Рішення № 24042502, 24.04.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 р. Справа №18/3575/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Продресурс", м.Кременчук

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кременчук

про стягнення грошових коштів сумі 10 872,20 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін у засіданні 17.04.2012р. та 24.04.2012р.:

від позивача: Струцький В.М.

від відповідача: ОСОБА_1

У судовому засіданні 17.04.2012р. оголошувалась перерва до 24.04.2012р. згідно ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 24.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позову та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 10872,20 гривень, в т.ч. 6188,10 гривень - основний борг, 1833,89 гривень - 20% штраф, 2850,21 гривень - пеня за договором поставки № 473 від 11.02.2011 року.

Позивач наполягає на задоволенні позову.

Відповідач у відзиві на позов від 04.01.2012р. позовні вимоги визнає частково, у сумі 2857,83 грн. ( 6188,10 грн. - 3330,27 грн. несплачених бонусів), проти позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені заперечує.

У письмових доводах по справі від 17.04.2012р. відповідач проти позову заперечує повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 10872,20 гривень, в т.ч. 6188,10 гривень - основний борг, 1833,89 гривень 20% штраф, 2850,21 гривень - пені.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 473 від 11.02.2011 року (копія - арк.9-12 справи), згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передавати (поставляти) у обумовлені строки покупцеві (відповідачу) оптові партії продовольчих товарів, а відповідач - приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми (п.1.1 договору). Покупець зобов'язаний сплатити за товар не пізніше 7 днів з дати поставки товару (п.8.2 договору). Відповідальність сторін встановлена розд.9 договору: у разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений п.8.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару та пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п.9.3 договору). Цей договір діє з 11.02.2011р. до 31.12.2011р. з можливістю пролонгації на 3 роки (п.11.2 договору).

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар по накладним від 19.08.2011р., 20.08.2011р., 23.08.2011р., 24.08.2011р., 25.08.2011р., 26.08.2011р., 27.08.2011р., 02.09.2011р. (арк. 13-22 справи). Однак як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті отриманого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на 26.11.2011р. становить 6188,10 грн. Саме цю суму основного боргу позивач просить стягнути з відповідача.

У відзиві на позов від 04.01.2012р. відповідач визнає, що між сторонами існували ділові відносини та він дійсно отримував від позивача партії товару, проте договір при цьому не підписувався.

Для з'ясування вказаного, судом в порядку статті 41 ГПК України призначалася судово-почеркознавча експертиза, на вирішення якої ставилося наступне питання: "Чи є підпис у договорі №473 від 11.02.2011р. у графі "Покупець" оригіналом підпису ОСОБА_1?". Провадження у справі зупинялося до отримання висновку експертизи.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №1146 від 15.03.2012р. підпис від імені ОСОБА_1 у вказаному договорі виконаний не ним, а іншою особою.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Засобами доказування є письмові та речові докази, висновки судових експертів, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд приймає даний висновок експертизи як належний та допустимий доказ.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Суд, оцінивши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оплату за поставлений товар у повному обсязі відповідач не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Судом досліджено надані сторонами докази, зокрема, накладні від 19.08.2011р., 20.08.2011р., 23.08.2011р., 24.08.2011р., 25.08.2011р., 26.08.2011р., 27.08.2011р., 02.09.2011р. (арк. 13-22 справи), по яким поставлявся товар, а також взято до уваги доводи сторін. Відповідач у відзиві на позов визнав факт отримання товару по даним накладним його працівниками, та факт існування заборгованості. У подальшому усно відповідач став заперечувати, що ним отримувався товар від позивача. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що визнання суми боргу перед позивачем відповідало волевиявленню відповідача (товар не був поверений), тому викладені в подальшому заперечення суд вважає суперечливим та неналежними підставами для спростування факту існування заборгованості перед позивачем. Суд вважає доведеним існування заборгованості відповідача перед позивачем за товар, поставлений по вищевказаних накладних.

Посилання відповідача на необхідність зменшення суми основного боргу на вартість бонусів, викладені у відзиві на позов, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки дана домовленість сторін носила усний характер та жодними доказами не підтверджена.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У частині стягнення пені та штрафу суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем не надано жодних доказів укладення письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання з відповідачем (з урахуванням встановлених вище обставин, підтверджених висновком судово-почеркознавчої експертизи). За таких обставин позовні вимоги про стягнення штрафу та пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів ст.49 ГПК України. Згідно статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи при задоволенні позову покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,41,43,49,82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1, ідентиф.номер НОМЕР_1, інші реквізити невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Продресурс" (вул.Профспілкова, 7а, м.Кременчук, 39601, р/р 2007021003980 ФБ "ПРРУ "Фінанси і кредит", МФО 331564, код 33435006) 6188,10 грн. основного боргу, 840,94 грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Продресурс" (вул.Профспілкова, 7а, м.Кременчук, 39601, р/р 2007021003980 ФБ "ПРРУ "Фінанси і кредит", МФО 331564, код 33435006) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1, ідентиф.номер НОМЕР_1, інші реквізити невідомі) 1500,90 грн. витрат по оплаті експертизи.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя Тимощенко О.М.

Повне рішення складено 26.04.2012 року

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією