09.2011р. Однак, всупереч реальним обставинам справи суд першої інстанції визнав недійсним договір №Б48-1 від 06.09.2011р.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 05.09.2011р. №Б48/1 укладений між відповідачами не порушує жодних прав та інтересів позивача - ПАТ «Мегабанк». Крім того, сторонами даного договору було дотримано вимог ст.. 203 ЦК України, а тому в позові слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р. по справі №5010/29/2012-16/1 винесене з грубим порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування всіх обставин справи, а тому його слід скасувати. Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким в позові ПАТ «Мегабанк»відмовляє повністю.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ «КУЛЕВ-ІНВЕСТ»задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р. у справі №5010/29/2012-16/1 скасувати. Постановити нове рішення. В позові ПАТ «Мегабанк»відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з ПАТ «Мегабанк» (вул. Артема, 30, м.Харків, код 09804119) на користь ТзОВ «КУЛЕВ-ІНВЕСТ» (вул.Чорновола, 33, м. Івано-Франківськ, код 37409577) 536,50 грн. в повернення сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Б.Д. Плотніцький

Г.М. Гнатюк

«Повний текст постанови виготовлено 14.05.2012р.»