Рішення № 24055423, 14.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/2376-2012 14.05.12

За позовом Державного підприємства «Енергоринок»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Енергоринок»

про зміну умов договору

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом):

ОСОБА_1 (довіреність № 01/71-395Д від 30.12.2011р.);

від відповідача (позивач за зустрічним позовом):

ОСОБА_2 (довіреність № 93/2012/02/16-1 від 16.02.2012р.);

В судовому засіданні 14.05.2012р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Енергоринок»(надалі ДП «Енергоринок», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(надалі ПАТ «Київенерго», відповідач) суми боргу в розмірі 340 231 714, 53 грн., в тому числі суми основного боргу -326 823 379, 57 грн., суми інфляційних нарахувань -1 102 136, 79 грн., суми пені -9 814 540, 11 грн., трьох процентів річних -2 164 834, 69 грн., 0,1% штрафу -326 823, 37 грн..

В ході розгляду справи, донарахувавши штрафні санкції за період в якому допущено прострочення, позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ПАТ «Київенерго»суму в розмірі 345 298 039, 34 грн., в тому числі: сума основного боргу -326 823 379, 57 грн., сума інфляційних нарахувань -1 816 162, 52 грн., сума пені -13 360 973, 31 грн., три проценти річних -2 970 700, 57 грн., 0,1% штрафу - 326 823, 37 грн..

Від відповідача судом отримано зустрічну позовну заяву у якій заявлені вимоги про зміну встановленого п. 4.15.1, 6.3, 6.3.1, 6.3.2, 6.4, 6.12 та 6.20 договору від 30.05.2008р. № 4721/01 порядку розрахунків, шляхом викладення його у п. 6.3 «Здійснювати оплату ДПЕ за фактично відпущену ЕК електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечить законодавству України. При цьому зобовязання ЕК щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію відповідно до положень Договору чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ЕК грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ДПЕ».

Ухвалою суду від 30.03.2012р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду у справі.

Заперечення на зустрічну позовну заяву викладені письмово та залучені до матеріалів справи. Зустрічні вимоги відповідачем за зустрічним позовом (ДП «Енергоринок») відхиляються, як такі що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки порядку внесення змін до договору з боку ПАТ «Київенерго»не дотримано, а підстави стверджувати, що запроваджений в договорі від 30.05.2008р. № 4721/01 порядок розрахунків порушує норми Конституції та Цивільного кодексу України відсутні.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2008р. між ДП «Енергоринок»та АЕК «Київенерго»укладено договір № 4721/01 згідно з яким, ДП «Енергоринок»(позивач у справі) зобов'язувалось продавати, а АЕК «Київенерго»зобов'язувалась купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (п. 2.1 договору).

Додатковою угодою від 01.06.2011р. по тексту договору найменування «Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»(ЄДРПОУ 00131305) замінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(ЄДРПОУ 00131305).

Виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2011р. за березень 2011р. на суму 364 031 218, 39 грн. без ПДВ, від 30.04.2011р. за квітень 2011р. на суму 298 989 034, 83 грн. без ПДВ, від 30.06.2011р. за червень 2011р. на суму 320 908 575, 32 грн. без ПДВ, від 31.07.2011р. за липень 2011р. на суму 325 479 375, 83 грн. без ПДВ, від 31.08.2011р. за серпень 2011р. на суму 292 854 505, 03 грн. без ПДВ, від 30.09.2011р. за вересень 2011р. на суму 291 037 466, 60 грн., від 31.10.2011р. за жовтень 2011р. на суму 385 343 680, 22 грн. без ПДВ, від 30.11.2011р. за листопад 2011р. на суму 444 736 723, 23 грн. без ПДВ, від 31.12.2011р. за грудень 2011р. на суму 456 256 297, 77 грн. без ПДВ, які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи, підписані сторонами, скріплені печатками підприємств, та за оформленням відповідають погодженим умовам договору (п. 4.8 договору).

Порядок розрахунків за договором визначений у розділі 6, та згідно з п. 6.4 договору остаточний розрахунок за куплену ПАТ «Київенерго»в ДП «Енергоринок»електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ПАТ «Київенерго»до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ПАТ «Київенерго»…

Згідно з п. 6.8 договору ДП «Енергоринок»виписує та розсилає ПАТ «Київенерго»рахунок-фактуру до 12-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Рахунки-фактури виставлені на оплату за період з березня 2011р. по грудень 2011р.: № 00258 від 31.03.2011р. на суму 436 837 462, 07 грн., № 00364 від 30.04.2011р. на суму 358 786 841, 80 грн., № 00578 від 30.06.2011р. на суму 385 090 290, 38 грн., № 00688 від 31.07.2011р. на суму 390 575 251 грн., № 00796 від 31.08.2011р. на суму 351 425 406, 04 грн., № 00908 від 30.09.2011р. на суму 349 244 959, 92 грн., № 01020 від 31.10.2011р. на суму 462 412 416, 26 грн., № 01135 від 30.11.2011р. на суму 533 684 067, 88 грн., № 01252 від 31.12.2011р. на суму 547 507 557, 32 грн., виписки, що підтверджують здійснення розподілу коштів отриманих в оплату по періоду -березень 2011р. -грудень 2011р. залучені до матеріалів справи.

Оплату електроенергії у вказаному періоді, відповідачем здійснено не у повному обсязі, при проведених оплатах на суму 3 835 984 011, 10 грн. та вартості проданої електроенергії в сумі 4 162 807 390, 67 грн., заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 326 823 379, 57 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, умови договору № 4721/01 від 30.05.2008р., строк розрахунків по договору станом на час вирішення спору по сумі боргу 326 823 379, 57 грн. є таким, що настав, доказів перерахування коштів на користь позивача у повному обсязі за спірний період, суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 326 823 379, 57 грн. за період її виникнення березень 2011р. -грудень 2011р. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 01.01.2012р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та залучений до матеріалів справи у належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.3.2 договору ПАТ «Київенерго»несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати за куплену в ДП «Енергоринок»електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 договору, з 20 числа місяця наступного за розрахунковим, ДП «Енергоринок»має право нарахувати пеню ПАТ «Київенерго»у розмірі 0, 2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

У п. 6.3.2 договору визначено розмір пені, який за кожний день прострочення становить не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, та жодним чином не встановлює строк її нарахування. Натомість, умовами договору змінено загальне правило, визначене вказаною диспозитивною нормою закону, оскільки його п. 7.3.2 передбачено, що неустойка нараховується з 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами умови договору, та при встановлених обставинах справи щодо наявного прострочення в оплаті по періоду березень 2011р. -грудень 2011р., позивач має право на нарахування пені:

- у відношенні суми боргу за березень 2011р. - 8 083 905, 35 грн. з 20.04.2011р. (п. 7.3.2 договору -з 20 числа місяця наступного за розрахунковим) по 20.10.2011р. (протягом встановленого законом шестимісячного строку нарахування пені), оскільки після 20.10.2011р. нарахування пені припиняється в силу закону;

- у відношенні суми боргу за квітень 2011р. -7 258 002, 78 грн. з 20.05.2011р. по 20.11.2011р.;

- у відношенні суми боргу за червень 2011р. -22 355 897, 49 грн. з 20.07.2011р. по 20.01.2012р.;

- у відношенні суми боргу за липень 2011р. -20 591 157, 74 грн. з 20.08.2011р. по 20.02.2012р.;

- у відношенні суми боргу за серпень 2011р. -8 549 467, 52 грн. з 20.09.2011р. по 20.03.2012р.;

- у відношенні суми боргу за вересень 2011р. -6 575 004, 96 грн. з 20.10.2011р. по 20.04.2012р.;

- у відношенні суми боргу за жовтень 2011р. -79 301 549, 72 грн. з 20.11.2011р. по 20.05.2012р.;

- у відношенні суми боргу за листопад 2011р. -108 358 098, 69 грн. з 20.12.2011р. по 20.06.2012р.;

- у відношенні суми боргу за грудень 2011р. -65 750 295, 32 грн. з 20.01.2012р. по 20.07.2012р..

Оскільки, при вирішенні спору суд обмежений предметом та підставами заявленого позову, а у відношенні розміру пені, що є предметом позову по сумі 9 814 540, 11 грн. позивачем проводились нарахування за період прострочення з 20.09.2011р. по 01.03.2012р., в межах заявленого позову з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 11 648 803, 43 грн.:

- 8 083 905, 35 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 31 (20.09.2011р. дата з якої здійснено нарахування пені позивачем по 20.10.2011р., оскільки на вказану дату у відношенні платежу прострочення якого допущено з 20.04.2011р., нарахування пені припинено в силу закону) = 106 419, 63 грн.;

- 7 258 002, 78 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 62 (20.09.2011р. по 20.11.2011р.) = 191 094, 26 грн.;

- 22 355 897, 49 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 103 (20.09.2011р. по 31.12.2011р.) = 977 840, 83 грн.;

- 22 355 897, 49 грн. х (2х7, 75%) : 366 (кількість днів у 2012р.) х 20 (01.01.2012р. по 20.01.2012р.) = 189 353, 23 грн.;

- 20 591 157, 74 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 103 (20.09.2011р. по 31.12.2011р.) = 900 651, 59 грн.;

- 20 591 157, 74 грн. х (2х7, 75%) : 366 х 51 (01.01.2012р. по 20.02.2012р.) = 444 735, 25 грн.;

- 8 549 467, 52 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 103 (20.09.2011р. по 31.12.2011р.) = 373 951, 36 грн.;

- 8 549 467, 52 грн. х (2х7, 75%) : 366 х 60 (01.01.2012р. по 01.03.2012р. дата на яку здійснено розрахунок позивачем) = 217 240, 56 грн.;

- 6 575 004, 96 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 73 (20.10.2011р. (дата на яку настає прострочення) по 31.12.2011р.) = 203 825, 15 грн.;

- 6 575 004, 96 грн. х (2х7, 75%) : 366 х 60 (01.01.2012р. по 01.03.2012р.) = 167 069, 79 грн.;

- 79 301 549, 72 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 42 (20.11.2011р. (дата на яку настає прострочення) по 31.12.2011р.) = 1 414 392, 02 грн.;

- 79 301 549, 72 грн. х (2х7, 75%) : 366 х 60 (01.01.2012р. по 01.03.2012р.) = 2 015 039, 37 грн.;

- 108 358 098, 69 грн. х (2х7, 75%) : 365 х 12 (20.12.2011р. (дата на яку настає прострочення) по 31.12.2011р.) = 552 180, 99 грн.;

- 108 358 098, 69 грн. х (2х7, 75%) : 366 х 60 (01.01.2012р. по 01.03.2012р.) = 2 753 361, 52 грн.;

- 65 750 295, 32 грн. х (2х7, 75%) : 366 х 41 (20.01.2012р. по 01.03.2012р.) = 1 141 647, 88 грн.

Розрахунок позивача судом не прийнятий, оскільки виконаний без врахування умов договору щодо нарахування пені, а також кількості днів у 2012р. -366.

Доводи відповідача з приводу відсутності підстав для застосування відповідальності за порушення строків сплати за отриману електроенергію, суд відхиляє виходячи з наступного.

У ст. 617 ЦК України визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, та згідно з положеннями вказаної статті особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості здійснення розрахунків за споживання енергоносіїв не свідчать про відсутність допущеного відповідачем прострочення в оплаті за куплену відповідачем електроенергію на умовах договору.

При цьому суд відзначає, що позиція відповідача -ПАТ «Київенерго»викладена у клопотанні, суттєво відрізняється та є повністю протилежною позиції ПАТ «Київенерго»у спорах де підприємство виступає позивачем у відношенні стягнення заборгованості за поставлену ним теплову та електричну енергію.

В даному випадку при стягненні заборгованості з комунальних підприємств, житлово-будівельних кооперативів та інших споживачів тощо, за поставлену теплову та електричну енергію, ПАТ «Київенерго»вважає повністю незаконними посилання вказаних підприємств на несвоєчасне надходження коштів від населення (кінцевого споживача), доводить свою позицію щодо необхідності стягнення у повному розмірі усіх нарахованих штрафних санкцій. У відносинах де ПАТ «Київенерго»виступає покупцем газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, розрахунок за споживання виробленої теплової енергії в кінцевому випадку покладається на споживача.

Тобто, при несвоєчасному розрахунку за електричну енергію споживач сплачує на користь ПАТ «Київенерго»нараховані штрафні санкції, тоді як, за твердженням ПАТ «Київенерго», від обов'язку сплати таких по договору купівлі-продажу електричної енергії підприємство має звільнятись.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як те зазначено у п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р., зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно»та «надмірно»є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В даному випадку суд враховує, що сума пені за несвоєчасну оплату по договору 4721/01 від 30.05.2008р. в розмірі 11 648 803, 43 грн. не є «значно» чи «надмірно»великою, виходячи із загальної заборгованості по договору (326 823 379, 57 грн.) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові, матеріали справи не свідчать про намір кредитора (ДП «Енергоринок») збагатитися за рахунок боржника.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720 (справі 4/720 (3-11гс10)), а в силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для зменшення нарахованих позивачем 3% річних та втрат від інфляції на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, чи нестягнення з відповідача вказаних сум при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобовязання.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за електроенергію, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 1 816 162, 52 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 2 970 700, 57 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Вимоги про стягнення штрафу нарахованого позивачем у розмірі 326 823, 37 грн., задоволенню не підлягають, при врахуванні наступного.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Факту прострочення виконання зобов'язань щодо оплати електроенергії купленої згідно умов договору № 4721/01 від 30.05.2008р. у періоді з березня 2011р. по грудень 2011р. відповідачем не спростовано, доказів проведення оплати у повному обсязі відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги по первісному позову підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача за первісним позовом по сумі 64 380 грн., 1 260 грн. судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 64 327, 20 грн..

Зустрічні вимоги ПАТ «Київенерго»щодо зміни встановленого п. 4.15.1, 6.3, 6.3.1, 6.3.2, 6.4, 6.12 та 6.20 договору від 30.05.2008р. № 4721/01 порядку розрахунків, шляхом викладення його у п. 6.3 «Здійснювати оплату ДПЕ за фактично відпущену ЕК електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечить законодавству України. При цьому зобовязання ЕК щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію відповідно до положень Договору чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ЕК грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ДПЕ», суд відхиляє виходячи з наступного.

Підставою для заявлення на розгляд суду вимог про зміну умов договору, позивач за зустрічним позовом наводить положення ст. 651 ЦК України, згідно з якими зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У п. 11.1 договору від 30.05.2008р. № 4721/01 сторони погоджуються з тим, що у цей договір та його додатки у разі необхідності можуть бути внесені зміни та доповнення за взаємною домовленістю сторін.

В силу положень договору (п. 3.1) сторони визнають свої зобов'язання за Договором між членами Оптового ринку електроенергії України (ДЧОРЕ), що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору…

У разі змін чинного законодавства України або ДЧОРЕ сторони вносять відповідні зміни до цього договору, які необхідні для усунення протиріч (п. 11.3 договору); у випадку внесення змін до цього договору вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди (за виключенням повідомлень про зміну поштових та банківських реквізитів) за підписами уповноважених осіб сторін та скріплені їх печатками... (п. 11.4 договору).

Заявляючи зустрічні вимоги, позивач (ПАТ «Київенерго») не зазначає яким саме законом встановлена обов'язковість в судовому порядку внесення змін до договору купівлі-продажу електроенергії в частині погодження порядку розрахунків у випадку непогодження з таким іншої сторони договору, а тому спірні правовідносини сторін під час вирішення питання щодо внесення змін в договір можуть бути вирішені судом лише за домовленістю сторін, оскільки іншого договором не встановлено.

При зверненні з вимогами про зміну договору, на підставі статті 651 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зазначені положення передбачають право сторони передати спір на вирішення суду та жодним чином не звільняють позивача від доведення обставин, які є підставою для внесення відповідних змін до договору.

Наявності підстав для зміни договору в частині порядку розрахунків позивачем не доведено; із пропозиціями про зміну умов договору в цій частині позивач (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) не звертався.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються законом.

Таким, в свою чергу, є Закон України «Про електроенергетику»який визначає, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який згідно ч. 2 зазначеної норми, створюється на підставі договору. Такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ) укладено 15 листопада 1996 року.

В силу чч. 3, 4 ст. 15 Закону у такому договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. При цьому Правила оптового ринку електричної енергії України, які є невід'ємною частиною Договору, визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

Порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії визначається положеннями ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику».

Доводи позивача наведені у зустрічному позові судом враховуються, однак в даному випадку суд бере до уваги висновки викладені у рішенні Конституційного суду України від 12.02.2002р. № 3-рп/2002, згідно з якими запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на енергоринку з використанням розподільчих рахунків в установах уповноваженого банку не порушив механізмів функціонування електроенергетики та правову модель господарських відносин.

У вказаному рішенні Конституційним судом відзначено, що:

- право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів не обмежене;

- електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави, засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України визначаються виключно законом, яким сьогодні є Закон України «Про електроенергетику»;

- основні питання спільного користування електроенергією на підставах, умовах та в межах, визначених Законом України «Про електроенергетику», врегульовують, зокрема, Договір між членами оптового ринку електроенергії від 15 листопада 1996 року, який не має зафіксованого строку дії, Правила енергоринку та ряд інших додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною;

- особливістю функціонування об'єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство «Енергоринок»готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку.

Таким чином, враховуючи, визначення на законодавчому рівні порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, що не суперечить умовам договору, який укладено між сторонами (від 30.05.2008р. № 4721/01) суд визнає безпідставними твердження позивача (за зустрічним позовом) щодо наявності факту порушення ліцензійних умов, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30.12.2008р. № 168/418.

Контроль за додержанням ліцензіатами умов здійснення ліцензованої діяльності покладений на Національну комісію регулювання електроенергетики України (до 23.11.2011р. - Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України), і саме вказаним органом має бути встановленим відповідне порушення умов Ліцензійної діяльності.

Жодних належних доказів підтвердження такого порушення у зв'язку з проведенням розрахунків по договору в порядку встановленому п. п. 4.15.1, 6.3, 6.3.1, 6.3.2, 6.4, 6.12 та 6.20 договору № 4721/01 за весь період дії договору з 30.05.2008р. позивачем (за зустрічним позовом) в обгрунтування своїх вимог суду не представлено, а встановлений порядок розрахунків за договором не є практикою перехресного субсидіювання за рахунок діяльності з транспортування теплової енергії.

Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В силу положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України та уклали договір, у якому узгодили відповідний порядок розрахунків, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Натомість, жодних належних доказів досягнення згоди обох сторін договору щодо змін по умовах розрахунку, як те визначено у зустрічному позові ПАТ «Київенерго», суду не представлено.

Отже, при укладенні спірного договору, та беручи на себе певні зобов'язання, сторони погодили відповідні умови, а в даному випадку, заява позивача свідчить про незгоду з раніше досягнутими домовленостями по договору, що не може бути підставою зміни договору, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що позивачем не надано жодних доказів щодо наявності підстав, в

силу яких у відповідача (за зустрічним позовом) виникає обов'язок змінити положення договору від 30.05.2008р. № 4721/01 на запропонованих умовах, а також приймаючи до уваги те, що відповідач (за зустрічним позовом) не погоджується із запропонованими змінами договору, судом визнаються безпідставними вимоги позивача щодо зміни договору від 30.05.2008р. № 4721/01.

Обставини, які заявлені в якості підстав для зміни договору, не відповідають вимогам ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, тому права позивача (за зустрічним позовом) не порушені, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) на користь Державного підприємства «Енергоринок»(01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, ідент. код 21515381; рахунок зі спеціальним режимом використання в національній валюті № 26032301861 в ГОУ АТ «Ощадбанк»МФО 300465) 326 823 379, 57 грн. (триста двадцять шість мільйонів вісімсот двадцять три тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 57 копійок) боргу за договором № 4721/01 від 30.05.2008р..

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) на користь Державного підприємства «Енергоринок»(01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, ідент. код 21515381; п/р № 26008302861 ГОУ АТ «Державний ощадний банк України»МФО 300465) 11 648 803, 43 грн. (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч вісімсот три гривні 43 копійки) пені, 1 816 162, 52 грн. (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч сто шістдесят дві гривні 52 копійки) інфляційних нарахувань, 2 970 700, 57 грн. (два мільйони дев'ятсот сімдесят тисяч сімсот гривень 57 копійок) 3% річних, 64 327, 20 грн. (шістдесят чотири тисячі триста двадцять сім гривень 20 копійок) судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні вимог по первісному позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 15.05.2012