Рішення № 24042187, 14.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.12 Справа № 8/5014/1058/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору", смт. Першотравенськ Баранівського району Житомирської області,

до Луганського Учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих, м. Луганськ, -

про стягнення 55387 грн. 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності сторін:

від позивача -представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 52018,21 грн., 3% річних за період з 25.11.11 року по 31.03.12 року у сумі 418,74 грн., інфляційних нарахувань за період з січня по лютий 2012 року у сумі 207,21 грн. та пені за період з 25.11.11 року по 31.03.12 року у сумі 2743,49 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконанням відповідачем умов договору поставки №3, укладеного між сторонами 10.01.11 року.

До судового засідання, призначеного на 14.05.12 року, позивач не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома судом про дату, час та місце судового слухання, що підтветрджується матеріалами справи (а.с.1).

Судом взято до уваги, що станом на 14.05.12 року від позивача не надійшла заява про зміну позовних вимог або про відмову від них.

Відповідач до судового засідання не з'явився, але через канцелярію суду подав відзив на позов, згідно якому визнав його у повному обсязі та заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих. №б/н від 14.05.12 року).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43, ст.22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.01.11 року між позивачем (сторона-1, постачальник) та відповідачем (сторона-2, замовник) у простій письмовій формі укладено договір поставки №3, згідно якому постачальник зобов'язується виготовляти та поставляти стороні-2 товар, а сторона-2 зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах цього договору (п.1.1).

Ціна товару встановлюється стороною-1 в рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору та надсилаються замовнику після отримання заявки (п.2.1).

Замовник здійснює розрахунок за товар на умовах попередньої оплати в 100% розмірі за кожну партію товару. За згодою сторін допускається поставка товару під гарантію оплати на термін до 10-ти календарних днів з дня отримання товару (п.2.3).

Право власності на товар від сторони-1 до сторони-2 переходить -з моменту підписання видаткової накладної на отримання товарі та надання товару стороною-1 у розпорядження стороним-2 на складі (п.4.3).

У випадку порушення стороною-2 встановлених даним договором строків виконання зобов'язань щодо розрахунків з стороною-1, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми замовленої партії продукції за кожний банківський день прострочення (п.7.2) (а.с.8-9).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку шляхом поставки на користь відповідача товару позивач надав до справи наступні видаткові накладні:

№739 від 15.11.11 року на суму 35457,60 грн.;

№765 від 22.11.11 року на суму 24302,40 грн., - кожна з яких містить підпис уповноваженої особи відповідача в отриманні зазначеного в них товару, з посиланням на довіреність №99 від 15.11.11 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 (а.с.11-12).

З наявних у справі документальних доказів (гарантійних листів: №01-175/11 від 12.12.11 року (а.с.13) та №01-33а/12 від 12.03.12 року (а.с.14)) вбачається, що сторони дійшли згоди про відстрочення сплати вартості отриманого замовником товару на 10 банківських днів (п.2.3 договору).

10.02.12 року сторони склали акт взаємозвірки розрахунків за договором та встановили, що замовник має перед постачальником борг у сумі 52018,21 грн. (а.с.15).

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивач спрямував на його адресу претензію №01/48 від 10.02.12 року на суму 52018,21 грн., у якій запропонував йому у строк до 29.02.12 року спрямувати на адресу позивача графік погашення боргу за отриманий товар; у разі ж не спрямування такого графіку у зазначений термін, - впродовж 30-ти днів від дня отримання даної претензії повністю сплатити борг (а.с.10).

12.03.12 року за вих. №01-33а/12 відповідач спрямував на адресу позивача лист-зобов'язання про погашення боргу у строк з 12.03.12 року по 01.08.12 року траншами по 10000,00 грн. на місяць, а у разі покращення власного фінансового становища він зобов'язався погасити борг у більше ранні строки (а.с.14).

Позивач стверджує, що, незважаючи на викладене у попередньому абзаці, відповідач не вжив заходів до виконання зобов'язання (а.с.2-4), - що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 598 УЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а в силу ст. 599 названого Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Суд вважає, що позивач вірно визначив суму заявленої до стягнення пені.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених ним вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 43,22,32-34,36,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Луганського учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих, ідентифікаційний код 05513508, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Щорса, 26, - на користь Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору", ідентифікаційний код 05756926, яке знаходиться за адресою: смт Першотравенськ, вул. Комсомольська, 1 Баранівського району Житомирської області, - основний борг за поставлений товар у сумі 52018 (п'ятдесят дві тисячі вісімнадцять) грн. 21 коп., 3% річних у сумі 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 74 коп., інфляційні нарахування у сумі 207 (двісті сім) грн. 21 коп. та пеню у сумі 2743 (дві тисячі сімсот сорок три) грн. 49 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -15 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа