Рішення № 24042231, 04.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.12 Справа№ 5015/915/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєва С.Б.

при секретарі Дубенюк Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів

до відповідача: Державного житлово-комунального підприємства Державного Концерну Лорта, м. Львів

про: стягнення 46 859, 13 грн.

Представники

від позивача: ОСОБА_2 -представник ( довіреність від 14.03.12 р №01-896)

від відповідача: Грабінський І.Г. - директор

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів, до відповідача - Державного житлово-комунального підприємства Державного Концерну Лорта, м. Львів,про стягнення 46 859, 13 грн.

З підстав, наведених в ухвалах суду від 07.03.2012р. та від 03.04.2012 р., розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості звірити розрахунки за надані послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період та подати суду належно оформлений акт взаємозвірки , для подання сторонами додаткових доказів по справі стосовно здійснених відповідачем платежів, в судовому засіданні 03.05.2012 року оголошувалась перерва до 04.05.2012 року .

В судове засідання 04.05.2012 року сторони явку повноважних представників забезпечили. Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить задоволити із врахуванням Уточнення позовних вимог від 13.04.2012 р ( подане 18.04.12 р вх.№8343/12). Стверджує, що станом на 01.02.2012 року заборгованість відповідача за спірний (вказаний у конкретизованому розрахунку суми основного боргу) період становила 36397,17 грн. У зв»язку із частковою сплатою основного боргу сума основного боргу , станом на 01.04.2012 р, складає 34996,76 грн. В решті суми , а саме 1400,41 грн ( сума, на яку частково погашено основний борг) просить припинити провадження у справі. Позивач перерахував суму заявленої до стягнення пені, та подав до справи розрахунок перерахованої пені на суму 238,90 грн. (в порядку ст.22 ГПК України , у зв»язку із перерахунком пені, позовні вимоги не зменшив). ЛМКП «Львівводоканал» подало до матеріалів справи документ, іменований як «Порядок проплати ДЖКП ДК ЛОРТА (договір №570118) за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.2012 р по 04.2012 р», а також - Акт звірки взаємних розрахунків за водопостачання та водовідведення , у якому сторони не дійшли згоди щодо суми основного боргу, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача за надані послуги з водопостачання та водовідведення у спірному (вказаному у Конкретизованому розрахунку суми основного боргу) періоді. В акті позивач підтверджує борг в сумі 34996,76 грн станом на 01.04.12 р , відповідач -26044,36 грн.

У поданому листі №36 від 17.04.12 р відповідач просить нарахування та стягнення пені по справі не проводити у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та відстрочити і розстрочити на шість місяців ( «пів року») виконання рішення на суму основного боргу 27444,77 грн згідно договору №570118 від 16.05.2008 року. При цьому покликається на важке фінансове становище на підприємстві, на збитковість підприємства на протязі 2007 -2011 рр.

У листі №39 від 03.05.12 р, відповідач посилається на те, що згідно договору №570118 від 16.05.08 р про надання послуг водопостачання та водовідведення, між ЛКП «Львівводоканал»та виконавцем послуг виникло спірне питання по кількості спожитої води мешканцями гуртожитку №36 по вул.П.Полтави у м.Львові в 1У кварталі 2008 року. Посилається на п.5.2 вищевказаного договору та стверджує, що скеровував позивачу листи щодо врегулювання питання по кількості спожитої мешканцями води, однак результатів не досягнуто, на акт перевірки підприємства Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області. З огляду на наведене, просить «зняти зайво нараховану суму боргу 8952,40 грн».

Представник позивача не погоджується із запереченнями відповідача щодо неправомірності нарахування вартості послуг з водопостачання та водовідведення згідно норм питного водоспоживання в листопаді-грудні 2008 року на суму 8952,40 грн. Звертає увагу на те, що в акті №000260 від 14.05.2009 р Державної інспекції контролю за цінами від 14.05.2009 року, на який посилається відповідач і який долучає до листа №39 від 03.05.99 р. вказано, що саме ДЖКП ЛОРТА , а не ЛМКП «Львівводоканал», завищено нарахування оплати за послуги водопостачання та водовідведення мешканцям. Претензій до ЛМКП «Львівводоканал»Державна інспекція з контролю за цінами щодо нарахування по нормативах питного водоспоживання в акті не виставляла. Стверджує, що нарахування за водопостачання та водовідведення у зазначений відповідачем період проводилося згідно нормативів, затверджених рішенням виконкому Львівської міської ради №161 від 29.02.2008 року. У зв»язку з тим, що прилад обліку вийшов з ладу ще у серпні 2008 р, що виражалось у надто низькому споживанні метрів кубічних води (10,40,99 м.куб) і був знятий на ремонт у зв»язку з повною його зупинкою у листопаді 2008 року, не можливо було вирахувати середньомісячне споживання води. Виходячи з вищевикладеного , ЛМКП «Львівводоканал» проводив нарахування ДЖКП ДК ЛОРТА за адресою м.Львів, вул.Полтави,36 згідно норм питного водоспоживання відповідно до чинного законодавства.

Позивач категорично не погоджується із відстрочкою та розстрочкою виконання рішення суду на стадії його прийняття, про що повідомив представник позивача в судовому засіданні.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" (виробник послуг) та Державним житлово-комунальним підприємством Державного концерну ЛОРТА (виконавець послуг) 16.05.2008 року було укладено договір №570118 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг (надалі-Договір). Відповідно до договору, виробник послуг бере на себе зобов'язання надавати виконавцю послуг послуги з водопостачання та водовідведення, а виконавець послуг зобов'язується оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору в будинок №36 по вулиці П.Полтави у м. Львові (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, сторони , які уклали цей договір ( надалі -сторони) , керуються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинними «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації міста Львова, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, нормативними актами Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради та іншими нормативними актами.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору розрахунки за послуги водопостачання та водовідведення проводяться виконавцем у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів ( додаток №2). В разі зміни тарифів -плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що виконавець послуг до 30 числа поточного місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 2% комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів. (Комісійна винагорода враховується Виробником при розрахунку за надані послуги). При цьому, у першу чергу погашається заборгованість виконавця.

Додатком №2 до договору №570114 від 31.03.2008 року сторони підтвердили згоду щодо Тарифів на послуги водопостачання , введені в дію з 01.01.2008 р. згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1017 від 23.11.2007 р.

Також, 20.05.2008 року відповідач звернувся з заявою до ЛМКП "Львівводоканал" з проханням зареєструвати абонентом на послуги водопостачання та водовідведення ДЖКП ДК ЛОРТА, в якій одночасно гарантував оплату.

Як вбачається з Конкретизованого розрахунку, сума основного боргу , що заявлена до стягнення (36 397,17 грн) , нарахована за період з липня 2008 року та станом на 01.02.2012 року ( зазначене вбачається із розрахунку, підтверджується позивачем в Уточненні позовних вимог від 13.04.12 р ).

Виконавець послуг ( п.6.6 договору) перераховує кошти на розрахунковий рахунок виробника послуг з обов»язковим вказанням призначення платежу : «оплата послуг водопостачання та водовідведення згідно договору №570118».

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати послуг за водопостачання та водовідведення належним чином не виконав. Станом на 01.04.2012 р. Сума основного боргу складає 34996,76 грн. Відповідач не погоджується із нарахованою позивачем сумою боргу, покликається на Акт перевірки державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, в якому , як стверджує, відмічено порушення, вчинене позивачем, а саме зайве нарахування виробником 8952,40 грн. Ознайомившись із Актом перевірки, на який покликається відповідач, суд встановив, що Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області провела позапланову перевірку ДЖКП ДК «Лорта»на предмет порядку нарахування плати за послуги водопостачання та електроенергії за період червень 2008 року -квітень 2009 року. Результати перевірки формлені Актом №000260 від 14 травня 2009 року. Як зазначено в Акті, перевірка ДЖКП ДКЛ Лорта щодо правильності нарахувань за послуги водопостачання та електроенергію за 2008-2009 р.р. здійснювалась відповідно до колективного звернення мешканців гуртожитку, що проживають за адресою вул.П.Полтави,36 у місті Львові. Перевіркою встановлено , що з 1 червня 2008 року підприємство на основі показів лічильника води, які передавались в ЛМКП «Львівводооканадл», та згідно з виставленими рахунками від виробника розподіляло плату за воду мешканцям гуртожитку відповідно до діючих тарифів та кількості проживаючих осіб в квартирах. Згідно звітів підприємства ( тобто, відповідача) за період червень 2008 року -квітень 2009 року нарахування плати за спожиту воду проживаючим мешканцям в гуртожитку становило загальну суму 18228,20 грн, тоді як ЛМКП «Львівводоканал»надав гуртожитку послуг по водопостачанню на загальну суму 17863,02 грн. В акті зазначено, що підприємство завищило нарахування плати за грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року на 4763,41 грн та не дорахувало мешканцям платню за жовтень 2008 року та березень-квітень 2009 року на суму 4398,23 грн. Перевіркою встановлено, що за перевірений період підприємством ( відповідачем у справі) завищено плату за послуги водопостачання гуртожитку на загальну суму 365,18 грн (4763,41 грн -4398,23 грн) і отримано необґрунтовану виручку внаслідок включення в нарахування за послуги водопостачання за тарифами, які регулюються , вартості послуг наданих не в повному обсязі. Враховуючи те, що мешканцями гуртожитку оплачено лише 13268,28 грн, або 72,79% наданих послуг по водопостачанню , необґрунтовано отримана виручка підприємством відповідача за період грудень 2008 р -лютий 2009 р складає 265,81 грн. За результатами перевірки , Інспекція дійшла висновку, що ДЖКП «Лорта»завищило вартість послуг по водопостачанню та водовідведенню мешканцям гуртожитку, внаслідок включення в нарахування за тарифами, які регулюються, вартості послуг наданих не в повному обсязі, чим порушило рішення виконкому Львівської міської ради від 27.06.2008 року №667 та від 29.12.2008 р №1432 і необґрунтовано отримано виручку на загальну суму 265,81 грн за період грудень2008 р -лютий 2009 р . Рішенням №112 Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області до відповідача застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін. Претензій до ЛМКП «Львівводоканал» Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області щодо нарахування по нормативах питного водоспоживання в акті не виставляла. З акту не вбачається що при перевірці відповідача , були виявлені порушення позивачем у нарахуванні, у зв»язку з чим в останнього проводилась зустрічна перевірка.

Відповідно до п.9.3 договору, всі суперечки, що виникають між сторонами, не врегульовані в добровільному порядку, вирішуються в суді ( Господарському суді). Як підтвердив відповідач, до суду у встановленому порядку відповідач не звертався . Із врахуванням наведеного доводи відповідача до уваги судом не приймаються. Крім того, із зустрічним позовом до прийняття рішення зі спору відповідач до суду не звертався.

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Норма аналогічного змісту передбачена і у ст.173 ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з доданого позивачем до матеріалів справи уточнення до позовних вимог, після подання позову до суду відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 1400,41 грн. Відповідач зазначене не заперечує. Відтак в частині позовних вимог про стягнення суми 1400,41 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору).

З огляду на викладене, та враховуючи що доказів погашення заборгованості в сумі 34996,76 грн. відповідач суду не надав, позовна вимога про стягнення вказаної суми основного боргу 34996,76 грнпідлягає задоволенню.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до поданого позивачем розрахунку складають 2168,44 грн , та інфляційних втрат, які відповідно до поданого позивачем розрахунку складають 5767,48 грн , то заявлені до стягнення суми розраховані відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Відповідач зауважень чи заперечень щодо розрахунку сум по 3% річних та інфляційних втратах не висловив, однак просить суд, про що звернувся з усним клопотанням в судовому засіданні, не стягувати нараховані суми з відповідача. Однак, суд не наділений не лише правом не здійснювати стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки їх стягнення передбачено ст.625 ЦК України, а й зменшувати нараховані суми, оскільки згідно п.3 ст.83 ГПК України таке право надано суду лише щодо неустойки ( штрафу, пені), а 3% річних та інфляційні втрати до неустойки не належать.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема -сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору, при несплаті або частковій несплаті за надані послуги виконавець послуг сплачує виробнику послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, яка склалася з моменту укладання договору, починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Щодо нарахування пені, позивачем здійснено перерахунок пені з врахуванням заявленого позивачем періоду, за результатами чого обґрунтована сума пені складає 238,90 грн. Відповідач щодо розрахунку пені в сумі 238,90 грн. зауважень не висловив. Відтак, позовна вимога про стягнення пені згідно заявленого позивачем періоду в частині суми 238,90 грн є обгрунтованою і підлягає задоволення.

Щодо клопотання відповідача не проводити з нього стягнення пені в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України, суд зазначає наступне. Чинним законодавством встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування передбачених законами або договором господарських санкцій, якими визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Згідно із частиною першою ст. 230 Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунтом 3 ч.1 ст.83 ГПК України при прийнятті рішення господарський суд наділений правом зменшувати у виняткових випадках розмірі неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання. В кожному конкретному випадку господарський суд об»єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов»язання, причини ( причин) неналежного виконання або невиконання зобов»язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов»язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки ( штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов»язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру неустойки. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв»язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені), а саме ч.3 ст.551 ЦК України і ст.223 ГК України. Так, зокрема, згідно ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов»язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що пеня передбачена умовами договору суд не вбачає підстав не проводити стягнення пені взагалі, як того просить відповідач у зверненні до суду №36 від 17.04.12 р. Оскільки позивачем на виконання вимог суду було здійснено перерахунок пені, в результаті чого вона є значно меншою порівняно із первинно заявленою позивачем сумою, суд не вбачає за необхідне зменшити розмір перерахованої пені, відповідно до п.3 ст.83 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача відстрочити та розстрочити «на під року рішення суду»(звернення до суду №36 від 17.04.12 р), то таке відхиляється судом з огляду на наступне.

Статтею 121 ГПК встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою суд може у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Позивач в усній формі висловив свою позицію щодо відстрочки та розстрочки виконання рішення. Просить врахувати і його майнові інтереси; покликається на те, що відповідач вправі звертатись до суду по питанню відстрочки та розстрочки виконання рішення на стадії його виконання; категорично заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Виконання рішення суду, яке набрало законної сили , провадиться відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець відкриває виконавче провадження з примусового виконання рішення суду на підставі виданого судом наказу, про що приймає відповідну постанову.

На даній стадії судового процесу відповідачем не доведено, не подано доказів наявності виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення; рішення у даній справі ще не набрало законної сили і не знаходиться на виконанні. Наведені відповідачем обставини лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Слід зазначити, що відповідач не позбавляється права в майбутньому звертатись до суду в порядку ст.121 ГПК України із відповідною заявою про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, обґрунтовуючи належними та допустимими доказами обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення судом відхиляється.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ЛМКП "Львівводоканал"підлягають задоволенню , із врахуванням уточнення позовних вимог: 34996,76 грн - основного боргу, 238,90 грн. - пені, 5767,48 грн - інфляційних втрат, 2168,44 грн -3% річних. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1400,41 грн основного боргу суд припиняє у зв'язку із відсутністю предмета спору (борг погашено відповідачем після подання позивачем позову). В решті заявлених вимог позивачу слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача в сумі 1530,94 грн . і підлягає відшкодуванню позивачу. В решті сплаченої суми , судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.173,193,230,232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509,526,610,611,612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням поданого уточнення позовних вимог від 13.04.2012 року задоволити частково.

2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну ЛОРТА (79040, м. Львів, вул. Патона, 32, ідентифікаційний код 22375887) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"(79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, ідентифікаційний код 03348471) 34996,76 грн. основного боргу, 238,90 грн. пені, 5767,48 грн . інфляційних втрат, 2168,44 грн. 3% річних, 1530,94 грн . судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення суми 1400,41 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В стягненні решти пені позивачу відмовити.

В судовому засіданні 04.05.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення з урахування вихідних та святкових днів 05.06.2012р. , 06.05.2012р.,09.05.12 р , складено 10.05.12р.

Суддя Кітаєва С.Б.