Рішення № 24055527, 24.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 9/020-12

за позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київдо Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради, Київська область, м. Боярка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Головне управління Державного казначейства України в Київській області, м. Київпро стягнення 4 391 746, 61 грн. Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1 (дов. № 113/10 від 26.12.2011 року);від відповідача:ОСОБА_2 (дов. б/н від 19.03.2012 року);від третьої особи:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення 4 391 746, 61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2977 ТЕ-17 від 27.12.2010 року, а саме щодо проведення розрахунку за поставлений природний газ за період з січня 2011 року по квітень 2011 року, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 4 391 746, 61 грн., з яких 3 932 412, 61 грн. - сума основного боргу, 306 791, 10 грн. - пеня, 44 642, 32 грн. - інфляційні втрати та 107 900, 58 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 13.03.2012 року порушено провадження у справі № 9/020-12, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Київській області; розгляд справи призначено на 10.04.2012 року; зобов'язано позивача надати пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з

зазначенням поважних причин їх відсутності; надати довідки з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки позивача, що містять інформацію про загальний розмір коштів, сплачених відповідачем за договором № 06/10-2977 ТЕ -17 від 27.12.2010 року із зазначенням сум та дат їх надходження; надати довідку про суму заборгованості відповідача за договором № 06/10-2977 ТЕ -17 від 27.12.2010 року станом на 12.03.2012 року за підписом осіб керівництва та бухгалтерії Дочірньої компанії «Газ України». Явку повноважних представників сторін визнано обов'язковою.

29.03.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшли пояснення третьої особи № 15-33/13-217/16 від 29.03.2012 року (вх. № 4977), в яких Головне упpaвлiння Державного казначейства України у Київській області повідомило суд про те, що відповідач не має статусу бюджетної установи та не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів. Поданні пояснення залучено господарським судом до матеріалів справи.

10.04.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради надійшов відзив б/н від 06.04.2012 року (вх. № 5698), в якому відповідач просив суд зменшити розмір 3% річних, інфляційної втрат та пені і відстрочити сплату боргу.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати аа увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/333 від 12.09.1996 року).

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка є підставою для розстрочення виконання даного судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочення виконання даного судового рішення та те, що представник позивача заперечив проти такого відстрочення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

У судове засідання 10.04.2012 року представники позивача та відповідача з'явились та надали суду пояснення по суті позовних вимог; представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2012 року, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі та неявкою представника третьої особи, розгляд справи відкладено на 24.04.2012 року; зобов'язано позивача надати письмові пояснення по суті відзиву на позов; зобов'язано відповідача надати докази на підтвердження неможливості оплати боргу позивача.

23.04.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшли заперечення № 31/10-2599 від 17.04.2012 року (вх. № 6452), в яких позивач заперечив проти

відстрочки виконання рішення суду, посилаючись, зокрема, на те, що відповідачем не було вчинено жодних дій щодо часткового погашення заборгованості та не надано жодного обґрунтування щодо можливості виконання рішення в майбутньому.

У судове засідання 24.04.2012 року представники сторін з'явились; представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа»(покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2977 ТЕ-17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з у рахуванням вартості його транспортування в обсязі 4 286, 951 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: січень - 1 159, 440 тис. куб. м., лютий - 863, 844 тис. куб. м., березень - 705, 082 тис. куб. м., квітень 99, 686 тис. куб. м. та далі згідно графіку, визначеному в таблиці.

Сторонами, п. 3.1. договору, погоджено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840, 196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ

- 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 4 677 063, 54 грн., крім того ПДВ - 20% , всього з ПДВ - 5 612 476, 25 грн.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів гагу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Господарським судом досліджено, 28.01.2011 року сторонами підписана Додаткова угода № 1, відповідно до п. 6. якої, сторони змінили п. 10.1. договору, а саме визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

06.04.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2. З 01.04.2011 року п. 3.1. договору викладено в наступній редакції : «Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 815, 000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ

- 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу

магістральними та розподільними трубопроводами - 259, 70 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.».

11.07.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 3. З 01.07.2011 року п. 3.1. договору викладено в наступній редакції : «Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 790, 20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.».

Укладеною 03.10.2011 року Додатковою угодою № 4 до договору сторони припинили дію договору в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві за період з січня 2011 року по квітень 2011 року природний газ. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.

Так, за період з січня 2011 року по квітень 2011 року позивачем у справі було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 3 932 412,61 грн., зокрема, у січні 2011 року на суму 1 111 817, 16 грн., у лютому 2011 року на суму 1 164 632,89 грн., у березні

2011 року на суму 1 099 789,54 грн., у квітні 2011 року на суму 556 173,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Вказані вище акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідач проти поставки газу не заперечував.

Проте, жодних доказів у розумінні ст. 33 - 34 ГПК України щодо оплати поставленого природного газу за період з січня 2011 року по квітень 2011 року на загальну суму 3 932 412,61 грн. відповідачем надано не було.

Враховуючи те, що відповідач не здійснив жодних розрахунків за отриманий природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка становить 3 932 412,61 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Частиною 2 п. 4.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати за поставлений з січня 2011 року по квітень 2011 року природний газ (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків за отриманий природний газ).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3 932 412,61 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 306 791, 10 грн. пені, нарахованої на суму боргу 3 932 412,61 грн. за період з 28 серпня 2011 року по 28 лютого

року (за шість місяців, що передують зверненню з позовом до суду).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно- господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. п. 7.3.1, 9.3. договору № 06/10-2977 ТЕ-17 від 27 грудня 2010 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як зазначалось вище, позивачем нараховується пеня за 6 місяців до звернення до суду, а саме в період з 28.08.2011 року по 28.02.2012 року, що є цілком обґрунтованим, враховуючи умови договору та встановлені обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2010 року у справі № 2-27/3718-2009, від 12.01.2011 року у справі № 33/191-10 та від 28.09.2010 року у справі № 11/93-09.

Господарський суд, перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», здійснений позивачем розрахунок пені, встановив, що він є арифметично невірним. Так, розмір пені за період з 28.08.2011 року по 28.02.2012 року складає 308 936,80 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 306 791,10 грн. пені, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі - 306 791,10 грн.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням, яке викладене у відзиві на позовну заяву б/н від 06.04.2012 року (вх. № 5698) та просить суд, враховуючи його майновий стан, зменшити розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абз. 1, 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що споживачами заборговано відповідачу 19 403, 00 грн., з яких: 12 602, 40 грн. - заборгованість населення, 2 338, 10 грн. - заборгованість госпрозрахункових підприємств, 2 367, 40 грн. - заборгованість місцевих бюджетних установ, 1 978, 90 грн. - заборгованість державних бюджетних установ, крім

того, заборгованість з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання становить 12 317, 60 грн., всього кредиторська заборгованість відповідача - 25 941, 00 грн., зважаючи на специфіку діяльності відповідача, фінансовий стан, ступінь вини останнього, з метою виконання судового рішення та не доведення в подальшому комунального підприємства до банкрутства, суд вирішив зменшити розмір пені на Ѕ , тобто до 153 395, 55 грн.

За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 153 395, 55 грн. В іншій частині зазначеної позовної вимоги, а саме у стягненні 153 395, 55 грн. (306 791, 10 грн. - 153 395, 55 грн.) суд її зменшує.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 року у справі № 15/072-10/17.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 44 642,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2011 року по січень 2012 року та 107 900, 58 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 642, 32 грн. інфляційних втрат.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу за період прострочки з 21.02.2011 року по 28.02.2012 рік, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним. Так розмір 3% річних складає 108 476,15 грн.

Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 107 900, 58 грн. 3 % річних, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі - 107 900, 58 грн.

Судом розглянуто заявлене в клопотанні відповідача прохання щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційної складової боргу, та, враховуючи, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшити лише розмір неустойки (штрафу, пені), то суд прийшов до висновку, що вказана норма не може застосовуватись щодо зменшення 3% річних та інфляційної складової боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційної складової боргу.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 4 238 351, 06 грн., з яких 3 932 412, 61 грн. - сума основного боргу, 153 395, 55 грн. - пеня, 44 642,32 грн. - інфляційні втрати та 107 900,58 гри. - 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 153 395, 55 грн. пені, суд дійшов висновку про необхідність її зменшення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, буд. 9, код ЄДРПОУ 23576122) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) 3 932 412 (три мільйони дев'ятсот тридцять дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 61 коп. заборгованості, 153 395 (сто п'ятдесят три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. пені, 44 642 (сорок чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 32 коп. інфляційних втрат та 107 900 (сто сям тисяч дев'ятсот) грн. 58 грн. 3 % річних та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Клопотання відповідача щодо зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних задовольнити частково.

5. В задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 03.05.2012 року