Рішення № 24042530, 08.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р.Справа № 6/63-10-1719

.За позовом: Військового прокурора Одеського гарнізону, в інтересах держави,

в особі:

1) Кабінету Міністрів України

2) Міністерства оборони України

3) Квартирно -експлуатаційного відділу міста Одеси

до 1) Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області

2) Мисливсько-рибальського підприємства „Сокіл" Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України

про визнання недійсним рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 10.11.2005 року № 87 та визнання права державної власності.

Колегія суддів господарського суду Одеської област

Головуючий суддя Демешин О.А.

Суддя Погребна К.Ф.

Суддя Меденцев П.А.

Представники сторін:

від прокуратури не з`явився .

від позивачів 1) ОСОБА_2- довіреність

2) ОСОБА_3 -довіреність, ОСОБА_4- довіреність

3) не з'явився

від відповідачів 1) не з'явився,

2) Яні К.М.- директор

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурора Одеського гарнізону (далі -прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно -експлуатаційного відділу міста Одеси до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (далі -Відповідач 1) та Мисливсько-рибальського підприємства „Сокіл" Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (далі -Відповідач 2) про визнання недійсним Рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 10.11.2005р. №87 «Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди які стоять на балансі мисливсько-рибальського підприємства „Сокіл" Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок збройних Сил України і розміщені на території Чабанського будинку рибалки" та визнання права державної власності

Прокурор та позивачі позов підтримують у повному обсязі.

Відповідачі з позовом не згодні з підстав, викладених у наданих до суду відзивах на позовну заяву.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 10 листопада 2005 року №87 «Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які стоять на балансі мисливсько-рибальського підприємства «Сокіл»Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України і розміщення на території Чабанського будинку рибалки»мисливсько-рибальському підприємству «Сокіл»Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України" було видано свідоцтво на право власності на будівлі та споруди Чабанського будинку рибалки, а саме: адміністративно-готельну будівлю, А, а-а3; будівлю готелю літнього типу, Б,б; будівлю котеджу літнього типу, В, в; будівлю їдальні на 20 місць-обідів, Г; будівлю прохідної, Д,пд.(Д); будинок збірно-щитовий, Е-Е9; будинок збірно-щитовий Ж-Ж8, ж21-ж2111 ; ж41-ж61, ж71-ж711 ; будівля бару, З; підвал,пд.(З); рятувальна станція, И;, вбиральня, К; вбиральня, Л; вбиральня М; душ Н; будівлі для зберігання човнів, о; брукування, I.

26.07.2007р. право власності на вказані споруди Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано за Мисливсько-рибальським підприємством „Сокіл" Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Прокурор просить визнати недійсним вказане рішення посилаючись на, що воно є незаконним, порушує право державної власності на будівлі, споруди та спричиняє шкоду державі.

Крім того, посилаючись на ст.392 ЦК України прокурор просить визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт.Чорноморське, вул..Рибацька, 1, а саме: їдальня за генеральним планом №888 площею 72кв.м.; котедж за генеральним планом №684кв.м.; котеджі за генеральним планом №№865,866,867,868,869,870, 871, 872,873 площею по 12кв.м.кожний; котеджі за генеральним планом №№ 874,875,876, 877, 878, 879, 880, 881, 882, 883 площею 32кв.м. кожен; котедж за генеральним планом №884 площею 126кв.м.; котедж за генеральним планом №887 площею 75кв.м.; сторожева за генеральним планом №889 площею 20кв.м.; туалет за генеральним планом № 890площею 20кв.м.; туалети за генеральним планом №№891, 892 площею кв.м. кожен; гараж за генеральним планом №886 площею 18кв.м. та навіс для човнів за генеральним планом №885 площею 512кв.м.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728 від 1983 року Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеси (позивач 3 по справі), виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області у 1983 році були надані у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 гектарів, розташовані на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, зокрема, земельна ділянка на які розташований Чабанський будинок рибалки, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Рибацька, 1.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Згідно ст.ст. 1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, тощо.

Відповідно до наказу командувача військами Червонопрапорного Одеського військового округу №22 від 12 лютого 1980 року «Про ліквідацію Чабанської рибально-туристської бази ВМТ ОдВО і створення спортивної бази округу»будівлі та споруди Чабанської рибально-туристської бази були передані спортивному клубу армії ОдВО - на баланс Квартирно - експлуатаційної частини Чабанського району.

Згідно з п. 4 зазначеного наказу човникова станція Чабанської рибально-туристської бази була збережена за Радою військово-мисливського товариства ОдВО с перейменуванням в будинок рибалки «Чабанка».

Відповідно до Статуту військово-мисливського товариства Міністерства оборони СРСР, введеним в дію наказом Міністра оборони України від 21 серпня 1981 року №230 військово-мисливське товариство Міністерства оборони СРСР є добровільною спортивною організацією, що об'єднує мисливців та рибалок військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони.

Пунктами 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно до п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»повноваження органу управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР було покладено на Міністерство оборони України.

Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, 7 мисливських господарств, 7 будинків - рибалки, туристичної бази, 3 магазинів, 3 стрілецькі стендів військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2003р. по справі №18/235 зазначено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

25 жовтня 2000 року начальником розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальником головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України було видано розпорядження №12р щодо проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок.

На виконання зазначеного розпорядження начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України було видано наказ від 31.10.2000р. №137 «Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок».

Відповідно до наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12.12.2000р. №86 «Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок», за Чорноморською КЕЧ району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси) було закріплено нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, яке було прийнято на відповідний картковий облік.

Відповідно до ч.2 ст.З Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282 був затверджений «Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», відповідно до пункту З якого - військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно, яке вивільнюється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, можуть передаватися безоплатно у комунальну власність у разі невключення до відповідного переліку військового майна ,яке підлягає відчуженню.

Водночас, згідно п. 4 того ж «Порядку»передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо майнових комплексів та Міністерством оборони України - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна

Пунктом 10 зазначеного порядку передбачено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про приймання-передачу. З цього ж дня, згідно п. 15 наведеного «Порядку», настає право органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається військове майно, на правління переданим майном або правом власності на нього.

Посилаючись на те, що будь-яких рішень щодо вилучення і передачі військового майна майнового комплексу Чабанського будинку рибалки до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державними майном, самоврядним організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалось, прокурор в позовній заяві стверджує, що до цього часу нерухоме майно майнового комплексу Чабанського будинку рибалки має статус військового майна.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, посилаються на те, що рішення Чорноморської селищної ради від 10.11.2005р. № 87 «Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які стоять на балансі мисливсько - рибальського підприємства «Сокіл»Південої регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України і розміщені на території Чабанського будинку рибалки є законним, ніяким чином не порушує право державної власності і не спричиняє шкоду державі.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідачі стверджують, що Південна регіональна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України була і є громадською організацією, що здійснює свою діяльність на підставі повного госпрозрахунку і самофінансування. Фінансування Південої регіональної організації ніколи не здійснювалося із бюджетних коштів. Все майно, що є на балансі відноситься до колективною власністю цієї організації.

Тому, будинки та споруди Чабанського будинку рибалки не відносились і не відносяться до військового майна.

Оскільки право власності держави на спірне нерухоме майно не порушено, відповідачі просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, що приймали участь у розгляді справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Пунктом. З частини 1 статті 27 Земельного кодексу України від 1991 року, що був чинним до 1 січня 2002 року, та п. «в»ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, що був чинним до 1 січня 2004 року, юридична особа припиняє свою діяльність внаслідок ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Згідно статті 104 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, який набув чинності з 1 січня 2004 року, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Як вбачається з матеріалів справи юридична особа - Чабанська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України, якій був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії Б № 031728 від 1983 року, у 1996 році була припинена у зв'язку з перетворенням з переданням всього свого майна, прав та обов'язків інший юридичній особі -правонаступнику Чорноморській квартирно-експлуатаційній частині району Міністерства оборони України, яка у свою чергу в 2005 році була ліквідована та правонаступником якої з цього часу по теперішній час є Квартирно -експлуатаційний відділ міста Одеси Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 1991 року, що був чинним до 1 січня 2002 року, ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості та отримання документу, що посвідчує зазначене право.

Статтею 23 Земельного кодексу України від 1991 року, ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, який набрав чинності з 1 січня 2002 року та ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються місцевими радами. Державний акт на право землекористування вищезазначеною земельною ділянкою, після припинення Чабанської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, Чорноморською квартирно-експлуатаційною частина району Міністерства оборони України у встановленому порядку не оформлювалось. Рівно, як не оформлювалось це право землекористування і Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси Міністерства оборони України після ліквідації Чорноморської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України.

Земельним законодавством, що діяло на момент припинення Чабанської КЕЧ , а також земельним законодавством чинним на цей час, - не передбачено правонаступництва щодо права користування земельними ділянками. Тобто, на момент прийняття Чорноморської селищною радою Комінтернівського району Одеської області спірного Рішення від 10 листопада 2005 року №87 -позивачі не мали і на цей час не мають належним чином оформлених документів на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі та споруди, право власності на які зареєстровано Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації за Мисливсько-рибальським підприємством „Сокіл" Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Таким чином, з підстав порушення прав держави, пов`язаних з прийняттям спірного рішення та видачею свідоцтва на право власності на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці, що належить державі -є необґрунтованими, оскільки доказів наявності у держави в особі Міністерства оборони України, належним чином оформлених документів на право користування цією земельною ділянкою, прокурором та позивачами не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні права державної власності на вищевказані будівлі та споруди і оспорюванні цього права внаслідок прийняття Чорноморською селищною радою спірного рішення.

Суд вважає, що вирішуючи цей спір, перш за все слід встановити належність державі на праві власності індивідуально визначеного нерухомого майна на момент прийняття Чорноморською селищною радою Рішення від 10 листопада 2005 року №87 «Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які стоять на балансі мисливсько-рибальського підприємства «Сокіл»Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України і розміщення на території Чабанського будинку рибалки»мисливсько-рибальському підприємству «Сокіл»Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України", а саме: їдальня за генеральним планом №888 площею 72кв.м.; котедж за генеральним планом №684кв.м.; котеджі за генеральним планом №№865,866,867,868,869,870, 871, 872,873 площею по 12кв.м.кожний; котеджі за генеральним планом №№ 874,875,876, 877, 878, 879, 880, 881, 882, 883 площею 32кв.м. кожен; котедж за генеральним планом №884 площею 126кв.м.; котедж за генеральним планом №887 площею 75кв.м.; сторожева за генеральним планом №889 площею 20кв.м.; туалет за генеральним планом № 890площею 20кв.м.; туалети за генеральним планом №№891, 892 площею кв.м. кожен; гараж за генеральним планом №886 площею 18кв.м. та навіс для човнів за генеральним планом №885 площею 512кв.м.

Всі докази щодо передач військового майна, надані прокурором містять загальний характер, без встановлення індивідуально визначених будівель та споруд, віднесених до загальнодержавної власності..

Жодним документом не підтверджено фінансування будівництва вищезазначених будівель та споруд (котеджів, їдальні, туалетів, гаражу тощо) за рахунок державних коштів та введення цих об'єктів в експлуатацію у встановленому порядку.

Натомість, будівлі та споруди Мисливсько-рибальського підприємства «Сокіл»були побудовані протягом травня 1984 року - травня 1988 року виключно господарським способом з залученням членів мисливських колективів Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, про що свідчать відповідні кошториси та акти робочих комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель, споруд, помешкань за вищезазначений період.

Фінансування зазначених будівельних робіт за рахунок бюджетних коштів, виділених на утримання Збройних Сил СРСР не здійснювалося, що засвідчено відповідними довідками Фінансово-економічного управління Південного оперативного командування № 24/1/2186 від 25 жовтня 2000 року та Чорноморською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України № 314 від 20 грудня 2001 року.

Виконання Наказу начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 31.10.2000р. №137 «Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок» та Наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12.12.2000р. №86 «Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок» - не можна вважати обставинами, підтверджуючими право власності держави на спірне майно, оскільки зазначені накази не є правовстановлювальними документами і не породжують виникнення права власності на нерухоме майно.

Статтею 392 ЦК України, встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, обґрунтовуючи свої позовні вимоги нормами зазначеної статті, прокурор мав довести відповідним правовстановлюючим документом факт існування у держави права власності на нерухоме майно вказане в позовній заяві (фінансування будівництва, введення в експлуатацію, придбання його за цивільним правочином тощо), або існування такого документа в минулому та його втрату.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, порядок проведення якої та підстави відмови в ній визначаються законом.

Згідно положень статей 2,3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. -державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Прокурором та позивачами не надано правовстановлюючих документів та доказів зареєстрованого права державної власності на вищевказане спірне майно, що унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на: їдальню за генеральним планом №888 площею 72кв.м.; котедж за генеральним планом №684кв.м.; котеджі за генеральним планом №№865,866,867,868,869,870, 871, 872,873 площею по 12кв.м.кожний; котеджі за генеральним планом №№ 874,875,876, 877, 878, 879, 880, 881, 882, 883 площею 32кв.м. кожен; котедж за генеральним планом №884 площею 126кв.м.; котедж за генеральним планом №887 площею 75кв.м.; сторожеву за генеральним планом №889 площею 20кв.м.; туалет за генеральним планом № 890площею 20кв.м.; туалети за генеральним планом №№891, 892 площею кв.м. кожен; гараж за генеральним планом №886 площею 18кв.м. та навіс для човнів за генеральним планом №885 площею 512кв.м.

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлено про втрату ним правовстановлюючих документів про право власності держави в особі Міністерства оборони України на спірні об`єкти нерухомості та відсутність архівних відомостей про наявність таких документів - суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги з підстав втрати позивачем документа, який засвідчує право власності (ст.392 ЦК України), оскільки для визнання права власності з підстав втрати відповідного документа, має бути доведено факт існування такого документа та його подальшої втрати. Позивачем таких доказів, також, не надано.

Також, суд зазначає, що ухвалою господарського суду Одеської області від 09 серпня 2002 року по справі № 17-2-21/02-2861 за позовом Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України до Чорноморської селищної Ради Комінтернівського району Одеської області про зобов'язання видати свідоцтво на право власності була затверджена мирова угода.

Відповідно до затвердженої мирової угоди Чорноморська селищна Рада Комінтернівського району Одеської області прийняла на себе зобов'язання про реєстрацію та видачу свідоцтва на право власності на комплекс будинків та споруджень Чабанського будинку рибалки.

Таким чином, прийняття рішення про видачу свідоцтва на право власності Чорноморською селищною радою здійснювалось на виконання вищезазначеної мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.2002р., яка у встановленому законом порядку набрала законної сили і є чинною на цей час.

Зазначена обставина, також, є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним спірного Рішення Чорноморської селищної ради.

Також, відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника визнається судом незаконним та скасовується.

Оскільки прокурором не доведено належними доказами наявності у держави права власності на перелічене в позовній заяві індивідуально визначене нерухоме майно, суд не вважає можливим застосування вказаної законодавчої норми при вирішенні спору в частині визнання недійсним рішення Чорноморської селищної ради .

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з покладення на Міністерство оборони України, як на орган уповноважений на представництво інтересів держави, у спірних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ-168, Повітряно флотський проспект, 6, код 00034022):

- до Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200 (символ звітності 095), рахунок №31114095700008, банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, одержувач -ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 державного мита 85 гривень.

- до Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22050003 (символ звітності 264), рахунок № 31213264700008, банк одержувача -ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, одержувач -ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ -23213460, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 гривень

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України..

Повне рішення складено 11.05.2012р.

Головуюяий Суддя Демешин О.А.

Суддя Погребна К.Ф.

Суддя Меденцев П.А.