Рішення № 24041852, 11.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.12р. Справа № 19/5005/3735/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Мазанка

до Командитного товариства "Симфа", Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

про стягнення 152 523,90 грн.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Серенковій О.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 22.06.2011 р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Командитного товариства "Симфа" про стягнення суми 122 722,48 грн. заборгованості за поставлену продукцію, суми 4 001,05 грн. пені, суми 24 544,49 грн. штрафу, суми 764,50 грн. три відсотки річних, суми 491,38 грн. інфляційних збитків, а також суми судового збору.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання належним чином та в установлений строк.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та просить їх задовільнити, надав акт звірки та довідку про заборгованість в яких зазначає, що сума основної заборгованості частково сплачена відповідачем і складає 99 072,48 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав факсимільно клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника.

Представник позивача наполягає на розгляді справи за наявними матеріалами без участі відповідача, оскільки відповідач мав достатньо часу для підготовки відзиву, крім цього міг направити в судове засідання іншого представника.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2011 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (Поставник) та відповідачем - Командитним товариством "Симфа" (Покупець) було укладено договір поставки № 1-11.

Згідно п. 1.1 договору Поставник передає у власність, а Покупець приймає і оплачує алкогольні і безалкогольні напої в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що Покупець зобов'язується оплачувати кожну партію продукції, не пізніше 14 календарних днів з моменту її передачі.

Відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу продукцію.

Одержання продукції відповідачем підтверджується розписом його представників у видаткових накладних, листом, виданим на підставі п.13 наказу міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», що дає право його найманим робітникам одержувати від товариства позивача алкогольні напої. Крім того, дії представників Покупця-Відповідача, у порядку ст. 241 ЦК України, схвалені його посадовою особою, що використовує печатку/штам підприємства в порядку передбаченому п.п. 3.4.1. наказом «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів»№ 17 від 11.01.1999р.

За вищевказаним договором поставки (п.2.9.) відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 14 календарних днів з моменту її передачі. Неоплачена продукція відповідачу передавалася з 29.12.11. по 31.12.11. р.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином та поставленому йому позивачем продукцію оплатив частково, та станом на дату звернення позивача з позовом до суду сума основної заборгованості складає 99072,48 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Вищевказаним договором поставки (п.4.1.) ст.ст. 549-552, 623-624 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати у виді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки розрахунку та у виді штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за просрочення понад тридцяті днів. Враховуючі, що пеня згідно з законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96р. не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, а також те, що згідно ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

На підставі викладених норм позивачем нарахована пеня в розмірі 452,66 грн., та штраф в розмірі 20 % за прострочення понад тридцяти днів в розмірі 24 544,49 грн.

Крім того, у відповідності зі ст. 229 Господарського кодексу України (відшкодування збитків у випадку порушення грошових зобов'язань), ст. 625 (відповідальність за виконання грошового зобов'язання) Цивільного кодексу України, Постанови ВСУ "Про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та збитків" від 18.02.02р. боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що діяв протягом прострочення відповідача, а також 3% річних із простроченої суми, тобто відповідач, зобов'язаний сплатити позивачу грошову суму за незаконне користування коштами.

Враховуючи вказану норму закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 491,38 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 764,50 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами та довідкою про заборгованість.

Докази сплати заборгованості в добровільному порядку сторонами не представлені.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення суми 99072,48 грн. заборгованості за поставлену продукцію, суми 4001,05 грн. пені, суми 24544,49 грн. штрафу, суми 764,50 грн. три відсотки річних та суми 491,38 грн. інфляційних збитків, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки. В решті суми основного боргу провадження у справі слід припинити згідно п. 11 ст. 80 ГПК України із-за відсутності предмету спору, так як сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені частково та спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 688, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 229, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, п. 11 ст. 80, ст.ст. 1,2,12,21,32,36,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Командитного товариства "Симфа", 50102, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Інгулецький район, проспект Перемоги, будинок, 31 (р/р2600000019851 в ВАТ "УкрсімБанк" м.Кривий Ріг, МФО 305589, ідентифікаційний код 20254458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", юридична адреса: 97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вулиця Садова, будинок, 19; поштова адреса: 69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, 52 (п/р 2600316878 в АТ "Райфайзен Банк "Аваль", м.Київ, МФО 300335; п/р 2600716690 в КРД АТ "Райфайзен Банк Аваль" м.Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний код 36499654) суму 99 072 (дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят дві) грн. 48 коп. заборгованості за поставлену продукцію, суму 4 001 (чотири тисячі одна) грн. 05 коп. пені, суму 24 544 (двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 49 коп. штрафу, суму 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 50 коп. три відсотки річних, суму 491 (чотириста дев'яносто одна) грн. 38 коп. інфляційних збитків та суму 3 050 (три тисячі п'ятдесят) грн. 48 коп. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В. Петренко

Повне рішення складено 14.05.12р.