Ухвала суду № 24052369, 08.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 р. Справа № 81190/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Багрія В.М., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання - Баран П. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Свалявської міжрайонної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

13 січня 2009 року Дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Свалявської міжрайонної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122351/0/108-2271/10/17 від 25.04.2008р., покликаючись на те, що в даному випадку надбавки за роз'їзний характер робіт не є доходом платника податку (працівників підприємства), оскільки вказані кошти використовуються на витрати працівників при виконанні ними трудових обов'язків обумовлених характером праці, що передбачає постійні роз'їзди та переміщення працівників, їх знаходження поза межами виробничих баз підприємства. Окірм, цього зазначає, що відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» воно не може бути притягнутим до відповідальності, оскільки діяло відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року у справі №2а-105/09 заявлений позов задоволено. Постановлено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122351/0/108-2271/10/17 від 25.04.2008р., яким Дочірньому підприємству «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 13963,32грн., в тому числі 4654,44грн. - основний платіж та 9308,88грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржила Свалявська міжрайонна податкова інспекція Закарпатської області, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. У апеляційній скарзі вказує, що відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума польового забезпечення у переліку доходів, які не включаються до загального оподатковуваного доходу платника податку не зазначена. Разом з тим, відповідно до п.4.2 ст.4 цього Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші витрати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що перевіркою було охоплено період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р., а листом від 09.09.2006р. позивача було повідомлено про те, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором між працівником і власником.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, представника позивача Радь Івана Івановича, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що розмір надбавок за роз'їзний характер роботи, що виплачується працівникам підприємства відповідає вимогам чинного законодавства, окрім цього позивач в своїх діях дотримувався роз'яснень ДПА України, які не були скасовані чи відкликані, а тому правомірно не включав надбавку за роз'їзний характер роботи до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Встановлено, що Свалявською міжрайонною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Філії «Воловецький райавтодор» дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р., за результатами якої складено Акт №3-2300/20430079 від 07.04.2008р. яким встановлено факт ненарахування податку з доходів фізичних осіб з виплат своїм працівникам за роз'їзний характер робіт. На підставі зазначеного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008 року №0000122351/0/108-2271/10/17, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 13963,32грн., в тому числі 4654,44грн. - основний платіж, 9308,88грн. - штрафні санкції.

Спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак йому було відмовлено в задоволенні скарг.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до частини першої загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року №218/2658 із змінами і доповненнями) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. У тих випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом).

Частиною другою загальних положень вищевказаної Інструкції встановлено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором. трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Пунктами 1.2, 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713), встановлено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Виплатами, що не належать до фонду оплати праці згідно із пунктом 3.16 цієї Інструкції є надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що філія «Воловецький райавтодор» дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» обслуговує мережу автомобільних доріг.

Враховуючи дану специфіку діяльності, працівникам філії виплачуються надбавки за роз'їзний характер роботи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99р. №490 «Про надбавки(польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер».

Згідно вказаної Постанови КМ від 31.03.99р. №490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. За час проїзду територією України такі надбавки не можуть перевищувати граничних норм добових витрат, що встановлені для відряджень у межах України. Витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення вищезазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Відповідно до статті 12 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) гарантії та компенсації працівникам в разі службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Виплата надбавок позивачем працівникам за роз'їзний характер роботи передбачена Колективним договором на 2005-2007 роки (а.с.64-69).

Відповідно до п.22 Колективного договору передбачено обов'язок адміністрації виплачувати надбавку за роз'їзний характери робіт згідно Положення про порядок встановлення і виплату надбавки за роз'їзний характер робіт працівникам ДП «Закарпатський облавтодор», яке є невід'ємним Додатком до колективного договору.

Таким чином, розмір надбавок за роз'їзний характер роботи, що виплачуються працівникам підприємства, визначений колективним договором ДП «Закарпатський облавтодор», погоджений із замовниками робіт, та не перевищує граничних добових витрат, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон». З огляду на те, що норми відшкодування витрат для відряджень згідно з цією постановою встановлені у вигляді добових, надбавки за роз'їзний характер робіт за своєю сутністю є відшкодуванням добових витрат.

Відповідно до абзацу 6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 №663, а витрати на проїзд та проживання відшкодовуються лише за наявності підтверджуючих документів, що передбачено і в Постанові Кабінету Міністрів України №490 від 31.03.1999 року.

Враховуючи викладене, у разі якщо робота працівника носить роз'їзний (пересувний) характер виплачені у зв'язку з цим надбавки до заробітної плати мають компенсаційний характер та прирівнюються за своєю сутністю до виплати добових відрядженому і відповідно до п. п. 4.3.2. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не відносяться до складу доходів фізичних осіб які підлягають оподаткуванню.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ДПА України листами від 25.05.2004р. №5131/5/17-3116, від 08.06.2004р. №4528/6/17-3116 роз'яснила, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Податкове роз'яснення від 08.06.2004 року №4528/6/17-3116 відкликане ДПА України лише 01.02.2010 року, а тому відповідно до п.4.4.1 та пп.«д» п.4.4.2 ст.4 Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) позивач не може бути притягнутим до відповідальності, оскільки правомірно не включав до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу надбавки за роз'їзний характер робіт керуючись вказаним роз'ясненням.

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ч.4 ст. 196, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної податкової інспекції Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року у справі №2а-105/09 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя О.М. Гінда

Повний текст виготовлений 10 травня 2012 року.