Рішення № 24055599, 14.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.12 Справа № 8/5014/769/2012

За позовом Лутугинської міської ради Луганської області, м. Лутугине Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лутугине Луганської області, -

про стягнення 5886 грн. 93 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при помічнику судді Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -спеціаліст 1-ї категорії, - довіреність № б/н від 05.01.12 року;

від відповідача - ОСОБА_3 -представник, - довіреність № 11/04-1 від 11.04.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.01.11 року по 01.08.11 року у сумі 5856,93 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами від 02.11.04 року, державна реєстрація від 25.11.04 року №47.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.04.12 року до 26.04.12 року -у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів, та з 26.04.12 року до 14.05.12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 14.05.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що:

за вказаним договором відповідачу надана в платне користування земельна ділянка, для комерційного використання площею 0,1746 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

згідно рішення п'ятої сесії шостого скликання Луганської міської ради від 30.12.2010 за № 5/10-2 на підставі звернення ФОП ОСОБА_1 від 28.12.2010 відповідний договір оренди на земельну ділянку, яка знаходиться під магазином та торгівельним літнім майданчиком, було припинено;

державна реєстрація договору про дострокове розірвання договору оренди землі відбулася 05.08.2011 за № 4422210100010050079:4:2, тобто, до цього часу договір оренди землі діяв та відповідач повинен був сплачувати орендну плату за користуванням земельною ділянкою.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим, оскільки договір оренди між ним та позивачем достроково розірвано, а предмет договору на підставі рішення Лутугинської міської ради від 30.12.10 року №5/11-3 - іншому суб'єкту підприємництва надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (заперечення до позовної заяви від 12.04.12 року за вих. № б/н).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.11.04 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), на підставі рішення Лутугинської міської ради Луганської області від 04.04.02 року №1/1, у простій письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну площею 0,1746 га, за рахунок земель загального користування міста Лутугине (п.2), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1), терміном на 49 років (п.8), під розташування майстерні з дрібного ремонту автомобілів (п.1;14).

Орендна плата у розмірі 1090,56 грн. на рік (п.8) сплачується орендарем щомісячно, безготівково, впродовж 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11), частками у розмірі 90,88 грн. (п.9), з урахуванням індексу інфляції (п.10).

Розмір орендної плати може бути переглянуто щорічно за умов, визначених у п. 12 договору.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю суму боргу, з нарахуванням пені на суму податкового боргу з розрахунку 120% річних від облікової ставки НБУ, що діє на день його сплати, в залежності від того, яка із величин таких ставок є найбільшою, за кожний календарний день прострочення його сплати (п.13).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку (п.19).

Підстави та умови припинення дії договору визначені у пунктах 33 та 34 договору, у т.ч. -за взаємною згодою сторін.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно закону та цьому договору (п.38).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації (п.39).

25.11.04 року здійснена державна реєстрація даного договору, реєстраційний запис №47 (а.с.7-9;10-11;13-14).

Земельна ділянка передана орендареві 25.11.04 року, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.15).

З наданих до справи доказів вбачається, що 30.12.10 року Лутугинською міською радою прийнято рішення №5/10-2 "Про припинення договору оренди №47 від 25.11.04 року на земельну ділянку, яка знаходиться під майстернею з дрібного ремонту автомобілів, розташовану в межах Лутугинської міської ради, АДРЕСА_1" (а.с.17).

На його підставі сторони за основним договором 28.06.11 року уклали договір про дострокове розірвання вищезгаданого договору оренди землі, державна реєстрація якого здійснена 05.08.11 року за №4422210100010050079:4:2 (а.с.19).

У період з 01.08.11 року по 09.09.11 року Контрольно-ревізійним відділом у Лутугинському районі Луганської області (далі -КРВ) була здійснена ревізія фінансово-господарської діяльності та використання бюджетних коштів для здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіону за 2010 рік у Лутугинському районі за період з 01.02.09 року по 01.08.11 року, - за результатами якої складно акт №270-21/008 від 09.09.11 року у якому, між іншим, зазначено, що за договором оренди землі, укладеного міською радою з ФОП ОСОБА_1, до терміну його розірвання недоотримано орендну плату за землю у сумі 7539,05 грн. (а.с.20-24).

З огляду на висновки КРВ 26.09.11 року за вих. №02-15/753-1 міською радою на адресу ФОП ОСОБА_1 спрямовано претензію на суму 5886,93 грн., яка містить пропозицію сплатити зазначену суму боргу на користь міської ради (а.с.25), яку орендар отримав 11.10.11 року (а.с.26), але вносити її на користь орендодавця відмовився, що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

На вимогу суду він надав до справи акт приймання-передачі земельної ділянки від 05.01.11 року, підписаний Лутугинським міським головою Москальовим С.Б. та орендарем -ФОП ОСОБА_1, згідно якому орендар повернув, а міська рада прийняла земельну ділянку площею 0,1746 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та використовувалася під розташування майстерні для дрібного ремонту автомобілів.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Лутугине Луганської області, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Лутугинська міська рада.

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" у редакції, чинній на 06.07.10 року (далі -ЗУ №161-ХІУ), відповідно до ст. 1 якого оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 2 цього Закону встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (частини 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ)) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Як сказано у частині 3 ст. 640 Цивільного кодексу, договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 13 Закону №161-ХІУ договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Він набирає чинності після його державної реєстрації (ст.ст. 14 та 20 Закону; ст.125 Земельного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час укладення основного договору) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

В силу ст. 13 Закону "Про плату за землю" підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 цього Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на

поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

З 01.01.11 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі -ПК України),

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обов'язок орендарів земельних ділянок вносити плату за їх користування.

При вирішенні питання про доведеність вимог позивача про стягнення боргу з орендної плати за землю за період з 01.01.11 року по 01.08.11 року суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст.33 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому за приписами ст.34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на викладене матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач не вносив орендну плату тільки у період з 01.01.11 року по 05.01.11 року, а не за період з 01.01.11 року по 01.08.11 року, як стверджує позивач (а.с.2-4).

Тобто відповідач повинен нести цивільно-правову відповідальність за невнесення орендної плати, але частково: лише за період з 01.01.11 року по 05.01.11 року, - оскільки статті 525 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору оренди землі -не надано.

Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Як зазначено у ст.125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації прав на неї, а відповідно до ч.5 ст. 126 цього Кодексу право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У ст. 34 Закону "Про оренду землі" зазначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язання за договором.

За загальним правилом згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Згідно чинному законодавству для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності повинна мати місце сукупність наступних елементів цивільного правопорушення: дія або бездіяльність особи; негативні наслідки цих дій, у т.ч. у вигляді шкоди, збитків; причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) та збитками (шкодою); вина особи.

З урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів суд вбачає сукупність вищеперелічених елементів у діях відповідача лише за період з 01.01.11 року по 05.01.11 року, - оскільки відповідач, виконуючи умови договору оренди землі та приписи чинного законодавства, 05.01.11 року повернув на користь орендодавця орендовану земельну ділянку, що підтверджено документально.

Решта збитків спричинена позивачеві не з вини відповідача.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за землю за вищевказаний період у сумі 138,84 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково -у розмірі вищезазначеної суми.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, - тобто у сумі 37,96 грн.; решта витрат по його сплаті покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 109, 287 та 288 Податкового кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,ч. 3 ст. 22, 29, 32-34, 36, 43, 44, 47-1, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, - на користь Лутугинської міської ради, ідентифікаційний код 26023903, яка знаходиться за адресою: місто Лутугине, вул. Крупської, 15 Луганської області, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 138 (сто тридцять вісім) грн. 84 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 37 (тридцять сім) грн. 96 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

4.Решту витрат по сплаті судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 14.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -16 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа