Ухвала суду № 24055480, 10.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-18/2832-2012 10.05.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр»(відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн»(відповідач 2);

про стягнення 220 549,71 грн.

Суддя О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача1: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 10.08.2011 р.;

Від відповідача2: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 03.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2012 року порушено провадження у справі №5011-18/2832-2012; розгляд справи призначено на 29.03.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року відкладено розгляд справи до 24.04.2012 року.

В судовому засіданні 24.04.2012 року було оголошено перерву до 03.05.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2012 року відкладено розгляд справи до 10.05.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути солідарно з відповідачів 171 075,62 грн. основного боргу, 14 375,84 грн. трьох процентів річних, 35 098,25 грн. інфляційних втрат, а також 4 420,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.07.2008 року між ТОВ «ІТЦ-Центр»(лізингоодержувач) та ТОВ «УніКредит Лізинг»(лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу №737-LD.

На виконання умов договору фінансового лізингу лізингодавець придбав у обраного лізингоодержувачем продавця обраний предмет лізингу та передав його у користування лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі. Однак, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, у зв'язку з чим лізингоодержувач повідомив про відмову від договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач повернув ТОВ «УніКредит Лізинг»предмет лізингу згідно акту приймання-передачі від 20.08.2009 року.

Позивач також зазначає, що виконання зобов'язань ТОВ «ІТЦ-Центр»за договором фінансового лізингу забезпечено порукою. Поручителем є ТОВ «Авто-Лайн».

У зв'язку із наявністю боргу по договору фінансового лізингу позивачем було направлено ТОВ «Авто-Лайн»вимогу, якою повідомлено про те, що станом на 30.01.2012 року заборгованість ТОВ «ІТЦ-Центр»по сплаті лізингових платежів становить 98 909,21 грн., тому ТОВ «УніКредит Лізинг»вимагає від поручителя протягом п'яти днів з дати отримання даної вимоги сплатити вказану суму простроченої заборгованості.

Відповідачі у своєму відзиві на позовну заяву зазначають, що не заперечують факту укладення договору фінансового лізингу №737-LD від 29.07.2008 року, за яким ТОВ «УніКредит Лізинг»передало ТОВ «ІТЦ-Центр»в лізинг з викупом вантажний авто бетонозмішувач, а ТОВ «ІТЦ-Центр»зобов'язалося сплачувати лізингові платежі. Представник відповідачів також не заперечує того, що, внаслідок прострочення відповідачем сплати лізингових платежів позивач відмовився від договору. Договір було припинено з 21.08.2009 року відповідно до повідомлення позивача. Предмет лізингу позивачу повернено 20.08.2009 року. Протягом строку дії договору, відповідач 1 сплатив позивачеві 336 705,71 грн.

Представник відповідачів просить припинити провадження у справі №5011-18/2832-2012 у зв'язку з зарахуванням у даній справі зустрічних вимог.

Судом встановлено, що дійсно, 29.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №737-LD, відповідно до умов якого лізингодавець приймає на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах, передбачених у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Ціна предмета лізингу становить 1 143 986,25 грн.

Відповідно до п. 1.4. договору, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

У п. 14.8. договору зазначається, що він набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою №1 від 31.07.2008 року до договору фінансового лізингу сторони домовилися, що ціна предмета лізингу, що постачається за цим контрактом, становить еквівалент 156 145,97 євро у т. ч. ПДВ, що на день підписання акту приймання-передачі становить 1 143 986,25 гривень, у т. ч. ПДВ.

В зв'язку з вищевикладеним, сторони домовилися змінити графік платежів (додаток №2 до договору).

29.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр»(лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн»(поручитель) укладено договір поруки №737/SUR, згідно з п. 1.1. якого, відповідно до умов договору фінансового лізингу №737-LD від 29.07.2008 року, укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 150 000,00 євро та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання), - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі по винні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані в вимозі.

Пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення забудь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором (п. 3.8. договору).

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

На виконання умов договору фінансового лізингу, лізингодавець передав майно, що є предметом лізингу, лізингоодержувачеві, що підтверджуєтся актом приймання-передачі від 31.07.2008 року і є доказом належного виконання лізингодавцем взятих на себе зобов'язань.

Однак, лізингоодержувач не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів, у звязку з чим у відповідача 1 перед позивачем виникла заборгованість.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовийлізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Дана норма закону викладена також у п. 12.4 договору фінансового лізингу.

Позивач направив відповідачеві повідомлення вих. № 916, в якому зазначає, що відбулося прострочення виконання зобов'язання і сума заборгованості відповідача 1 перед позивачем становить 220 277,52 грн. В зв'язку з цим відповідача 1 повідомлено про відмову від договору позивачем з 21.08.2009 року.

В зв'язку з припиненням дії договору фінансового лізингу лізингоодержувач повернув ТОВ «УніКредит Лізинг» предмет лізингу згідно з актом приймання-передачі від 20.08.2009 року.

31.01.2012 року лізингодавець звернувся з вимогою вих. №275 від 31.01.2012 року до поручителя, в якій зазначив, що станом на 30.01.2012 року прострочена заборгованість боржника по договору фінансового лізингу становить 127 369,74 грн.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідачів 171 075,62 грн. основного боргу.

Відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач невірно стверджує, що відповідачем 1 додатково сплачено по договору 185,60 грн. платежем від 27.05.2010 року. Вказані кошти були сплачені за іншим договором фінансового лізингу - №763-LD від 15.08.2008 року між тими ж сторонами.

Також відповідач 1 зазначає, що платежі по договору в розмірі 4 873,31 грн. (від 15.09.2009 року) і 2 500,00 грн. (від 16.10.2009 року) були сплачені на користь позивача безпідставно, адже були здійснені після припинення договору.

Суд погоджується із доводами відповідачів про те, що позивачем сума боргу розрахована невірно і становить 169 819,35 грн., з яких 127 832,45 грн. основної заборгованості, 11 684,45 грн. трьох процентів річних, 30 302,45 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 14.9. договору, відмова будь-якої сторони не є підставою для звільнення лізингоодержувача від сплати комісії за організацію. За будь-яких умов лізингоодержувач зобов'язаний сплатити комісію за організацію, після чого вона не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 цього договору, а також витрати, пов'язані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки, розмір яких не обмежується лише сумами, отриманими лізингодавцем за цим договором.

Згідно з п. 14.10. договору, у випадку відмови, лізингодавець за рахунок отриманих від лізингоодержувача сум (зокрема, лізингових платежів), окрім комісії за організацію, має утримати, зарахувати та залишити суми у розмірі збитків (повністю або частково), як визначено лізингодавцем згідно з умовами цього договору і повернути різницю лізингоодержувачу.

Тобто, наслідками відмови лізингодавця від договору є наступне:

- лізингоодержувач зобов'язаний у будь-якому випадку сплатити комісію за організацію, а також збитки і витрати, пов'язані з розірванням договору;

- лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу все сплачене ним по договору, за вирахуванням комісії за організацію та збитків.

Отже, відповідно до договору, внаслідок відмови лізингодавця від договору, у нього виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію, а також збитків, яких, однак, лізингодавець не поніс.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 697 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Тобто, продавець, якому повертається товар, не має права додатково вимагати його оплати.

Такої думки дотримується також Вищий господарський суд, зокрема, у справах №5024/344/2001 (постанова від 03.11.2011 року), №6/60-38 (постанова від 25.02.2010 року), №5/143-09/17 (постанова від 13.01.2011 року), №4/50-09 (постанова від 25.03.2010 року).

Враховуючи вищевикладене, позивач зобов'язаний був повернути відповідачеві 1 278 437,46 грн., тобто, загальну суму, сплачену відповідачем 1 за вирахуванням 13 727,84 грн. суми сплаченої комісії за організацію та 44 540,41 комісії лізингодавця -плати за користування предметом лізингу.

Відповідач 1 заявою №2/737-LD від 23.04.2012 року зарахував цей борг в рахунок погашення боргу відповідача 1 перед позивачем за цим же договором у такому ж розмірі, внаслідок чого борг відповідача 1 вважається погашеним.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідачів про припинення провадження у справі.

Відповідно до підпункту 1-1 пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом п. 4 і 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 44, 80 пунктом 1-1 частини 1, 86 ГПК України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Припинити провадження у справі.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(інд. 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 4 420 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 00 коп. судового збору, перерахованого платіжним дорученням №1001 від 29.02.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.

3. Ухвалу направити сторонам.

СуддяО.В. Мандриченко