Рішення № 24055414, 15.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/3466-2012 15.05.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія

«ОРАНТА»

Про стягнення 21 436,73грн. в порядку регресу

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2- предст. (дов. від 04.01.2012р.)

Від відповідача ОСОБА_3- предст. (дов. від 21.03.2012р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення з відповідача 19 342,64грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 300,00грн. -витрат на оплату експертної оцінки, 1503,16грн. -пені, 290,93грн. -3% річних, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1411,50 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2012р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №5011-20/3466-2012 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.04.2012р.

03.04.2012р. судом одержано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у іншому суді.

У судовому засіданні 03.04.2012р. клопотання відповідача судом не задоволено, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи документів, які витребувані у позивача ухвалою суду.

Вказані документи за резолюцією судді долучені судом до матеріалів справи та передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 03.04.2012р. відкладено на 17.04.2012р.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 17.04.2012р. справу №5011-20/3466-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є., у зв'язку з перебуванням судді Палія В.В. у відпустці та з метою дотримання процесуальних строків.

Ухвалою від 17.04.2012р. суддя Блажівська О.Є. прийняла справу №5011-20/3466-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.04.2012р.

17.04.2012р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, у якому останній просить суд частково у позові відмовити та не заперечує проти позову в частині стягнення 15 368,39грн. -страхового відшкодування в порядку регресу.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 18.04.2012р. справу №5011-20/3466-2012 передано для розгляду судді Палію В.В., у зв'язку з виходом останнього із відпустки.

За наведених обставин, 25.04.2012р. розгляд справи №5011-20/3466-2012 здійснюється суддею Палієм В.В.

Представники сторін у судове засідання 25.04.2012р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

За наведених обставин, розгляд справи 25.04.2012р. відкладено.

У судовому засіданні 15.05.2012р. представник позивача в усних поясненнях просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача просив суд частково відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 15.05.2012р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представники позивача та відповідача повідомлені про дату складення повного рішення -15.05.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2009р. о 11год. 50хв. в м. Києві по Південному мосту сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Ford Focus Comfort, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6 (власник автомобіля -ТОВ «ДАНОН»), автомобіля марки Opel номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_7 (власник автомобіля -ОСОБА_8), автомобіля марки Шкода номер НОМЕР_2, що підтверджується довідкою УДАІ Головного управління в м. Києві МВС України.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва №3-11234/09 від 23.10.2009р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Ford Focus Comfort, номер НОМЕР_1 що належить ТОВ «ДАНОН».

Відповідно до Звіту №45 від 22.10.2009р. про оцінку автомобіля Ford Focus, держ. номерний знак НОМЕР_1, вартість матеріального збитку, завданого власнику даного транспортного засобу в результаті пошкодження при ДТП складає 18 745,62грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №8362 від 29.12.2008р.

На підставі Страхового Акту №4143 від 24.11.2009р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №8362 від 29.12.2008р., сплатив за заявою ТОВ «ДАНОН»на користь СТО, власником якої є ФО - підприємець ОСОБА_9, суму страхового відшкодування в розмірі 12 851,88рн., що підтверджується платіжними дорученнями №11940 від 01.12.2009р. та №12145 від 07.12.2009р.

Відповідно до додаткового Страхового Акту №28 від 13.01.2010р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №8362 від 29.12.2008р, сплатив за заявою ТОВ «ДАНОН»на користь СТО, власником якої є ФО - підприємець ОСОБА_9, суму страхового відшкодування в розмірі 5 496,51грн., що підтверджується платіжними дорученнями №451 від 18.01.2010р. та №720 від 25.01.2010р.

Сума у розмірі 1248,87грн. зарахована позивачем в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів (премій), що підтверджується Страховим Актом (додатковим) №28 від 13.01.2010р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 19 342,64грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_7, отже ОСОБА_7 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки Ford Focus Comfort, номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_7 однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(страховик) та ОСОБА_8А.(страхувальник, власник транспортного засобу марки Opel номер НОМЕР_3) було укладено Поліс № ВС/5863774 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії Полісу -з 01.09.2009р. по 30.08.2010р. включно.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно Полісу № ВС/5863774 -розмір франшизи складає 510,00грн.

Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що ОСОБА_7 експлуатував транспортний засіб за відсутності законних підстав, матеріали справи не містять (відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 126 КпАП України відносно водія ОСОБА_7).

Оскільки між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»та ОСОБА_8 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія»правомірно звернулось до ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте, згідно позовної заяви позивач просить суд стягнути виплачену суму у розмірі 19 342,64грн. в порядку регресу з відповідача.

Однак, суд зазначає наступне.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже, в порядку регресу підлягає відшкодування оцінена шкода, але, якщо фактично виплачене відшкодування є меншим за розмір оціненої шкоди, підлягає відшкодуванню в порядку регресу фактично виплачене відшкодування.

В матеріалах справи міститься Звіт №45 від 22.10.2009р. про оцінку автомобіля Ford Focus, держ. номерний знак НОМЕР_1, який надано оцінювачем ОСОБА_11, який має кваліфікацію експерта оцінювана та включений до Державного реєстру оцінювачів. Згідно даного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику даного транспортного засобу в результаті пошкодження при ДТП складає 18 745,62грн. Такий матеріальний збиток вирахувано як сумарне значення розміру вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та втрати товарної вартості, що відбувається внаслідок ремонту.

Згідно платіжних доручень, які додані до позовної заяви позивачем фактично виплачено страхове відшкодування у розмірі 18348,39грн. (платіжні доручення №11940 від 01.12.2009р., №12145 від 07.12.2009р., №451 від 18.01.2010р., №720 від 25.01.2010р.).

Сума у розмірі 1248,87грн. зарахована позивачем в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів (премій), що підтверджується Страховим Актом (додатковим) №28 від 13.01.2010р.

Так, згідно даного Страхового Акту страхувальником -ТОВ «ДАНОН»не було внесено 1248,87грн. страхових премій. Премія, яку зобов'язаний був внести страхувальник склала 3628,19грн. Страхувальником внесено премію у розмірі 2379,32грн. (3628,19грн. -2379,32гн. = 1248,87грн.). Сума премії вирахувана з урахування ринкової вартості ТЗ згідно Звіту №45 від 22.10.2009р. = 71 845,28грн. Проте, згідно додатку №2 до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №8362 від 29.12.2008р., страхова сума за ризиками КАСКО по забезпеченому транспорту засобу складає 47115,27грн., страховий тариф -5,05%, страховий платіж за ризиками КАСКО склав 2379,32грн. Зазначена сума була сплачена страхувальником позивачу у повному обсязі, що підтверджується Страховим Актом (додатковим) №28 від 13.01.2010р. Доказів на підтвердження внесення змін до додатку №2 до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №8362 від 29.12.2008р., матеріали справи не містять.

Отже, підстави для зарахування суми у розмірі 1248,87грн. в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів (премій) від страхувальника -відсутні. Проте, вказана сума фактично не була виплачена позивачем страхувальнику.

Таким чином, розмір фактично виплаченого позивачем страхового відшкодування складає 18348,39грн. і саме щодо зазначеної суми позивач має право на відшкодування в порядку регресу.

Проте, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка згідно Полісу №ВС/5863774 складає 510,00грн.

За таких обставин,позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 17838,39 грн. (18348,39грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування -510,00грн. франшизи = 17838,39грн.).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 300,00 вартості експертної оцінки, проте, зазначена вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Витрати позивача на проведення експертизи не підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням положень п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказана сума не є оціненою шкодою, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, відповідно, не відшкодовується за рахунок відповідача у порядку регресу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1503,16грн. -пені.

Відповідно до п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Дане страхове відшкодування повинно було бути сплачено до 26.06.2011р., оскільки вимога позивача (вих. від 20.05.2011р.) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу одержана відповідачем 26.05.2011р. (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення). Проте відповідачем заборгованість в порядку регресу до цього часу не погашена.

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Тобто, у даному випадку пеня та її розмір передбачені законом.

Розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування, нарахованої за період з 27.06.2011р. по 27.12.2011р. (кінцевий строк визначено у розрахунку позивача) на суму 17838,39 грн. становить 1393,84рн. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача 1503,16грн. пені підлягає задоволенню частково.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 290,93грн. -3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних по своїй правовій природі не відносяться до неустойки (штраф, пеня), отже, вимоги чинного законодавства, які розповсюджуються на порядок нарахування неустойки до 3% річних не застосовуються.

Розмір 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування, нарахованої за визначений у позові період з 03.07.2011р. по 23.12.2011р. на суму 17838,39грн. становить 255,11грн. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача 290,93грн. 3% річних підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статей 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»(м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) 17838,39 грн. -страхового відшкодування в порядку регресу, 1393,84рн. -пені, 255,11грн.-3% річних, 1283,14грн. -судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В частині інших позовних вимог -відмовити.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя В.В. Палій

Дата складення повного тексту рішення -15.05.2012р.