Рішення № 24055684, 07.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 5017/784/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідачів: 1. ОСОБА_1 (представник діючий на підставі довіреності);

2. не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо";

до відповідачів: 1. Державного підприємства "Одеська залізниця"; 2. Приватного акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"

про стягнення 6475,80 грн.;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів -Державного підприємства "Одеська залізниця" та Приватного акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", згідно якої просить суд стягнути з відповідачів пропорційно ступеня їх вини вартість нестачі вантажу у розмірі 6475,80 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 03 вересня 2010р. з ТОВ „Торгівельна фірма „Тера" договір поставки № 1-1, на підставі якого відправник -ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" відправив на адресу позивача по залізничній накладній № 52171873 від 18.12.2011р., в вагоні № 60240850 ПВ вугілля Антрацит у кількості 57000 кг. При цьому, позивач зазначає, що вході перевезення вантажу, на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено недостачу вантажу у розмірі 6160 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 6475,80 грн.

Позивач у судові засідання не з'явився, між тим про дату, час та місце проведення засідання суду повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал. Разом з тим, 02.04.2012 року від ПрАТ "Вінницяоблпаливо" до канцелярії суду надійшла заява, згідно якої позивач просив суд, в зв'язку із неможливістю бути присутнім у судових засіданнях, розглянути подані матеріали справи №5017/784/2012 без участі представника позивача. При цьому, на адресу господарського суду Одеської області від ПрАТ "Вінницяоблпаливо" із супровідним листом надійшли письмові пояснення, зокрема, про те, що, ціна вугілля становить 1380,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за тону, оплату проведено за 57 т, фактично виявилось 50,84 т.

Відповідач -ДП "Одеська залізниця" проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 9838/2012 від 02.04.2012р.). При цьому, зазначає, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані, оскільки вагон, який прибув з вантажем - у технічному стані справний.

Відповідач - ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Разом з тим, 03.04.2012р. від ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" до суду надійшов відзив на позов (вх. ГСОО № 9959/2012), в якому відповідач вказав, що проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов та вважає позовні вимоги ПрАТ "Вінницяоблпаливо" такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", як відправником спірного вантажу, здійснено завантаження вугілля в технічно та комерційно справний вагон та вантаж розміщено і закріплено вантажовідправником згідно з технічними вимогами та правилами щодо захисту сипучих вантажів від просипання, в зв'язку з чим, відповідач вважає, що ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, згідно листа, який надійшов до канцелярії суду 24.04.2012р. ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" просило суд розглянути справу за відсутністю представника ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька". При цьому, відповідач зазначає, що договір між ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" та ПрАТ "Вінницяоблпаливо" не укладався, договір на постачання вугілля укладений між ПрАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ „Торгівельна фірма „Тера".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ДП „Одеська залізниця", суд встановив:

03 вересня 2010 р. між ПрАТ "Вінницяоблпаливо" (надалі - покупець) та ТОВ „Торгівельна фірма „Тера" (надалі - постачальник) укладено договір №1-1 (надалі -договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, яка надалі іменується „Вугілля", за марочним складом, цінам та у кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно п. 4.5 договору, фактична вартість поставленого вугілля зазначається в рахунках, які виставляються постачальником у відповідності до п. 2.4 даного договору.

Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку виявлення покупцем (вантажоодержувачем) невідповідності даних про кількість (вагу) вугілля, зазначених в залізничних накладних (квитанціях), фактичній кількості вугілля понад норму недостачі (1%) згідно „Правил видачі вантажів", затверджених наказом Мінтранса України №644 від 21.11.2000 року та/або про якісні показники вугілля, зазначених в посвідченнях (специфікаціях) про якість, фактичним показникам якості вугілля понад базову погрішність проби, відповідно ДСТУ 4096-2002, - покупець (вантажоотримувач) викликає представника постачальника чи вантажовідправника для спільного приймання вугілля за кількістю та/або за якістю в терміни, зазначені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та/або Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.

18.12.2011р. зі станції відправлення Червоний промінь Донецької залізниці ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" (відправник) у вагоні №60240850 відправило на адресу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" (одержувач) вантаж -антрацит у кількості 57000 кг, що підтверджується залізничною накладною №52171873 (а.с.13).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагон навалом засобами вантажовідправника, нижче бортів, у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3,4, 7, 8 гл. 1 дод. 14 до СМГС гл. 2 пар. 3-5.

Згідно Акту загальної форми станції Знам'янка №37587 від 20.12.2011р. стосовно вагону № 60240850 ПВ встановлено, що при прибутті вантажу виявлено навантаження нижче бортів 200 мм, на поверхні вантажу маються виїмки зправа ходу над 1-2-3-4-5-6-7 люками довжиною 10500 мм шириною 1500 мм глибиною 600 мм, зліва за ходом потягу над 1-2-3-4-5-6-7 люками довжиною 10500 мм шириною 1000 мм глибиною 500 мм. Течі вантажу немає, каток не застосовувався, поверхність вантажу маркірована вапном та наявний доступ до вантажу, доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном. В вагоні глухі торцеві стінки люка щільно закриті, об'єм кузова 76 м3. Вагон відчеплений на ваги перевірку.

Відповідно до Акту загальної форми станції Знам'янка №37568 від 20.12.2011р. після зважання на тензовагах системи відеонагляду у вагоні № 60240850 ПВ виявлена різниця у вазі за протоколом 75000 кг по натурному листу -80500 кг, різниця у вазі -5500кг. На поверхні вантажу наявна виїмка, теча вантажу відсутня. В вагоні глухі торцеві стінки люка щільно закриті.

Як встановлено комерційним актом серія АА № 021941/1332/5404360/13 від 21.12.2011р., на станції Знам'янка Одеської залізниці було здійснено зважання вагону № 60240850 ПВ на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 15.11.2011р, в наслідок чого виявилось, що брутто 74400 кг, тара з бруса 23560 кг, нетто 50840 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 6160 кг. В документі вказана тара 23500 кг, яким засобом визначена не зазначено, фактично на вагоні на брусі тара -23560 кг. Крім того, зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась, нестача маси вантажу в вагоні вміститись могла.

Згідно акту про технічний стан вагона №979 від 20.12.2011 року вагон № 60240850 ПВ у технічному стані справний, відповідні відомості також містяться і у комерційному акті від 21.12.2012р.

26.12.2011р. вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості нестачі вантажу з вантажовідправника і вантажоперевізника.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахування норми недостачі 2% маси нетто вантажу (вантаж завантажений у вологому стані), становить 5020 кг, а її вартість 6475,80 грн. виходячи із вартості вантажу 1290,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ та без врахування залізничного тарифу, що встановлена у рахунку ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" від 18.12.2011р. №СФ-0000932, згідно з яким, постачальником вантажу являється ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька".

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до п. 3, 4, 7, 8 глави 1 Додатку 14 СМГС, глави 2 п. 3-5 Технічних умов та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.

Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що при завантаженні вантажу у вагони вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені акти загальної форми та комерційний акт, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 6160 кг, а також обставини щодо наявності виїмки вантажу, доступу до нього та можливості вміщення цього вантажу у вагоні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини справи є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Отже, з огляду на ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо визначення недостачі вантажу в сумі 6475,80 грн. (у т.ч. ПДВ) з урахуванням норми природної втрати 2% та граничного розходження визначення маси нетто зазначеної в перевізних документах, встановив, що позивач допустив помилку при здійсненні даного розрахунку у визначенні маси нетто, оскільки комерційним актом серія АА № 021941/1332/5404360/13 встановлено, що маса тари складає 23560 кг, тоді як при визначені вартості недостачі позивачем приймалась до уваги маса тари зазначена у залізничній накладній - 23500 кг.

З огляду на зазначене, суд здійснив власний розрахунок недостачі вантажу та встановив, що нестача становить 4960 кг (6160-1140-60 = 4960) та у вартісному показнику - 6398,40 грн., з урахуванням того, що вартість 1 тонни вугілля з ПДВ становить 1290,00 грн., яка встановлена у рахунку вантажовідправника №СФ-0000932 від 18.12.2011р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ПрАТ "Вінницяоблпаливо" з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 6398,40 грн. на ДП "Одеська залізниця".

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та ДП "Одеська залізниця" пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, п/р 26003000001 в АБ "Експрес-банк" Одеська філія, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, ід. код 01880670) 6398/шість тисяч триста дев'яносто вісім/грн. 40 коп. вартості нестачі вантажу, 1590/одна тисяча п'ятсот дев'яносто/грн. 19 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Приватне акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" -звільнити від відповідальності.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.05.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.