Рішення № 24055708, 18.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2012 р.Справа № 5017/451/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський Хлібзавод";

до відповідачів: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 8 076,88 грн.;

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю№207 від 20.02.2012р.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про стягнення 8 076,88 грн.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський Хлібзавод" (далі по тексту -ТОВ "Котовський Хлібзавод"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту -ФОП ОСОБА_1) 7 538,44грн. -суми основного боргу; 7 538,44грн. -штрафу, що разом становить 15 076,88 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/451/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.уточнював позовні вимоги. Відповідно до останніх уточнень до позову від 19.04.2012р. за вх.№11977/2012, позивач просить стягнути з відповідача 7 538,44грн. -штрафу.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 19.03.2012р., у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у відрядженні з 12.03.2012р. по 23.03.2012р. включно, , справу №5017/451/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Власовій С.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2012р. справа №5017/451/2012 прийнята до провадження суддею Власовою С.Г.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 26.03.2012р, у зв'язку із закінченням відрядження судді Цісельського О.В., справу №5017/45/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2012р. справа №5017/451/2012 прийнята до провадження суддею Цісельським О.В. та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.02.2012р., та корінець про вручення поштового повідомлення, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. В процесі розгляду справи представниками сторін надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.07.2011р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки №725 (надалі - Договір), відповідно до якого Покупець зобов'язався прийняти і сплатити хлібобулочні вироби (Товар) в кількості, асортименті і за цінами, указними в товаротранспортних накладних Постачальника до кожної конкретної партії товару.

Пунктом 5.1. Договору стороніи погодили, що Покупець оплачує за цінами, указними в товаротранспортних накладних Постачальника до кожної конкретної партії товару.

Відповідно до п.п. 5.2. Покупець зобовязаний сплатити Посачальнику повну вартість кожної партії поставленого товару на протязі 5 днів з моменту поставки.

На виконання умов Договору позивачем у період з 03.07.2011р. по 13.12.2011р. було поставлено відповідачу Товару на загальну суму 29618,44 грн., що підтверджується товарнотранспортними накладними (а.с. 57-145 Т.1).

За поставлений товар, на час подачі позову, ФОП ОСОБА_1 сплатила лише 22080 грн. у звязку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7538,44 грн.

Згідно п. 6.4. Договору у разі прострочення оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу обчислюваногоу розмірі 100% від несплаченої вчасно суми.

Як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_1 свої зобовязання за Договором щодо своєчасної та повної оплати не виконувала тому відповідно до п.6.5. Позивачем також нараховіано відповідачу штраф у розмірі 7538,44 грн.

Як зазначає Позивач, Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору належним чином не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого позивачем згідно п. 6.2. Договору було нараховано штраф у розмірі 7538,44 грн.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд при вирішенні питання щодо стягнення штрафу в розмірі 7538,44грн. вказує наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Аналізуючи співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання суд дійшов до висновку, що вони не є співрозмірними.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 3800грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити - частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (66700, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь товариство з обмеженою відповідальністю товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський Хлібзавод" (66304, Одеська обл., м. Котовськ, пр. Перемоги, 14, код 26364417) 3800 грн. - штрафу; 1609,50 грн. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.04.2012р.

Суддя Цісельський О.В.