Рішення № 24042368, 07.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 10/17-4712-2011за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „САНОІЛ"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3

про стягнення 702 765, 67 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю від 30.12.2011р. №1-юр

від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю від 23.11.2011р. №4787

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: ТОВ „САНОІЛ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 702765,67 грн., з яких 281581,76 грн. - майнова шкода, яка спричинена позивачу пошкодженням сідельного тягача і напівпричепу внаслідок ДТП та 421183,91 грн. -реальні збитки, які також спричинені позивачу пошкодженням сідельного тягача і напівпричепу внаслідок ДТП.

Відповідач надав до суду відзив на позов за вх.42917/2011 від 12.12.2011р., згідно з яким просить суд відмовити ТОВ „Саноіл" у задоволенні позову в частині відшкодування реальних збитків в сумі 421 183,91 грн., а також залучити до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 При цьому відповідач посилається на те, що норми матеріального права, а саме ст.22 ЦК України та ст.225 ГК України не передбачають стягнення „реальних збитків", які зазначені позивачем у позові; що позивач безпідставно намагається стягнути з відповідача витрати, які ним понесені взагалі в ході здійснення власної господарської діяльності, та які входять до калькуляції вартості його послуг; що в ході досудового розслідування кримінальної справи позивач з незрозумілих підстав не подав цивільний позов до особи, винної у вчиненні злочину, та після закриття кримінальної справи, не звертався з претензією до відповідача з вимогою відшкодування збитків, а тому до моменту звернення позивача з позовом до суду відповідач не мав відомостей щодо наявності до нього будь-яких матеріальних претензій з боку позивача, що свідчить про відсутність провини відповідача у заподіянні шкоди в частині відшкодування неодержаного прибутку.

Також відповідач надав до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_3 за вх.№42835/2011 від 12.12.2011р., з посиланням при цьому на те, що рішення суду у даній праві може потягнути за собою регресний позов відповідача до громадянина ОСОБА_3, оскільки між відповідачем і громадянином ОСОБА_3 укладений трудовий договір від 29.08.2005р., умови якого передбачають повну матеріальну відповідальність працівника за пошкодження майна.

Вказане клопотання відповідача задоволено господарським судом та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3, про що винесено відповідну ухвалу від 19.12.2011р.

Окрім того, відповідач надав до суду доповнення до відзиву на позов, які залучені судом до справи 28.03.2012р., та в яких відповідач посилається на те, що внаслідок ДТП пошкоджений напівпричіп позивача типу цистерна, який призначений для перевезення наливних вантажів, а для виконання перевезень позивачем залучені напівпричепи ФОП ОСОБА_6 типу фургон, які призначені для перевезення фасованих вантажів у будь-якій упаковці. Тобто, витрати позивача на перевезення вантажів транспортними засобами ФОП ОСОБА_6 є власною господарською діяльністю позивача і не пов'язані з ДТП.

У доповненнях до відзиву на позов за вх.№11026/2012 від 11.04.2012р. відповідач посилається на те, що позивачем не доведено необхідності заміни одного пошкодженого сідельного тягача двома сідельними тягачами ФОП ОСОБА_6; що всупереч вимог ч.1 ст.225 ЦК України позивачем не зазначено до якого виду збитків відносяться заявлені до стягнення „реальні збитки"; що позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між спричиненою шкодою у вигляді простою власного сідельного тягача та використанням ним для перевезення вантажів двох сідельних тягачів ФОП ОСОБА_6, оскільки можливість використання транспортних засобів третіх осіб для перевезення вантажів за договором перевезення вантажів №4600016190 від 01.01.2009р. була передбачена у договорі з самого початку і зазначені транспортні засоби використовувалися ним і до моменту ДТП за участю транспортних засобів позивача і відповідача; що при умові відношення „реальних збитків" в сумі 421183,91 грн. до неодержаного прибутку (втраченої вигоди), необхідно зазначити, що втрачена вигода є категорію економічною і вона повинна бути розрахована відповідним фахівцем -економістом або бухгалтером, але зазначений розрахунок відсутній у матеріалах справи і не наданий позивачем.

Позивач надав до суду письмові пояснення щодо обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги за вх.№1566/2012 від 18.01.2012р., а також заяву про забезпечення позову за вх.№5713/2012 від 22.02.2012р., у задоволенні якої позивачу відмовлено господарським судом, про що 28.03.2012р. винесено відповідну ухвалу.

Також позивач надав до суду письмові пояснення від 11.04.2012р. за вх.№10976/2012, згідно з якими позивач посилається на те, що при визначенні витрат, які понесені позивачем у зв'язку із залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника, слід керуватися положеннями ст.22 ЦК України, а не ст.225 ГК України, оскільки ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах, яких на момент ДТП не існувало між позивачем і відповідачем; що відповідно до ст. 28 КПК України подання цивільного позову у кримінальній справі є правом особи, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, та відповідно до ст.6 ГПК України, ч.2 ст.222 ГК України пред'явлення претензії також є правом особи, чиї права або законні інтереси порушено; що у ДТП пошкоджений сідельний тягач позивача, який включений до списку рухомого складу погодженого сторонами для виконання перевезень за договором на перевезення вантажів №4600016190 від 01.01.2009р., а чинне законодавство не містить жодних обмежень чи заборон щодо використання сідельного тягача із різними напівпричепами, типи яких визначені ДСТУ 3850-99 „Засоби транспортні дорожні. Причепи та напівпричепи спеціалізовані. Загальні технічні умови".

Представник третьої особи у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно з якими третя особа в повному обсязі підтримує заперечення на позов, які надані відповідачем.

Ухвалою від 07.12.2011р. розгляд справи перенесений господарським судом на 19.12.2011р. у зв'язку із перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному з 30.11.2011р. по 06.12.201р. включно.

Ухвалою від 04.01.2012р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

Розпорядженням голови суду від 18.01.2012р. справу передано на розгляд судді Гуляк Г.І. у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному, а розпорядженням голови суду від 20.02.2012р. справу передано на розгляд судді Смелянець Г.Є. у зв'язку із виходом останньої лікарняного та відпустки.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.03.2012р., 11.04.2012р., 07.05.2012р.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

26.12.2009р. на автодорозі Одеса-Мелітополь відбулася ДТП за участю транспортних засобів позивача і відповідача, а саме: сідлового тягача MAN 19.403, державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом -цистерна Е, марки ОМЕР, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7 і сідлового тягача MAN 19.403, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом - контейнеровозом, марки LEG, державний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3

Постановою заступника начальника СВ Жовтневого районного відділу УМВС України в Миколаївській області від 24.09.2010р. припинено кримінальну справу за відсутністю у діях водія ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ст. 286 КК України.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2011р. по справі №3-58 ОСОБА_3 визнано винним у здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, але у притягненні до адміністративної відповідальності відмовлено з причини закінчення термінів притягнення до адміністративної відповідності передбачених ст.38 КпАП України. При цьому у постанові суду встановлено, що ОСОБА_3 порушив п.14.2. Правил дорожнього руху.

У п.14.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, встановлено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону; б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч; в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.

Також судом встановлено, що на момент ДТП власником сідлового тягача MAN 19.403, державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом -цистерна Е, марки ОМЕР, державний номер НОМЕР_3 являвся ТОВ „Саноіл" (позивач), що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (т.1, а.с. 16-17), а власником сідлового тягача MAN 19.403, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом - контейнеровозом, марки LEG, державний номер НОМЕР_4 являвся ФОП ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (т.1, а.с.27). При цьому на момент ДТП, як у позивача була наявна ліцензія Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії НОМЕР_10 від 11.05.2007р. з дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення вантажів та міжнародні перевезення вантажів, так і у відповідача була наявна ліцензія Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії НОМЕР_8 від 19.04.2006р. з дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення вантажів.

Поряд з цим, на момент ДТП водій сідлового тягачу MAN 19.403, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом -контейнеровозом, марки LEG, державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_3 являвся працівником відповідача, що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичної особою від 29.08.2005р. №14845, умовами якого передбачено, що працівник несе повну матеріальну відповідальність перед фізичною особою у випадку порчі, утрати чи недостачі.

Згідно з Висновком автотоварознавчого дослідження Харківського НДІСЕ ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса №286 від 15.02.2010р. величина матеріальної шкоди, яка спричинена власнику автомобіля MAN 19.403 державний номер НОМЕР_1 визначалася ринковою вартістю автомобіля на 18.01.2010р. і становить 132280,72 грн.

Згідно з Висновком автотоварознавчого дослідження Харківського НДІСЕ ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса №4778 від 08.07.2011р. сума матеріальної шкоди, яка спричинена володільцю напівпричепа ОМЕР 32МS1-CH, державний номер НОМЕР_3 визначалася ринковою вартістю КТЗ на момент його пошкодження і становить 199281, 04 грн.

14.06.2011р. ПрАТ „СК „Граве Україна" складений Страховий акт №ОСЦВ/ВС.4736605/2, в якому на підставі укладеного із ОСОБА_3 (страхувальник) договору ВС.4736605 визначений розмір страхового відшкодування в сумі 24990 грн., який виплачений позивачу 20.06.2011р.

24.08.2011р. ПрАТ „СК „Граве Україна" складений Страховий акт №ОСЦВ/ВС.4736605/3, в якому на підставі укладеного із ОСОБА_3 (страхувальник) договору ВС.4736605 визначений розмір страхового відшкодування в сумі 25817,28 грн., який виплачений позивачу 29.08.2011р. При цьому у вказаний розмір страхового відшкодування включено вартість експертних послуг в сумі 827,28 грн., про що свідчить відповідний лист ПрАТ „СК „Граве Україна" (т.2, а.с.44).

У позові ТОВ „САНОІЛ" просить суд стягнути з відповідача шкоду, завдану позивачу пошкодженням сідлового тягача та напівпричепу внаслідок ДТП в розмірі 281581,76 грн. /331561,76 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди спричиненої позивачу внаслідок пошкодження сідельного тягачу і напівпричепу) -49980 грн. (загальний розмір страхового відшкодування виплаченого позивачу ПрАТ „СК „Граве Україна", за виключенням вартості експертних послуг в сумі 827,28 грн.) =281581,76 грн./, з посиланням при цьому на вимоги ст.ст.1166,1172,1187 ЦК України.

Також у позові ТОВ „САНОІЛ" просить суд стягнути з відповідача реальні збитки, що спричинені позивачу пошкодженням сідельного тягача та напівпричепу внаслідок ДТП в розмірі 421183,91 грн., з посиланням при цьому на наступне.

У зв'язку зі значними механічними пошкодженнями транспортних засобів позивача у ДТП, яка сталася з вини відповідача, вони стали непридатні для використання за цільовим призначенням у господарській діяльності позивача, але зобов'язання позивача перед контрагентами залишилися незмінними і тому позивач вимушений був залучити до перевезення вантажів контрагентів транспортні засоби стороннього перевізника -ФОП ОСОБА_6 згідно з договором №1006 від 10.06.2008р. та договором №01012011/8 від 01.01.2011р. Протягом 2010р. та на початку січня 2011р. ФОП ОСОБА_6 було здійснено 108 перевезень вантажів за замовленням контрагентів позивача по території України, вартість яких становить 421183,81 грн. Відсутність потреби використання транспортних засобів стороннього перевізника у другій половині лютого 2011р. та в наступному місяці, зумовлена сезонним спадом об'ємів перевезень, що дало змогу позивачу забезпечити виконання перевезень власними транспортними засобами. В подальшому позивачу вдалося усунути дефіцит у транспортних засобах, що вибули із транспортно-логістичного процесу внаслідок ДТП, за рахунок збільшення власного автопарку в зв'язку із придбанням нових транспортних засобів, в тому числі згідно контракту №UA/SANOIL/ 3x105XF/14/02/2011 ІВ від 14.02.2011р.

В якості доказів, що підтверджують позовні вимоги, позивач надав до суду наступні документи. По-перше, договір на перевезення вантажів від 01.01.2009р. №4600016190, який укладений між позивачем (перевізник) і ВАТ „САН ІнБев Україна" (замовник), та згідно з яким позивач зобов'язався доставляти довірені йому Замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачам, вказаним Замовником з орієнтовним об'ємом перевезень за цим договором 1 750 тис. дал., який може змінюватися з ініціативи Замовника відповідно до його заявок на перевезення.

Відповідно до умов пп.3.1.2. п.3.1. договору позивач зобов'язується надавати власний рухомий склад, вказаний в Списках рухомого складу позивача з зазначенням тарифів на перевезення згідно з додатком №3, що є невід'ємною частиною даного договору. Список автотранспорту може переглядатися сторонами з внесенням змін у письмовій формі.

Згідно з умовами пп.10.2.1. договору позивач має право укладати договори субперевезення чи договори транспортно-експедиційне обслуговування (на умовах додатково погоджених), в результаті яких зобов'язання з перевезення вантажів, що витікають з даного договору, будуть виконувати треті особи, що мають необхідний для цього автотранспорт, а позивач буде набувати надані третім особами послуги і передавати їх Замовнику за даним договором, в будь-якому разі матеріально відповідальною особою перед Замовником та/або вантажоотримувачем залишається позивач. Позивач є відповідальний за наявність у осіб, що залучаються ним для виконання цього договору відповідних дозволів та ліцензій.

У Додатку №3 до договору сторонами погоджений список рухомого складу, до якого під №35 увійшов автомобіль MAN державний номер НОМЕР_1.

По-друге, договір №1006 від 10.06.2008р. та договір №01012011/8 від 01.01.2011р., які укладені між позивачем (Замовник) і ФОП ОСОБА_6 (перевізник). Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів ФОП ОСОБА_6 (тягач MAN, державний номер НОМЕР_9, напівпричіп типу фургон, держаний номер 19487 та тягач МАЗ, державний номер НОМЕР_5, напівпричіп типу фургон, державний номер НОМЕР_6). Товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та Акти виконаних ФОП ОСОБА_6 послуг по договору №1006 від 10.06.2008р. на суму 396799,89 грн. та по договору №01012011/8 від 01.01.2011р. на суму 24384,02 грн. Платіжні доручення про оплату позивачем виконаних ФОП ОСОБА_6 послуг.

По-третє, реєстри перевезень виконаних ТОВ „САНОІЛ" за замовленням контрагентів за період з 01.01.2010р. по 01.03.2011р.

Також позивач надав контракт №UA/SANOIL/ 3x105XF/14/02/2011 ІВ від 14.02.2011р., який укладений між позивачем (покупець) і „ОСОБА_8" (продавець), згідно з яким Продавець продав, а позивач купив на умовах екс-воркс м. Ейндховен, Голландія, відповідно до Інкотермс 2000: три нових тягачі DAF 105 XF згідно специфікації UA/SO/3x105XF/14.02.2011 ІВ. Митні декларації та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів -сідлових тягачів.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Як вище встановлено господарським судом, майнову шкоду позивачу, як власнику сідлового тягача та напівпричепу спричинено внаслідок ДТП, яка відбулася за участю сідлового тягача і напівпричепу, власником якого являється відповідач, та водієм якого порушений п.14.2. Правил дорожнього руху, про що свідчить Постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2011р. по справі №3-58. При цьому водій, який винний у скоєнні ДТП, являвся працівником відповідача, що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичної особою від 29.08.2005р. №14845.

Розмір спричиненої майну позивача шкоди підтверджується Висновками автотоварознавчого дослідження Харківського НДІСЕ ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, та із врахуванням розміру страхового відшкодування, який виплачений позивачу ПрАТ „СК „Граве Україна" становить 281581,76 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, в якій містяться вимоги щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У ч.1 ст.1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином позовні вимоги ТОВ „САНОІЛ" в частині стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 281581,76 грн. є обґрунтованими і правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справі документами, а тому задовольняються господарським судом. При цьому відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо позовних вимог в цій частині, а тим більш доказів, які їх спростовують.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача реальних збитків в сумі 421 193,91 грн., господарський суд виходить з наступного.

Згідно з п.8 ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

У ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ч.1 ст.225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому згідно з п.41 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України, не є тотожними. ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах.

Між тим, господарський суд вважає, що в будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина боржника. Отже, кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Проте, із наданих позивачем до матеріалів справи доказів в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача реальних збитків, відсутні докази, які свідчать про те, що у випадку наявності сідлоовго тягача MAN, державний номер НОМЕР_1 обсяги перевезень Замовника за договором на перевезення вантажів від 01.01.2009р. №4600016190 були б виконані позивачем та не потребували б залучення сторонньої особи -перевізника ФОП ОСОБА_6

Таким чином позивачем не доведено наявності однієї із складових для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача реальних збитків в сумі 421183,91 грн.

На підставі ст..44,49 ГПК України, в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом, витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічно забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „САНОІЛ" задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САНОІЛ" (61002, м. Харків, вул. Артема,25-Б, код ЄДРПОУ 31610072, р/р 26007026485 в ПАТ „БАНК „ГРАНТ" м. Харків, МФО 351607) матеріальну шкоду в сумі 281 581 (двісті вісімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 76 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2811 (дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 06 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 94 (дев'яносто чотири) грн. 40 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 11 травня 2012 року.

Суддя Смелянець Г.Є.