Рішення № 24055272, 07.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/2990-2012 07.05.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта "провідшкодування шкоди, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 15.089,06 грн., з яких 14.543,57 грн. сума виплаченого страхового відшкодування, 457,03 грн. пені, 88,46 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч положенням ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 ЦК України не відшкодовує позивачу суму страхового відшкодування, сплаченого позивачем за шкоду, завдану страхувальником відповідача.

Ухвалою від 12.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/2990-2012, розгляд справи призначено на 22.03.2012.

Враховуючи необхідність витребувати додаткові докази у сторін, суд відкладав розгляд справи ухвалами від 22.03.2012, 10.04.2012 та 26.04.2012.

Ухвалою суду від 26.04.2012 розгляд справи було відкладено на 07.05.2012.

Представником позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано клопотання здійснювати розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги на суму 14.543,57 грн., проти стягнення пені і 3 % річних заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

У судовому засідання 07.05.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 23.02.2011 на 451 км. автодороги Бориспіль -Дніпропетровськ - Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фрейтлайнер д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, який працював водієм ТОВ „Нафтогазпром" та автомобіля ТАТА д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та який є власником такого автомобіля.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 12.04.2011, ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні вимог Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ТАТА д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Відповідно до Звіту № 3574 від 11.03.2011 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завдана власнику вказаного автомобіля складає 14.543,57 грн.

ДТП згідно з Договором добровільного страхування № 3386-а/10зп від 25.09.2010, укладеним між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник), було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 2011/V/JMJD02240/VESKO4787 від 21.03.2011, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 22.000 грн.

Дану суму страхового відшкодування АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" виплатило, що підтверджується платіжним дорученням № 2674 від 22.03.2011.

Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1890879 транспортний засіб "Фрейтлайнер", державний номер НОМЕР_4, забезпечений Відкритим акціонерним товариством "Національна страхова компанія "Оранта ".

Листом від 30.09.2011 № 1471-11, який було отримано відповідачем 06.10.2011 (факт отримання підтверджується відміткою про вручення), позивач з метою досудового врегулювання даного спору звернувся до відповідача з проханням в добровільному порядку виплатити страхове відшкодування у розмірі 14.543,57 грн.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотного суду не надано.

Судом установлено, що власником автомобіля Фрейтлайнер, д.н. НОМЕР_4 є ТОВ "Нафтогазпром". Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1890879 транспортний засіб "Фрейтлайнер", державний номер НОМЕР_4, забезпечений Відкритим акціонерним товариством "Національна страхова компанія "Оранта", з терміном його дії з 10.03.2010 по 09.03.2011, з лімітом відповідальності 35.000 грн., з франшизою -0. Крім того між відповідачем та ТОВ "Нафтогазпром" було укладено також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1890875, яким було забезпечено напівприцеп "PACTION 3142 DS", державний номер НОМЕР_6. Вказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем (лист відповідача від 19.04.2011 за № 11-02-10/11200).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що транспортний засіб "Фрейтлайнер", державний номер НОМЕР_4, забезпечений Відкритим акціонерним товариством "Національна страхова компанія "Оранта" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1890879, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з матеріалів даної справи та пояснень відповідача, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачем зі своїм страхувальником № 1890879 передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіянку майну в розмірі 35 000 гривень, розмір франшизи - 0 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 14.543, 57 грн. законнимим та обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 88. 46 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 457,03 грн., то суд вважає такі вимоги необгрунтованими, з огляду на таке.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розміру неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винною у ДТП особою, а договірні відносини між сторонами відсутні, а відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено.

Разом з цим, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, положення п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч.3 ст. 549 ЦК України).

Однак, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування цивільне законодавство не передбачає можливості забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Вищенаведеним спростовуються посилання позивача на необхідність застосування до правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу положень п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які регулюють грошові правовідносини за участю страхувальника та страховика, пов'язані з нарахуванням пені, оскільки такі твердження позивача ґрунтуються виключно на безпідставному ототожненні договірних правовідносин страхування та правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, які є відмінними за своєю правовою природою (предметом правового регулювання та суб'єктним складом).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають стягненню частково в сумі 14.543,57 грн. страхового відшкодування і 88,46 грн. 3 % річних.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачам не дано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1.560,75 грн. (судовий збір) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта " (01032, вул. Жилянська, 75, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування у сумі 14.543 (чотирнадцять тисяч п"ятсот сорок три) грн. 57 коп., 88 (вісімдесят вісім) грн. 46 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1.560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 75 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.05.2012.

СуддяОниськів О.М.